5 Атмосферний тиск

Вимірювання атмосферного тиску. Атмосферний тиск вимірюють за допомогою спеціального приладу – барометра. У перекладі з грецької це слово означає "вимірювач важкості”.

На метеостанціях використовують ртутний барометр. Основна його частина – скляна трубка завдовжки 1 м, запаяна з одного кінця. В неї налито ртуть – важкий рідкий метал. Відкритим кінцем трубка занурена у широку чашу, також заповнену ртуттю. При перевертанні ртуть з трубки вилилася тільки до певного рівня і зупинилася. Чому ж вона зупинилася, а не вилилася вся? Тому що повітря чинить тиск на ртуть у чаші і не випускає її всю з трубки. Якщо атмосферний тиск зменшується, то ртуть у трубці опускається і навпаки. За висотою стовпа ртуті в трубці, на яку нанесена шкала, визначають величину атмосферного тиску в міліметрах.

На паралелі 450 на рівні моря при температурі повітря 0 0С під тиском повітря стовпчик ртуті піднімається в трубці на висоту 760 мм. Такий тиск повітря вважається нормальним атмосферним тиском. Якщо стовп ртуті в трубці піднімається вище 760 мм, то тиск підвищений, нижче – знижений.

У походах і експедиціях користуються більш зручним приладом – барометром-анероїдом. "Анероїд” у перекладі з грецької означає "безрідинний”: у ньому немає ртуті. Головною його частиною є металева пружна коробочка, з якої викачали повітря. Це робить її дуже чутливою до змін тиску ззовні. При підвищені тиску вона стискується, при зниженні – розширюється. Ці коливання через особливий механізм передаються стрілці, яка вказує на шкалі величину атмосферного тиску в міліметрах ртутного стовпа.

Залежність тиску від висоти місцевості й температури повітря. Атмосферний тиск залежить від висоти місцевості. Чим вище від рівня моря, тим тиск повітря менший. Він знижується, тому що з підняттям зменшується висота стовпа повітря, що тисне на земну поверхню

Знаючи, як змінюється тиск, можна вирахувати і абсолютну, і відносну висоту місця. Існує і особливий барометр –висотомір, в якому поряд зі шкалою атмосферного тиску, є і шкала висот

Атмосферний тиск залежить і від температури повітря. При нагріванні об’єм повітря збільшується, воно стає менш щільним і легшим. Через це зменшується і атмосферний тиск. При охолоджені відбуваються зворотні явища

6 Визначення атмосферного тиску за допомогою барографа

Барограф призначений для безпосереднього запису змін атмосферного тиску на спеціальній паперовій стрічці з сіткою і шкалою, проградуйованою в паскалях. Основною частиною анероїдного барографа є система невеликих анероїд них коробок, з*єднаних гвинтом у стовпчик і прикріплених нижнім кінцем до корпуса барографа. Верхній кінець його тягою та двома проміжними важелями з*єднаний з легким алюмінієвим важелем, закріпленим у рамці. На кінці важеля вмонтовано перо для запису змін тиску. У разі зміни тиску змінюється висота стовпчика коробок, і через важелі перо піднімається вверх або опускається вниз; фіксуючи ці зміни, залишає слід на діаграмній стрічці, яка обертається з певною швидкістю.

7Дослідження води

Органолептика: Якість води – це характеристика складу і властивостей води, що визначає її придатність для конкретних видів водокористування. Якість питної води оцінюють за трьома групами показників: перша – мікробіологічні, друга – токсикологічні, третя – органолептичні. Основними органолептичними показниками води є колір, кольоровість, мутність, прозорість, запах, смак і присмак. Колір (забарвлення) природних вод може бути різних відтінків. В багатьох випадках колір води зумовлений присутністю мікроорганізмів, продуктів їх життєдіяльності і розпаду, а також часточок мулу, сульфідів та інших завислих у воді речовин.

Фізико – хімічне дослідження:

Визначення вмісту активного хлору в хлорному вапні

Метод визначення дози хлору ґрунтується на тих же принципах, що й для знезаражування питної води, але вираховуються в інших одиницях вимірювання. Спочатку проводять дослідне хлорування у трьох стаканах. У кожний стакан наливають по 200мл води і краплями додають 1% розчин хлорного вапна: у перший стакан – 1 краплю, у другий – 2, у третій – 3 краплі. Суміш у кожному стакані перемішують і залишають на 30 хв. , після чого визначають залишковий хлор у кожному стакані. Для хлорування вибирають дозу у тому стакані, де вміст залишкового хлору становить 0,3-0,5 мг/л.

Визначають залишковий хлор так у кожну пробу води, підготовлену за значеним способом додають по 5 мг 5% калію йодиду, по 1мл 1% розчину крохмалю і вміст кожного стакану перемішують при наявності вільного хлору з'являється синє забарвлення. Кількість вільного хлору визначається титруванням 0,01м. розчином натрію тіосульфату, 1мл якого відповідає 0,355 мл активного хлору результати розраховують на 1 л води.