15. Боротьба руських князів з кочівниками

Відносини з кочовими племенами,що заселяли Пд. Счасну Україну були однією з найдавніших проблем для київської русі. До утв. КР довелося вести боротьбу із племенем хозарів.

915р. на кордонах русі з’явилися печеніги. Ігор зумів добитися укладання мирного договору з печенігами. Проте ця домовленість була нетривалою.

920р. печеніги нападають на КР.

1036р. печеніги були розгромлені Ярославом Мудрим.

1055р. на кордонах русі з’явилися половці.

1055-1236рр. половці здійснили 12 великих нападів на КР.

1185р. новгород-сіверський князь Ігор веде боротьбу проти половців, в якій терпить поразку.

У ХІІІ ст. на території Малої Азії утв. Могутня монгольська держава. Монголів об’єднав Чингісхан.

1223р. на р. Калці відбувся І-й бій, у якому прийняли участь монголо-татари, половці і русичі. Руські та половецькі князі терплять поразку.

1237р. на землі КР нападають монголо-татари на чолі з ханом Батиєм. Вони захопили Рязанське, Володимиро-Суздальське, Переяславське, Чернігівське князівства.

1240р. вони підійшли до Києва. Обороною Києва керував Дмитро Воєвода.

6 грудня 1240р. монголо-татари оволоділи Києвом.

1241р. загарбання татарами Галицьких та Волинських земель. Встановлення панування Золотої Орди(проіснувало 238років)

16. Київська русь була феодальною державою, основним засобом виробництва була земля. Дружинники за участь у військових походах отримували земельні наділи.

Провідною галузю економіки було СГ. Особливо великого розвитку досягло землеробство. Використовувалася двопільна та трипільна система обробітку землі та досконалі знаряддя праці: плуг, борозна, мотика, серп, коса. Середня врожайність зросла від 6 до 8 десятин зерна з центнері.

Допоміжні такі галузі промисл. : бджільництво, рибальство і мисливство.

Нараховувалося понад 60 видів ремесл: ковальське, зброярства, ткацтва, гончарства, ювелірна справа.

Розквіту Русі вплинуло те що по її території проходили важливі торгівельні шляхи: Грецький, шовковий, Соляний.

За Володимира Великого почали карбувати срібляники та золотники.

Найбільшими містами Русі були: Київ, Чернігів, Переяслав, Любич, Псков, Новгород.

На поч. Х ст. нарахов 32 міста, активно відбувається процес поділу залежного населення.

Розрізняють такі верстви населення:

- закупи – люди що працювали за позичені кошти.

- рядовичі – ті хто працював за укладеним договором.

- холопи – раби

Київська Русь була державою з монархічною формою правління на чолі був великий князь Київський. У період феодальної роздробленості, русь була федеративною монархією.

Важливу роль у житті русі відігравало народне річчя – збори дорослого чоловічого населення на яких вирішувалися найважливіші державні справи.

17 . Політична роздробленість Київської Русі. Наприкінці ХІ ст.. посилилися відцентрові тенденції в державі, було втрачено політичну єдність , спалахнули численні міжусобні війни, зросла зовнішня загроза. За князювання Володимира Мономаха відбулися численні вдалі походи на половців, активна законодавча діяльність тимчасово стабілізувала становище держави і повернули її в ряд наймогутніших країн Європи. Період феодальної роздробленості закономірний етап у розвитку суспільства адже роздробленість – не особливість Київської Русі, а загально європейська тенденція. Саме в цей час відбулося остаточне формування феодальної системи . Роздробленість структури політичної влади було цілком логічним і природним наслідком феодальних відносин : роздробленій формі земельної власності відповідає роздроблена форма держави.

18. На межі ХІІ-ХІИ ст. монгольські союзи племен, що кочували в степах на північ від Китаю, об’єднались під владою талановитого вождя Темучина (у 1206 р. він прибрав собі титул Чингізхана, тобто Великого хана). Оволодівши Північним і Центральним Китаєм, перейнявши воєнне мистецтво китайців у штурмі фортець, Чингізхан рушив па Середню Азію, Іран.

