30. Протипольські козацько-селянські повстання кінця 16 століття

1577-1578рр. – козацьке повстання на чолі з Іваном Підковою. Страчений у Львові.

1591-1593рр. – козацько-селянське повстання на чолі з Криштофором Косинським. Загинув в бою. Повстанці зазначили поразки.

1594-1597рр. - козацько-селянське повстання на чолі з Северином Наливайком. Результат: частина козаків, оточена польськими військами, виказала Наливайка шляхті.

31. Протипольські козацько-селянські повстання 20 – 30-х років 17 ст.

1625р. – виступ запорозьких козаків на чолі з гетьманом Марком Жмайлом проти коронного гетьмана Станіслава Конецпольського. Результат: козаки зазнали поразки. Доля Жмайла невідома. Укладено Куруківську угоду 1625р.

1630р. – повстання козаків проти польської шляхти на чолі з Тарасом Федоровичем(Трясилом). Результат: повстання закінчилось перемир’ям між козаками та шляхтою. Доля Федоровича невідома.

1635р. – напад запорозьких козаків на чолі з кошовим отаманом Іваном Сулимою на фортецю Кодак. Результат: підступно захоплено городовими козаками І. Сулиму виказали полякам, які четвертували його у Варшаві.

1637р. – козацьке повстання на чолі з Павлюком. Результат: захоплений реєстровими козаками був виказаний полякам і страчений у Варшаві.

1638р. – повстання запорожців на чолі з гетьманом Яковом Острянином проти польської шляхти. Результат: після поразки повстання гетьман з козаками відступив на Слобітську Україну.

1638р. - козацьке повстання на чолі з Дмитром Гунею. результат: очолив боротьбу козацтва після відступу Я. Острянина.

32,

Причини:

-національне гноблення українського народу

- економічне гноблення укр. Населення

Після 30-ти літнбої війни в Європі, Польща стала головним експортером зерна.

Протягом 1583- 1648 рр. у м. Данську було збільшено у 2,5 відвантаження зерна, це призвело до збільшення панщини до 5-6 діб на тиждень, також селяни повинні були у більшому розмірі сплачувати податки, їх становище було безправним.

- посилення релігійного гноблення укр населення

- слабкість вищої державної влади Речі Посполитої

Характер війни: національно визвольний.

Рушійні сили війни: козаки, міщани, селяни, дрібна українська шляхта, православне духовенство.

Періодизація:

1)1648 – 1649рр. – період коли укр армія злобула перемогу над Польським військом.

2)1650-1653 рр. – боротьба між поляками та українцями яка не принесла нікому успіху.

3) 1654-1655 рр. – надання Московською державою допомоги україні.

4)1656-1657 рр. – укл військовий союз із швецією і трансільванією в боротьбі проти польщі.

З 19 квітня – 5травня 1648 відбувається битва під жовтими водами.

15-16 травня – битва під корсунем

11-15 вересня – битва під пилявцями

23 грудня 1648 Б.Хмельницький вступив до Києва.

33.

В ході війни на території яка була звільнена від польського гноблення зроблена спроба відстоювати українську державність.

Б. Хмельницький спочатку вважав, що держава має тут бути автономною, а потім став прибічником незалежної укр.. За часів гетьманщини була територія держави – 200 тис км. КВ. Охоплювала території: лівобережжя, правобережжя, степова зона поділялась на полки і сотні. Главою держави був гетьман, він очолював військо, уряд, державну адміністрацію,скликав ради, здійснював керівництво зовнішньою політикою.

Реальна влада в державі належала генеральному уряду до якого входили: гетьман і генеральна старшина. На місцях діяли полкові та сотницькі уряди.

До 1654 р. гетьман особисто відмовив фінансами а з 1654 року введено посаду генерального підскарбія.

Підтвердженням того що це держава була наявність війська. Було козацтво: реєстрове, запорізьке.

