Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ІСТРОРІЯ ШПОРА.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
218.62 Кб
Скачать

47. Ліквідація Гетьманату та Запорізької Січі

1722р. утв.малоросійська колегія,яка контрольвала діяльність гетьмана козацької старшини, відала фінансами.

1722-1724рр.- гетьманом був Павло Полуботок, який намагався протидіяти політиці російського царя Петра І, виступав на захист України.

1723р. він був ув’язнений у Петропавлівській фортеці.

1727-1734рр. гетьманом був Данило Апостол.

З 1750-1764рр. гетьман Кирило Розумовський.

1764р. за наказом російської цариці Катерини ІІ було ліквідовано гетьманщину. Вся влада Укр. зосередилась в руках ІІ-ї малоросійської колегії.

1775р. було знищено Запорізьку Січ.

48. Гайдамацькі рухи 1730-1760рр. Коліївщина

Гайдамацький рух – українсько-національний визвольний рух проти польського гноблення на Правобережній Україні; виник на початку 18 століття на Волині й Західному Поділлі, а з другої чверті 18 століття поширився на Київщину та Брацлавщину.

Мета Гайдамацького руху: відновлення козацьких вольностей, звільнення від шляхетсько-магнатської залежності., захист прав українського населення, захист прав православної церкви.

1734-1738рр. – гайдамацький рух на Правобережжі(ватажки: Верлан, Грива, Жила, Медвідь, Рудь, Іваниця)

1750р. - гайдамацький рух на Правобережжі, частково на Лівобережжі, Слобожанщині(ватажки: Письменний, Сухий, Лях, Мамай, Лисий, Ус)

1768р. - гайдамацький рух на Правобережжі( Коліївщина – від слів «кіл», «колоти», «колій» - людина з колом, повстанець).(ватажки: Максим Залізняк, Іван Гонта) Називається Коліївщиною, тому що це було найбільше повстання.

48. Гайдамацькі рухи 1730-1760рр. Коліївщина

Гайдамацький рух – українсько-національний визвольний рух проти польського гноблення на Правобережній Україні; виник на початку 18 століття на Волині й Західному Поділлі, а з другої чверті 18 століття поширився на Київщину та Брацлавщину.

Мета Гайдамацького руху: відновлення козацьких вольностей, звільнення від шляхетсько-магнатської залежності., захист прав українського населення, захист прав православної церкви.

1734-1738рр. – гайдамацький рух на Правобережжі(ватажки: Верлан, Грива, Жила, Медвідь, Рудь, Іваниця)

1750р. - гайдамацький рух на Правобережжі, частково на Лівобережжі, Слобожанщині(ватажки: Письменний, Сухий, Лях, Мамай, Лисий, Ус)

1768р. - гайдамацький рух на Правобережжі( Коліївщина – від слів «кіл», «колоти», «колій» - людина з колом, повстанець).(ватажки: Максим Залізняк, Іван Гонта) Називається Коліївщиною, тому що це було найбільше повстання.

49. Опришківський рух в Україні в ХVІІІ столітті. Рух народних месників мав поширення і на території західноукраїнських земель, особливо в Карпатах. Там їх ватаги називали опришками. Найбільш відомими ватажками опришків був Олекса Довбуш. Разом з вірними побратимами Олекса стає на шлях боротьби проти панів. Про виняткову хоробрість народного героя, його винахідливість ходили легенди. Олекса Довбуш загинув у 1745 р. від кулі найманця. Незважаючи на смерть народного ватажка ух опришків продовжувався.

50. Занепад та поділи речі посполитої. У ІІ половині 18 ст. Річ Посполита переживала занепад. Фільваркова система господарювання і шляхетська анархія гальмувала господарський розвиток країни. Послаблювали її перед зовнішньою агресією. Ослабленням Польщі скористалися сусідні Росія Грузія та Австралія. Вони планували розчленувати Польщу, прагнули розширити за рахунок її території свої володіння. Їх лякало також поширення ідеї просвітництва, а згодом ідеї Французької революції. І поділ Польщі відбувся у 1772р. в результаті якого до Росії відійшли в основному білоруські землі. Наступні 2 поділи відбулися наприкінці 18 століття.

51. Адміністративно територіальний устрій українських земель у складі Російської імперії в І половині ХІХ століття. До складу Українських земель на початку ХІХ ст.. входила Слобожанщина, Лівобережна Україна , Правобережна Україна, Південна Україна . Територія українських земель поділялася на 9 губерній Київську , Катеринославську , Подільську , Волинську , Полтавську , Харківську , Таврійську, Чернігівську, Херсонську. Вся адміністративно виконавча влада в губернії здійснювалась губернаторами яких призначав губернатор. У свою чергу губернії поділялися на повіти на чолі яких стояли капітани і справники. Частина заселених українцями земель опинилась за межами 9 губернії . Українці проживали на території Кубані, Бессарабії, Могильова. Таким чином Адміністративно територіальний розподіл у Російській імперії не враховував географію національного розселення, у якому проявлялася політика російського царювання щодо контролю над українським населенням.