63, 62 Громадівський та народний рух у Наддніпрянській Укр. 60-90-х роках хіх ст..

Посилення національно-визвольного руху припадає на ІІ пол.. ХІХ ст. з кінця 50-х р. він набув розвитку у формі громад, напівлегальних організацій, що об’єднували у своєму складі укр.. інтелігенцію, службовців, офіцерів, студентів. Оформлення громад, як самостійних організацій відбулося у 1861р. міністр внутрішніх справ Валуєв видав циркуляр за яким заборонялося друкувати книги та тексти укр.. мовою. А в1876р. цар Олександр ІІ видав Емський указ, яким заборонялося ввозити в межі рос. Книги друковані укр.. мовою. У громадівському русі виникло 2 течії: 1) помірковано-ліберальна;

2) революційно-демократична.

Однією із найвпливовіших була Київська громада входило 300 осіб, відомі представники: Антонович, Чубинський, Рильський. В ІІ пол.. ХІХ ст.. зароджується рух Народників, які вірили у самобутній розвиток Росії. Вони вважали, що вона найближче стоїть до побудови соц.. суспільства, так як основою її є сільська община у діяльності народників виділяють такі етапи: 1859-1861р; який відбувався під гаслом ходіння в народ; ІІ період припадає на 1875-1877р. це етап, що характеризувався веденням широкої пропагандиської роботи серед населення; ІІІ етап 1878-1881р. це етап Польської боротьби з самодержавством методом терору. 1 березня 1881р. народовці вичерпали себе з пробою здійснити вбивство царя.62. Продовження. У 80-х рр.. активізують свою діяльність прогресивні представники укр.. національного руху. У 1892р. ними було створено братство Тарасівців, які виступали за боротьбу та створювали самостійність Укр. зокрема це: брати Міхневські, Б. Грінченко, Кониський та інш. Таким чином уже наприкінці ХІХ ст.. укр. національний рух набуває політичного характеру.

64. Під впливом революційних подій другої половини XIX ст. в Європі, а також у зв'язку з конституційними реформами початку 60-х pp. загострилося політичне становище в тій частині України, яка перебувала у складі Австро-Угорської монархії (Східній Галичині, Північній Буковині, Закарпатті, Пряшівщині, Мараморощині). Виразниками суспільно-політичного руху в краї стали течії москвофілів (русофілів) і народовців (українофілів), які сформувалися ще наприкінці XVIII ст.

-москвофіли-представники якої не визнавали існування укр. Народу та його мови. Пропагували ідею «Єдиної Російської народності від Карпат до Камчатки», виступали за приднання до Росії, мали свою національну організацію, видавничу базу, але підтримкою населення не користувались.

-наровці-національний напрям який сформувався на служіння інтересам укр.. народу,звідки й дістав свою назву

Метою було: розвиток укр.. мови та культури,підвищення куртурного освітнього рівня і націон. . свідомості укр.. населення

У 1868р. народовці заснували у Львові культурно-освітнє товариство «Просвіти» яке очолив відомий педагог,журналіст,композитор ,А. Вахнянин. «Просвіта» мала філії у всіх містах Зх. України. Крім культуро-просвітницької роботи вона займалася й екологічною діяльністю засновувала: кооперативи, крамниці,позичкові каси.

На прикінці 19 ст. за популярність серед населення «Просвіта» суперничала з церквою.

М. Грушевський –заснував наукове товариство ім.. Т. Шевченка. Обєднавши навколо нього всіх провідних сх. і зх. укр. учених .

Щодо політики то в кінці 19ст. почали формуватись такі політичні партії:

-Русько-Українська-радикальна партія 1890р.

-Національно-демократична партія 1899р. очолив Є. Левецький і В.Охримович