34. Навесні 1649 р. воєнні дії розпочал. вздовж лінії кордону, що пролягала р. Случчю. Польськ. полки з'єдналися під Старокостянтиновом, щоб звідти вирушити назустріч головним козацьким силам. Звістка про те, що під Старокостянтинів ось-ось має підійти військо Богдана Хмельницького, виявилася несподіванкою для польського командування, і воно вирішило відступати. Місцем розташування польських військ було обрано Збараж. Частина загонів зайняла Збаразький замок, решта неподалік почала зводити табір. Та закінчити його не встигли, бо підійшла українська й татарська кіннота. Спалахнув бій. Почалася облога Збаража. 27 липня козаки розпочали генеральний наступ. Бій тривав три години; поляки затято боронилися. Наступного дня Хмельницький отримав повідомлення, що з Варшави під Збараж вирушило головне польське військо на чолі з королем Яном Казимиром. Зваживши на цю обставину, гетьман вирішив змінити перебіг воєнної операції. Основна частина козацького війська, очолена Хмельницьк. непомітно для ворога відійшла з-під Збаража й рушила назустріч королю. Тим часом військо Яна Казимира наближалося до містечка Зборів (нині Тернопільська область). Просуваючись уздовж р. Стрипи, воно розтяглося на багато кілометрів. Б. Хмельницький вирішив скористатися з такої ситуації та атакувати польське військо.

35. 1649р. Поляки розпочинають наступ (при могутьнім формуванні з королем Яном Казимиром, Яремою Вишнивецьким, Ямуном Радзивілом).

Богдан Хмельницький укладає союз з кримським Ханом. З 1.07 по 12.08 тривала облога м.Збаража.

З 5-6 серпня тривала битва під Зборовим. В ході якої кримський хан зрадив Б.хмильницького.

18.08.1649р. було укладено Зборівський мирний договір за яким козацький реєстр становив 40тис. осіб. Козацька територія охоплювала Київське Брацлавське Чернігівське воєводства.

1650р. польський король Ян Казимир готується до нового походу який підтримав Папа Римський.

1650р. у лютому полякики захопили містечко Красне на Поділлі.

З 18 червня 1 липня тривала битва під Берестечком. В ході цієї битви Б.Хмельницький був взятий в полон.

18 вересня 1651р. було підписано Білоцерківський мирний договір. Згідно якого розмір держави зменьшився а влада гетьмана поширювалася на Київське воєводство. Чисельність козацтва зменьшилась до 20 тис.

22-23травня 1652р.-битва під Батагом у якій перемогу отримав Українські війська.

З 6-13 червня 1653р. тривала облога Камянець-подільського гетьман зняв облогу міста серед поширення голоду і чуми.

36. Після Переяславської ради (8 січня 1654 р) у березні до Москви виїхало українське посольство із проектом договору, який мав назву «Просительні статі», які складалися із 23 пунктів. У результаті шестиденних переговорів проект був зменшений до 11 статей і при цьому значно змінений. 21 березня 1654 р. царський уряд затвердив гетьманський документ, який увійшов в історію під назвою «Березневі статі».

«Березневі статті» — угода між російським царським урядом і українською козацькою старшиною, комплекс документів, які регламентували політичне, правове, фінансове і військове становище України після Переяславської ради.

Згідно з цими статтями Україна зберігала свої військово-адміністративні органи управління на чолі з виборним гетьманом. На Гетьманщині без обмежень мало далі діяти місцеве право, обумовлювалося невтручання царських воєвод та інших урядовців у внутрішні справи України. Україна зберігала свої збройні сили - 60-тисячне козацьке військо. Гетьманський уряд мав право на ведення стосунків з іноземними державами, правда, з дозволу царського уряду і не мав права на зносини з Польщею та Туреччиною. Гетьман обирався на козацькій раді пожиттєво, а царя лише повідомляли про результат виборів. Влада Гетьмана поширювалась на всю територію України. Всі податки і доходи збирались українськими фінансовими органами. Представники Москви лише мали приймати від них належну їй данину. Підтверджувалося право київського митрополита й усього духовенства на маєтності, якими вони володіли. Московський уряд зобов'язувався вступити у війну з Польщею навесні 1654 року. Передбачалося утримання російських військ на кордонах України з Річчю Посполитою. У випадку татарських нападів на Україну передбачалося організовувати проти них спільні походи як з боку України, так і Московської держави.

Серед істориків є певна дискусія чим були Березневі статті - військовим союзом між двома державами Україною та Московією чи договором, який регламентував широку автономію Гетьманщини у складі Московської Держави.