У 1222 р. монголо-татарські війська, подолавши Кавказ, рушили в половецькі степи. У битві, яка відбулася на Дону; половці зазнали нищівної поразки і відступили до Дніпра, сподіваючись на допомогу руських князів. Половецький хан Котян звернувся за допомогою до руських князів. Ті, що відгукнулися на заклик, разом з половцями зустріли монгольське військо на р. Калці (1223 р.). Русько-половецьке військо, хоча й мало чисельну перевагу, діяло не узгоджено в силу ворожнечі між князями і було по черзі розгромлене. У битві загинули шість руських князів, а з простих воїнів, за твердженням літописців, повернувся лише кожен десятий. Проте монголи також зазнали тяжких втрат і, не наважуючись продовжити похід, повернули назад. При переправі через Волгу були розгромлені волзькими болгарами.

Майже півтора десятиліття на Русі не чули про монголів. Проте у 1237 р. вони знову на чолі з онуком Чингізхана Батиєм опинились на кордонах Русі. Монгольське військо нараховувало близько 140 тис. воїнів. Спочатку воші вогнем і мечем пройшлись по землях Північно-Східної Русі, зруйнувавши міста Рязань, Суздаль, Володимир-на-Клязьмі, Ростов, Улич, Ярославль, Твер, Кострому та інші міста. Дійшовши до озера Селігер монголи повернули на південь. На цьому шляху воші паграгшли на сильний опір невеликої фортеці Козельськ, яка впродовж семи тижнів чинила опір монголам. Батий назвав Козельськ, під стінами якого загинуло близько 4 тис. воїнів, «злим містом». У 1238 р. виснажені монгольські війська відійшли у половецькі степи, щоб відновити сили для нових походів.

Навесні 1239 р. військо Батия рушило у землі Південної і Південно-Західної Русі. Ним було захоплено Переяслав, Чернігів, а в грудні 1240 р. - Київ. Кияни під керівництвом воєводи Дмитра мужньо чинили опір шість тижнів, але їх опір було зламано. Останні захисники міста загинули під уламками Десятинної церкви. Наступного 1241 р. монголо-татари розорили галицько-волинські землі

і рушили далі. Монгольські загони спустошили Польщу, Угорщину, Трансільванію, Словаччину, Чехію. Народи цих країн, як і русичі, чинили запеклий опір завойовникам. 1242 р. Батий припинив похід на Захід і повернув свої війська у пониззя Волги (тут монголи заснували свою державу Золоту Орду).

Русь і народи Центральної Європи своїм героїчним опором врятували Західну Європу від монгольської навали.

Безпосередні наслідки монгольського завоювання для руських князівств:

руйнація і занепад ролі міст;

занепад ремесла і торгівлі;

значні демографічні втрати;

знищення значної кількості представників руської еліти.

Наслідки навали були катастрофічними для руських князівств. З 74 міст колишньої Київської Русі було розорено 49. 14 вже більше не піднялися з руїн, 15 з часом перетворилися на села. У перші 50 років монгольського панування не було побудовано жодного нового міста, а домонгольського рівня кам’яного будівництва було досягнуто лише через 100 років. Занепав ряд ремісничих спеціальностей, було втрачено секрети виробництва ювелірних виробів (емаль, зернь, чернь). Деякі райони знелюдніли, скоротились посівні площі, занепала торгівля.

Особливості золотоординського панування на руських землях:

руські землі не було безпосередньо включено до складу Золотої Орди (за деяким виключенням);

на території Русі не існувало постійно діючого адміністративного апарату завойовників;

толерантне ставлення монголів до християнства і православного духовенства.

Незважаючи на такі наслідки, навала не зупинила розвитку розорених земель. Поступово населення відродило міста і господарство. Після розгрому монголо-татарських військ на Синіх Водах у 1362 (1363) р. українські землі були звільнені від їх панування.