4.2 Висновки

Висновки як заключний розділ основної частини РГР вміщують безпосередньо після викладення суті роботи (після тексту 5-го розділу), починаючи з нової сторінки. Цей розділ не нумерують (проте сторінки цього розділу нумеруються).

У висновках наводять оцінку одержаних результатів роботи або її окремого етапу, можливі області використання результатів роботи та значущість роботи з позиції виконавця.

Текст висновків може поділятися на пункти. У ньому з позиції виконавця стисло наводяться (послідовно за пунктами) основні (за результатами виконання завдань змісту), проміжні (за необхідності) та угазальнювальні висновки з досліджуваної проблеми. Після цього формулюються пропозиції щодо забезпечення контролю екологічної ситуації в зоні впливу базисного джерела.

Так, згідно з прикладом теми, у першому пункті висновків дають оцінку науково-методичного рівня досліджуваного питання на основі результатів аналізу літературних джерел, виконаного студентом у першому розділі основної частини ПЗ.

У другому і третьому пунктах наводяться висновки щодо результатів, одержаних у другому і третьому розділах ПЗ (розміру плати за викиди, величини економічного збитку).

Далі виконавець проводить порівняльний аналіз розміру плати за викиди та величини економічного збитку до і після впровадження природоохоронного заходу. Після цього подається висновок щодо ефективності природоохоронного заходу. Нарешті студент стисло формулює угазальнювальний висновок за результатами досліджуваної проблеми.

На ґрунті одержаних висновків можуть наводитися рекомендації та пропозиції студента-виконавця. Їх вміщують після висновків, починаючи з нової сторінки. У рекомендаціях основну увагу приділяють пропозиціям щодо використання результатів дослідження чи обґрунтовують і формулюють пропозиції виконавця щодо можливих шляхів поліпшення стану довкілля в зоні екологічного впливу базисного джерела. Рекомендації повинні мати конкретний характер і бути повністю підтверджені даною роботою. За необхідності рекомендації можуть спиратися на додаткові розрахунки, які наводять у додатку. Текст рекомендацій може поділятися на пункти.

4.3 Перелік посилань

Під час написання роботи студент повинен посилатися на джерела, матеріали або окремі результати з яких наводяться в роботі, або на ідеях і висновках яких розробляються проблеми, завдання, питання, вивченню яких присвячена робота. Такі посилання дають змогу відшукати документи, перевірити достовірність відомостей про цитування документа, забезпечують необхідну інформацію про нього, допомагають з'ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Крім того, посилання демонструють рівень знань студента в даній проблемі та уміння ними користуватися.

Посилатися слід на останні видання публікацій (не більше 5-річної давності). На більш ранні видання можна посилатися лише у тих випадках, коли наявний у них матеріал не внесений до останнього видання.

Перелік джерел, на які є посилання в основній частині РГР, наводять у кінці тексту, починаючи з нової сторінки. У відповідних місцях тексту мають бути посилання на джерела, матеріали або окремі результати з яких наводяться в роботі.

Бібліографічні описи в переліку посилань подають у порядку, за яким вони вперше згадуються в тексті. Порядкові номери описів у переліку є посиланнями в тексті (номерні посилання). Бібліографічні описи посилань у переліку наводять відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи.

За необхідності джерела, на які є посилання тільки в додатку, наводять в окремому переліку посилань, який розміщений у кінці цього додатка.

Коли використовують відомості, матеріали з монографій, статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно зазначити номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке є посилання в роботі.

Посилання в тексті на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділених двома квадратними дужками, наприклад, «... у працях [1-7]...».

Коли в тексті роботи необхідно зробити посилання на складову частину чи конкретні сторінки відповідного джерела, можна наводити посилання у квадратних дужках, при цьому номер посилання повинен відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань. Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет потребує точного відтворення цитованого тексту, оскільки найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.

Приклад. Цитата в тексті: «... незважаючи на пріоритетне значення каналів зв'язку між діловими партнерами, не можна ігнорувати канали передавання інформації [6, с. 29]». Відповідний опис у переліку посилань: 6. Дороніна М.С. Культура спілкування ділових людей: навч.посіб.-К.: КМ Асайетіа, 1998.-192с.

Посилання на ілюстрації, наведені в роботі, зазначаються порядковим номером ілюстрації, наприклад: «рис. 1.2».

Посилання на формули позначають порядковим номером формули в дужках, наприклад: «... у формулі (2.1)».

При посиланні на таблиці слово «таблиця» в тексті пишуть скорочено, наприклад: «...у табл. 1.2». У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба скорочено писати слово «дивись», наприклад: «див. табл. 1.3».

Перелік джерел, на які є посилання в основній частині роботи, наводять у кінці тексту роботи, починаючи з нової сторінки. У відповідних місцях тексту мають бути посилання.

Бібліографічні описи в переліку посилань подають у порядку, за яким вони вперше згадуються в тексті. Порядкові номери описів у переліку є посиланнями в тексті (номерні посилання).