Проте, серед 11 пунктів Березневих статей нема жодного, в якому би йшлося про приєднання України до Московії чи їх возз’єднання.

37. Воєнні дії 1654-1657рр.

Після входження України під протекторат Росії укр. війська розпочинати військові дії разом із Російським військом проти поляків, але цієї допомоги Б. Хмельницький чекав дуже довго. Доки рос. Війська йшли на допомогу то час було втрачено. Польсько-татарські війська влітку 1654р. розпочали на ступ якого спустошили Брацлавщину 1655р. на гетьмана чекав ще один важливий удар у зовнішньополітичній сфері, Рос. побоюючись швецької загрози йде на зближення з Польщею 1656р. було укладено Вільненське перемиря в м. Вільно. Гетьмана починає створювати коаліцію у складі Швеції, Литви, Молдовії, Бранденбургу. У червні 1657р до Чигирина прибуло Швецьке посольство з підтвердженням готовності до спільної боротьби проти речі посполитої але у вересні 1657р. помирає Б. Хмельницький.

38. Поняттям «Руїна» історіографія позначає трагічний період в історії України, пов’язаний з третьою чвертю XVII ст. «Руїна» об’єднує поняття громадянської війни та іноземної інтервенції в Україну з боку Росії, Польщі, Туреччини.

Смерть Б. Хмельницького ослабила підвалини української держави. Цим скористалася Росія, щоб посилити наступ на вольності українського народу, почастішали вторгнення в Україну польських військ, турків, кримських татар. Соціальні протиріччя та боротьба старшинських угруповань за владу загострились і переросли у справжню громадянську війну. Усе це вело до великих людських жертв, руйнування міст і сіл, запустіння цілих районів.

Козацька старшина, дбаючи насамперед про станові інтереси, прагнула загарбати землю селян і рядових козаків, перетворити їх на своїх кріпаків. У боротьбі за владу і багатства представники різних старшинських угруповань використовували будь-які засоби і, що особливо небезпечно для долі України, намагалися опертися на збройні сипи інших держав. У зв’язку з цим українські гетьмани нерідко перетворюватися на справжніх маріонеток Росії, Полі Туреччини, Кримського ханства.

Після смерті Б.Хмельницького гетьманом України обрали його сподвижника писаря Івана Виговського (1657 - 1659 рр.). Тим самим було перекреслено в Хмельницького про передачу влади сину Юрію Хмельницькому. На відміну від свого попередника, який намагався утримати в Україні соціальну рівновагу, Виговський повністю став на бік старшини та шляхти і взяв курс на закріпачення селян. Це викликало вибух невдоволення низів. Народні повстання охопили Лівобережжя та Запорожжя. Повстання очолив полтавський полковник М.Пушкар і запорозький кошовий Я.Барабаш. Останніх підтримана Москва, розраховуючи тим самим ослабити владу гетьмана і сильніше прив’язати Україну до Росії. У червні 16§8 р. І. Виговський за допомогою Кримської орди розгромив загони повстанців під Полтавою. Місто було спалено татарам дозволено брати ясир. У бою загинув М.Пушкар, а Я.Барабаш потрапив у полон і був страчений.

Прагнучи остаточно досягти незалежності від Росії, І.Виговський у вересні 1658 р. уклав Гадяцький договір з польським урядом про входження України складу Польщі як рівноправного члена федеративної держави (Великого Князівства Руського). Опираючись на польську допомогу, Виговський у 1658-1659 рр. досить успішно вів бойові дії з російськими військами. У битві під Конотопом (28 - 29 червня 1659 р.) його полки вщент розгромити росіян, які втратили ЗО тисяч вбити. Невдоволена пропольською політикою Виговського, частина старшини на чолі з полковником І.Богуном і запорозьким кошовим отаманом І.Сірком виступили проти гетьмана. Повстанці діяли спільно з російськими військами. Виговський зазнав поразки і втік до Польщі (де і загинув у 1664)

Після падіння І.Виговського гетьманом проголосили сина Б.Хмельницького Юрія (1659-1663 рр.). Слабкий і безвольний політик, він став пішаком у руках різних старшинських угруповань. Користуючись цим, російські і польські війська, татарські орди безперешкодно грабувати Україну. Внаслідок цього в 1663 р. Хмельницький втратив гетьманську булаву а українські землі фактично розкололись на дві частини - на Лівобережжі наказним гетьманом став Я.Сомко, а на Правобережжі старшина обрала гетьманом П.Тетерю, де той правив до 1665 р., стоячи на пропольських позиціях.

