I. Актуальність теми

Хронічні захворювання жовчного міхура (ЗЖМ)– складний запально-дістрофічний патологічний процес, який викликає при прогресуванні патологічного процесу порушення прохідності проток, склероз та витончення слизової облонки, значне порушення секреторної та моторної функції жовчного міхура та проток. Важливе місце у етіології ЗЖМ займає зловживання алкоголем, перенесені гепато-біліарні інфекції, наявність ЖКХ, що зумовлює хронізацію процесу та розвиток ускладнень.У зв’язку з тотожністтю ланок патогенезу хронічного холециститу(ХХЦ), жовчо-кам’яної хвороби(ЖКХ) та дизкінезії жовчних шляхів(ДЖШ) розгляд цих проблем поєднаний в одну тему.

ЗЖМ - актуальна проблема практичної охорони здоров´я України. Результати великих епідеміологічних досліджень останього часу показали наявність суттєвих змін у структурі поширеності і захворюваністі на хронічні захворювання органів травлення (ХЗТ). Незважаючи на певні успіхи в лікуванні ЗЖМ, у більшості індустріальних країн ця патологія залишається серед найважливіших причин захворюваності у працездатному віці, охоплюючи від 15 до 30% дорослого населення.

Тому профілактичні та терапевтичні заходи повинні застосовуватися, в першу чергу, у пацієнтів з високим ризиком виникнення ЗЖМ.

Найбільш виражений позитивний вплив на результати лікування ЗЖМ в останні роки мало вдосконалення алгоритмів лікування, спрямованих на відновлення складу жовчі та функції ЖМ.

Вищенаведені дані обумовлюють важливість та актуальність вивчення етіології, ключових ланок патогенезу, клінічних проявів, протоколів діагностики ЗЖМ з метою оптимізації лікарської тактики налаштованої на раннє виявлення та адекватне лікування хворих на ЗЖМ.

II. Навчальні цілі заняття (з вказівкою рівня засвоєння, що планується)

II.1 Студент повинен мати уявлення (ознайомитися): α1

• про місце ЗЖМ в структурі ХЗТ, поширеність у різних вікових та етнічних групах;

• про статистичні дані щодо захворюваності, частоти виникнення ускладнень, летальності, найближчого та віддаленого прогнозу хворих на ЗЖМ;

• про історію наукового вивчення ЗЖМ та внесок вітчизняних вчених;

II.2 Студент повинен знати (засвоїти): α2

• етіологію ЗЖМ;

• ключові ланки патогенезу ЗЖМ;

• клінічну класифікацію ЗЖМ;

• типові клінічні прояви ЗЖМ;

• лабораторну та інструментальну діагностику ЗЖМ;

• ускладнення ЗЖМ;

• принципи лікування ЗЖМ

II.3 Студент повинен оволодіти:

Навичками: α3

• збирання скарг та анамнезу захворювання;

• обстеження хворого на ЗЖМ та виявлення основних симптомів і синдромів;

• сформулювати та обґрунтувати попередній діагноз;

• визначення плану лабораторного та інструментального обстеження хворого (згідно протоколам діагностики ЗЖМ);

Вміннями: α3

• інтерпретувати результати лабораторних та інструментальних досліджень;

• провести диференційну діагностику з іншими клінічними станами, що супроводжуються подібними до ЗЖМ проявами (виразкова хвороба, дуоденіти, гастрити, холецистити, ІХС та ін.);

• надати рекомендації стосовно режиму та дієти хворого на ЗЖМ, враховуючи стадію захворювання, важкість стану та супутню патологію;

• скласти план лікування хворого на ЗЖМ (згідно протоколам лікування ЗЖМ) з урахуванням стадії захворювання, наявності ускладнень та супутньої патології.