41.В 1660р. Україна була поділена на Пр. І Лів. Бережну.1663р.

На лівобережній Україні спалахнула боротьба за владу між Сомком,Брюховецьким,Золотаренком.У червні 1663р. гетьманом Лів. було обрано І.Брюховецького.Новообраний гетьман займав промосковську позицію неодноразово виступав за ліквідацію гетьманату і підпорядкування українських земель московській державі.Одним із перших гетьманів здійснив похід до Москви і уклав угоду "Батуринські статті" за якими гетьманська адміністрація зобов'язувалася постачати харчами московське військо яке перебувало на території України.

21-22 жовтня 1665р. Іваном Брюховецьким з москв. урядом було укладено "Московські статі".У них зазначалося:1)українські міста та землі переходять під володіння московського царя;2)гетьманському уряду заборонялося вступати у зв'язки з іншими державами;3)вибори гетьмана мали відбуватися лише з дозволу московського царя у присутності Московських воєвод; 4)укр. церква підпорядкувалася Московському патріархату.Укладання цих статей виникало невдоволення укр.населення.1667-1668рр. спалахнуло антигетьманське повстання у ході якого І. Брюховецького вбито.

На Прав. у 1663р. претендували на місце: Тетеря,Ханенко,Гуляйницький. Згодом обрано Тетерю,який вважав,що ні від російського царя, ні від польського короля нічого доброго не чекати,але оскільки Прав. було пов'язане із польщею,то гетьман підтримував польського короля.

У 1665р. гетьманом правобережної України стає П.Дорошенко.Своє гетьманування він розпочав у складених умовах.20 січня 1667р. Польща разом з Росією підписують на 13,5 р. Андрусівське перемир'я,за яким лівоб. закріплювалося за Росією,Правб. за Польшею. У березні 1669р. на Корсунській ген. старшинській раді було прийнято рішення про перехід України підпротектора Туречини.1676р. він приймає решення про складення гетьманських вповноважень,проживає неподалік Москви.

42. Стабілізація політичного життя в кінці 17 століття.

У 1687р. гетьманом України було обрано І. Мазепу. Своє гетьманування розпочав із 25 липня 1687р. на р. Коломак коломацьких статей, відповідно до яких влада гетьмана зводилася до функцій поліцейського. Він повинен стежити та сприяти виконанню царських наказів. Українським купцям заборонялося торгувати в московській державі. Козацький реєстр становив 300тис.чол. крім цього українцям заборонялось брати участь у військових походах Росії.

Спочатку стосунки між Петром І і Мазепою були доброзичливими, проте 1700р. розпочалася північна війна між Росією та Швецією. Вході цієї битви війни виникла загроза захоплення України Польщею,яка була союзницею Швеції. І. мазепа звернувся за допомогою до Петра І. він відмовив цьому надати допомогу. Після цього Мазепа переходить на бік швецького короля.

27 червня 1709р. відбувся бій під Полтавою, у якому швецькі війська терплять поразку. Мазепа з Карлом ІІ втікає до бендер.

43. Боротьбу. Нац. патріотичн. Сил очол. П. Дорошенко. Річ Посполита не доп. В реалізац. Його плану і він уклав союз із Кримом, пішов на зближ. З туреччиною та переговори зазнали невдачі. На поч. лютого 1668р. У лівобереж. Укр. Вибухн. анмоск.повстання. П.Дорошенко підтримав значн. Част. Населення Лівобереж. і усунув І.Брюховецького з посади. 1668 р. військ. Козацьк. Рада обрала його гетьманом укр. Появ. Перспект. Відродж. Укр. держ. Але несприятл.була геополіт.ситуац. і відсут.єдності в діях. Укр.сил.

44. Іва́н Мазе́па (20 березня 1639 — 21 вересня 1709) — український військовий, політичний і державний діяч. Гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави на Лівобережн. (1687—1704)[1] і всій Наддніпрянській Укр.(1704—1709). Князь Священної Римської Імперії (1707—1709). Представник шляхетного роду Мазеп-Колединських гербу Курч з Київщини. В молодості служив при дворі короля Яна ІІ Казимира. Після обрання гетьманом намагався відновити авторитет інституту гетьманства в Укр. Зробив вел. внесок у економ.-культ. розвиток Лівобережжя. Під патронатом московського царя Петра І проводив курс на відновлення козацької держави Війська Запорозького в кордонах часів Хмельниччини. Тривалий час підтримував Московське царство у Північній війні зі Швецією, але 1708 року перейшов на бік шведів. Після поразки під Полтавою врятувався у Молдавії. Помер у місті Бендери.