Правління Сомка теж виявилось короткочасним. У червні 1663 р. Іван Брюховецький за допомогою демагогічних лозунгів (обіцянки обмежити старшинське землеволодіння та поліпшити становище козаків і селян), опираючись на підтримку запорожців, селян і міщан, на чорній Раді у Ніжині був обраний гетьманом Лівобережної України. Своїх обіцянок гетьман не виконав, а його промосковська орієнтація викликала невдоволення козаків, які в 1668 р. вбили Брюховецького .

Гетьманом правобережної України в 1665 р. став видатний політичний і військовий діяч Петро Дорошенко. Стратегічною метою його внутрішньої і зовнішньої політики було об’єднання Лівобережжя і Правобережжя в соборній Українській державі. Після підписання між Москвою і Польщею Андрусівського перемир’я 1667 р., за умовами якого Росії відійшла Лівобережна, а Польщі - правобережна Україна, Дорошенко уклав союз з Туреччиною. Здійснивши ряд успішних бойових операцій проти Польщі на чолі об’єднаного українсько-турецького війська, П.Дорошенко змусив польський уряд визнати широку автономію Правобережної України і розпочав боротьбу за Лівобережжя. У 1668 р. після смерті Брюховецького під тиском сусідніх держав, невдоволених посиленням гетьманської влади, змушений був повернутися на Правобережжя.

У березні 1669 р. Дорошенко уклав угоду про перехід України під владу Туреччини на правах автономії. Проте народ не підтримав цей вчинок гетьмана. 1676 р. Дорошенко зрікся гетьманства і був переселений в Московщину.

На Лівобережній Україні гетьманом у 1668 р. став Дем’ян Многогрішний. Спершу він підтримував П.Дорошенка, а потім став орієнтуватися на Москву. У 1669 р. він підписав так звані Глухівські статті, які серйозно обмежили автономні права України. Зокрема, Гетьманщина втрачала право на безпосередні дипломатичні зв’язки з іншими державами. У 1672 р. Многогрішного за намовою старшини звинуватили у державній зраді і відправили на заслання до Сибіру. Наступне п’ятнадцятиріччя (1672 -1687 рр.) на Лівобережній Україні гетьманував Іван Самойлович, який успішно боровся з турецько-татарськими навалами. Як і його попередник, закінчив свої дні в сибірському засланні.

Таким чином, внаслідок «Руїни» Україна зазнала незліченних людських втрат, виявилась розколотою на дві частини, втратила чимало здобутків доби Б.Хмельницького. Окремі дипломатичні і воєнні успіхи (за Виговського Дорошенка) не були розвинуті через внутрішні чвари.

39. І.Виговський, досвідч.держ.діяч. припуст.серйозн.прорах., що сприч.різке загостр. Соц.політ.боротьби в укр. 1) обрання його гетман.відбул.не на Генер.раді а на старш., що визвало обурення прост.козацтв. 2)Гетьман взяв курс на підтримк. Інтересів шляхти, кнехт.інтересами козаків. 3) Помилк.спробами були схилити Москв. до боротьби з непокірними. 4) Для боротьб.з опозицією Виговський скорися.допомог.кримськ.ханства. у травні-червні 1658р. гетьманськ.військо здійсн.похід на полтавщину де знах.центр.опоз.руху. у бою під Полтавою М.Пушкар був убитий..Похід виговського на лівобереж.укр. мав характер каральної експедиц. Внасл.якої загинуло 50 000 чол.

40. У вересні 1659р.Військова коз.рада обрала гетьман.Ю.Хмельницького, сподів. Що він продовж.справу свого батька. У жовтні 1659р. У Переясл. між геть.і Моск.урядом були підписані договірн.статті. Які обмежували права автономн.права Укр. Укр.уряд позбавлявся права на зовн.політику, Київська метрополія підпорядковувалася моск. Патріарху.