I. Актуальність теми

Гастроезофагальна рефлюксна хвороба ( ГЕРХ )– це захворювання з розвитком характерних симптомів і / або запального ураження дистального відділу стравоходу внаслідок періодичної регургітації у стравохід шлункового та / або дуоденального вмісту.

ГЕРХ як самостійна нозологічна одиниця отримала офіційне визнання в 1997 році на конгресі в м.Генваль / Бельгія /.

Основній симптом ГЕРХ – печію – щодня відчувають від 7 % до 11% дорослого населення, не менше 1 разу на тиждень -12%, не менше 1 разу на місяць – 40-50%. При вагітності цей симптом спостерігають у 48%. У фізіологічних умовах ГЕ рефлюкс виникає рідко, в середньому – 1 регургітація вмісту на годину.При цьому одразу відбувається очищення (кліренс ) стравоходу.Важливу роль у кліренсі стравоходу відіграє слина,яка безперервно стікає по його стінках і містить бікарбонати. У фізіологічних умовах тривалість ГЕ-рефлюксу, який супроводжується закисленням середовища в дистальному відділі стравоходу ( рН>4 ), становить не більше ніж 4,2% часу добового моніторування рН. У разі постійного збільшення цього показника ГЕ-рефлюкс вважають патологічним. Приблизно у 6% здорових осіб і 74% хворих із печією ГЕ-рефлюкс виникає вночі під час сну на тлі зниження скоротливої діяльності стравоходу та тонусу кардіального відділу стравоходу. У 50% випадків нічна пречія стає причиною безсоння та зниження працездатності.

Надзвичайна варіабільність клінічних ознак позволяє розглядати це захворювання як своєрідний « айсберг» . У більшості ( 70-80% ) осіб симптоми ГЕРХ слабко виражені й виникають лише епізодично, тому хворі займаються самолікуванням безрецептурними засобами ( найчастіше – антацидами ) і широко використовують поради знайомих ( «телефонні рефлюкси» ).Це підводна частина « айсберга «. Середню, надводну його частину становлять особи з рефлюкс-езофагітом, яким необхідно проводити регулярне лікування – «амбулаторні рефлюкси» (20-25%). Вершина «айсберга» - ( 2-5% ) це невелика група хворих, у яких розвинулися ускладнення ( пептичні виразки, кровотеча, стриктури стравоходу та ін. ) – « госпітальні рефлюкси».

Правильне лікування хворих з ГЕРХ зі стратегією « Step up» забезпечує достатню якість життя з комплаєнсом пацієнтів.

Вищенаведені дані обумовлюють важливість та актуальність вивчення етиології, ключових ланок патогенезу, клінічних проявів, діагностики з метою оптимізації лікарської тактики на раннє виявлення та адекватне лікування ГЕРХ.

II. Навчальні цілі заняття (з вказівкою рівня засвоєння, що планується)

II.1 Студент повинен мати уявлення (ознайомитися): α1

• про місце ГЕРХ в структурі ХЗШКТ, поширеність у різних вікових та етнічних групах;

• про статистичні дані щодо захворюваності, частоти виникнення ускладнень, найближчого та віддаленого прогнозу хворих на ГЕРХ;

• про історію наукового вивчення ГЕРХ та внесок вітчизняних вчених;

II.2 Студент повинен знати (засвоїти): α2

• етіологію ГЕРХ;

• ключові ланки патогенезу ГЕРХ;

• клінічну класифікацію ГЕРХ;

• типові клінічні прояви ГЕРХ;

• лабораторну та інструментальну діагностику ГЕРХ;

• ускладнення ГЕРХ;

• принципи лікування ГЕРХ.

II.3 Студент повинен оволодіти:

Навичками: α3

• збирання скарг та анамнезу захворювання;

• обстеження хворого на ГЕРХ та виявлення основних симптомів і синдромів;

• сформулювати та обґрунтувати попередній діагноз;

• визначення плану лабораторного та інструментального обстеження хворого (згідно протоколам діагностики ГЕРХ);

Вміннями: α3

• інтерпретувати результати лабораторних та інструментальних досліджень;

• провести диференційну діагностику з іншими клінічними станами, що супроводжуються подібними до ГЕРХ проявами (виразкова хвороба, дуоденіти, панкреатити, холецистити, ІХС та ін.);

• надати рекомендації стосовно режиму та дієти хворого на ГЕРХ, враховуючи стадію захворювання, важкість стану та супутню патологію;

• скласти план лікування хворого на ГЕРХ (згідно протоколам лікування ГЕРХ) з урахуванням стадії захворювання, наявності ускладнень та супутньої патології.