57. Політика австрійського уряду щодо українців у і пол. Хіх.

У І пол. ХІХ ст.. до складу австрійської імперії входили: Галличина, Буковина, Закарпаття. Австрійський уряд розглядав зх..укр. землі, як джерело дешевої робочої сили, як ринок збуту своєї продукції, як джерело поповнення армії солдатами. Австрійці застали у Галичині необмежену владу польської шляхти, відсутність промисловості, с/г, торгівлі, великих міст і нормальних шляхів сполучення, бідність неосвідченого закріпаченого сільського населення тому невдовзі після зміни влади на тер. Краю було розпочато проведення реформ.

-обєднання всіх словянських народів в єдину федеративну державу на принсипах добровільності та виборності.

-столицею словянської федерації передбачався Київ.

Товариство обмежувалось просвітницькою діяльністю:відкривались школи,друкувались книги,журнали

Проїснувало 14 міс. Розгромлено за доноса студента Петрова на поч. 1847р. в квітні!

58. Українці займали нижчі щаблі суспільної піраміди. Української шляхти у краї не існувало, а інтелігенція була малочисельна. Тому українцями здебільшого управляли іноземці: в Галичині – польська шляхта, на Буковині – румунські бояри, у Закарпатті – угорські пани. Значний вплив на становище українців у Австрійській імперії справили реформи Марії-Терезії (1740-1780) та Йосифа II(1780-1790). Були знищені найжорстокіші прояви кріпосництва, частково ліквідовані перепони культурно-освітнього розвитку українців. Як і інші регіони Австрійської імперії, українські землі поступово втягувалися в модернізаційні процеси. Але українське населення не встигло сповна скористатися результатами модернізаційних реформ. Наступники реформаторів відмовилися від більшості нововведень своїх попередників. 1) Католицька, протестантська та греко-католицька церкви були зрівняні в правах. 2) У Львові замість закритої єзуїтської академії у 1784 р. відкрили університет. При ньому діяв до 1809 р. Руський інститут, де на філософському і богословському факультетах навчалися українці.

59. Суспільно-політичний рух на зх..Укр. Землях у першій половині хіХст.

Поч.. ХІХ ст.. характеризувався розгортанням національно-визвольного руху в зах. Укр. про це свідчить діяльність у 1816р. «Клерикального товариства», яке очолив І. Могильницький у м. Перемишлі. У 1833р. у Львові було засновано гурток «Руську трійцю» засновники: І. Вагилевич, Шашкевич, Я. Головадський. Метою гуртка було перетворення народної мови на літературну. Гурток підготував до видання збірку «Русалка Дністрова», але він був заборонений цензурою. У 1837р. завдяки старанням Я. Головадського він був виданий у Будапешті. Ця збірка містила народні пісні, думу, перекази, а по суті це був політ. Маніфест укр.. національного руху. Шешкевич ще і в 1836р. І укр.. промову в Музеї семінарії перед духовною владою. В 1848-1849рр. була в Австрії революція, в умовах революції укр.. громадськість стала вимагати надання Галичині автономії. 1848р. 2 травня у Львові було утв. «Головну Руську Рада» з Григорієм Якимовича. Під час виборів до австрійського парламенту , Українці здобули 39 депутатських міст, після придушення революції була ліквідована «Руська Рада». Ще в ході революції 16 квітня 1848р. було скасовано кріпосне право.