45. Конст. було прийнято 5(16) квітня 1710 року на зборах козацтва біля містечка Тягина на правому березі річки Дністер (турецька назва — Бендери, нині це територія Молдови).Законодавча влада надається Генер. Раді, що викон. роль парламенту, до якої входять генеральні старшини, цивільні полковники від міст, генеральні радники, полкові старшини, сотники та представники від Запорозької Січі (стаття 6). Генеральн. Раді належало працювати сесійно, тричі на рік — в січні (на Різдво Христове), квітні (на Великдень) і жовтні (на Покрову). На своїх зборах Генеральна Рада розглядає питання про безпеку держави, спільне благо, інші громадські справи, заслуховує звіти гетьмана, питання про недовіру йому, за поданням гетьмана обирає генеральну старшину. Найвищу виконавчу владу мав гетьман, влада якого була довічною. У період між сесійними зборами Генеральної Ради виконував її повноваження. Можливості гетьмана і його владні повноваження було значно обмежені статтями 6, 7 і 8. Відповідно до цих положень гетьман не мав права розпоряджатися державним скарбом та землями, проводити власну кадрову політику, вести самостійну зовнішню політику. Йому також було заборонено створювати якусь власну адміністрацію, він не міг застосовувати покарання до винних. Для задоволення матеріальних потреб гетьманові виділялись певні рангові маєтності з чітко визначеними прибутками, проте лише на час його перебування на посаді.

46. Особливістю перебування Лівобережжя і Слобожанщини у складі Росії в XVIII ст. був тотальний, безперервний, хоча і хвилеподібний наступ самодержавства на права України. полягала в намаганні ліквідувати українську автономію та інкорпорувати ці землі до складу імперії. Офіційна російська політика в українському питанні у цей час пройшла кілька етапів

І етап (1708 - 1728) - форсований наступ на українську автономію. Після цього кроку гетьмана російський цар вирішив остаточно «прибрати Україну до рук». Намагаючись створити сприятливі соціальні умови для реалізації свого задуму, він спочатку видає універсал, у якому обіцяє українському народові всілякі милості та свободи, наказує обрати нового гетьмана. У 1708 р. під тиском царя гетьманом було обрано літнього І. Скоропадського (1708 - 1722)... Резюме Петра І було коротким і однозначним: «Українці й так мають з ласки царя стільки вольностей, як жоден народ у світі». Після цього розпочинається форсований наступ на українську автономію. Характерними ознаками цього процесу були: обмеження влади гетьмана та контроль за нею; економічні утиски; експлуатація демографічного потенціалу., Росіяни вперше отримали в Україні великі землеволодіння, що призвело до появи значних непідконтрольних гетьману територій, на яких їх власники старанно прищеплювали вивезене з Росії кріпацтво. Цей етап мав свої особливості: пасивна протидія офіційній російській політиці з боку І. Скоропадського, створення 1722 р. Малоросійської колегії, яка, приймаючи від населення скарги на українські суди, контролюючи фінанси, стежачи за стосунками старшини та козацтва, обмежувала українську автономію, була дієвим дестабілізуючим чинником. Дещо змінила ситуацію поява на політичному горизонті наказного гетьмана П. Полуботка (1722 - 1724), людини енергійної, палкого оборонця української автономії. Намагаючись нейтралізувати руйнівні дії Малоросійської колегії, він проводить судову Форсований наступ на права України тривав.. Внаслідок цього у залежність від неї потрапили майже всі українські державні структури - адміністрація, суд, Генеральна канцелярія. Ув’язнення П. Полуботка в Петропавлівській фортеці, жорстоке придушення опозиції старшини ще більше розширили поле діяльності Малоросійської колегії.

ІІ етап (1728 - 1734) - повернення Україні частини її прав та вольностей. Смерть Петра І, реальна загроза війни з Туреччиною змінили політичну кон’юнктуру. Бурхлива діяльність Малоросійської колегії, яка весь час накладала нові податки на українських землевласників, зачепила інтереси всесильного О. Меншикова, який володів величезними маєтками і навіть містами в Україні