3. Напрями фінансової політики.

Напрями фінансової політики:1) Бюджетна політика – це сукупність заходів щодо здійснення взаємодії в бюджеті різних рівнів. Ця політика виражається в структурі видаткової частини бюджету, розподілі витрат між бюджетами різних рівнів, в джерелах і способах покриття бюджетного дефіциту у формах і методах управління. 2) Податкова політика – виступає діяльність органів влади та місцевого самоврядування з обов’язкового вилучення частини доходів п-ств організації населення з метою формування доходної частини бюджетів. 3) Інвестиційна політика – являє собою комплекс заходів, щодо створення умов для залучення вітчизняних і іноземних інвестицій в реальний сектор економіки. 4) Облікова політика проводиться нац. банком шляхом зміни облікової ставки 10-25%.

Обліковій політиці властиві 2 функції: - внутрішня це регулювання банком обсягів грошової маси і темпів інфляції; - зовнішня це залучення іноземного капіталу та підвищення курсу національної валюти.

5) Соціальна політика пов’язана з вирішенням завдань фінансового забезпечення прав громадян, соціальна політика охоплює пенсійну політику, політику фінансової допомоги окремим верствам населення. 6) Митна політика – обмежує чи розширює доступ на внутрішній ринок товарів і послуг та заохочує або стримує експорт товарів та послуг.

4. Особливості фінансової політики.

Пріоритетними завданнями фінансової політики є: 1)Створення рівня умов для розвитку реального сектора економіки та досягнення макроекономічної стабільності: а)визначення дефіциту бюджету на рівні що не перевищує 5% ВВП. Який фінансування за рахунок джерел не емісійних; б) утримання обсягу державного боргу відносно ВВП на економічно безпечному рівні; в) залучення інвестицій в тому через приватизацію підприємств і установ; г)розширення бази та вирівнювання внаслідок скасування пільг; д) вдосконалення системи оподаткування під акцизних товарам вдосконалення спрощеної системи оподаткування суб’єктів малого п-ства; ж) зниження ставок ПДВ та його диференціація; 2) забезпечення реалізації справедливої державної політики щодо соціального захисту та соціального забезпечення населення: а) підвищення розміру ЗП до рівня прожиткового мінімума; б) впровадження єдиного порядку, призначення та перерахунку пенсій для всіх категорій пенсіонерів; в) запровадження єдиного соціального внеску з одночасним зменшенням розміру страхових внесків; г)диференціацію у розмірі в пенсій залежно від стажу та розмірів внесків. 3) Реформування бюджетної сфери: а) збільшення обсягу капітальних видатків; б) збільшення фінансової самастійності місцевих бюджетів; в)реформування казначейського виконання бюджетів; д) вдосконалення процедури складання і виконання державних і місцевих бюджетів; г) посилення відповідальності головних розпорядників бюджетних коштів завзяті бюджетні розпорядження; з) підвищення якості управління бюджетних коштів шляхом прийняття нового бюджетного кодексу.

Тема 4. Бюджетна система і бюджетний устрій у країні.

1. Сутність бюджету і бюджетних відносин.

З правової точки зору бюджет – це форма організації бюджетних відносин. Бюджетні відносини – це фінансові відносини які виникають у держави з п-ствами, установами, населенням. Риси бюджетних відносин: 1) обов’язковим їх учасником є держава; 2) бюджетні відносини пов’язані з формуванням і використанням централізованого фонду грошових коштів; 3) бюджетні відносини мають об’єктивний характер, оскільки в руках держави повинна зберігатись частина ВВП, яка буде спрямована на загальнодержавні потреби.

З економічної точки зору бюджет – це фінансовий план держави де передбачені грошові надходження та видатки. Функції бюджету: 1) Перерозподільча – полягає у перерозподілі державних доходів та витрат за допомогою певних програм або через здійснення кошторисного фінансування; 2) Регулююча – полягає у виборі пріоритетних напрямків структурної політики, досягнення збалансованості та рівноваги економічної системи; 3) Контроль видаткі (контролююча), з моменту прийняття бюджет накладає обмеження на видатки уряду та розпорядників коштів всіх рівнів.

2. Структура бюджетної системи України.

Бюджетна система – сукупність бюджетів усіх рівнів, які врегульовані правовими нормами і формуються на єдиних принципах під впливом державного устрою та адміністративно-територіального розподілу країни. Згідно бюджетного кодексу бюджетна система України складається з : державного бюджету країни і місцевих бюджетів. До місцевих бюджетів відносяться: бюджет АРК, обласні бюджети, міські бюджети, районні, бюджети сіл та селищ. Сукупність показників бюджетів всіх рівнів що входять до складу бюджетної системи і називається зведеним бюджетом України. Всі ланки бюджетної системи є самостійними. Самостійність їх забезпечується наявністю власних доходних джерел, право визначити напрямки їх використання. Бюджетний устій – організація і принцип побудови бюджетної систем, взаємозв’язок між окремими елементами.

Принципи бюджетного устрою: 1) Принцип єдності – забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою і єдиною соціально-економічною політикою; 2) Принцип автономності – означає що кожен бюджет є відносно відокремленим і формується незалежно від їх бюджетів; 3) Принцип публічності – висвітлення показників бюджетів а також звітів про їх виконання у засобах масової інформації; 4) Принцип достовірності – формування бюджетів повинно здійснюватись на основі реальних показників та науково-обгрунтованих напрямків; 5) Принцип цільвого використання бюджетних коштів; 6) Принцип ефективності, усі учасники бюджетного процесу прагнуть отримати максимальний результат при залучення мінімального обсягу бюджетних коштів.

3. Бюджетний процес.

Бюджетний процес – регламентований законодавством порядок створення бюджету та його використання та виконання. Етапи бюджетного процесу: 1) процес складання проекту бюджету: квітени-серпень попереднього року. Нац.банк надає проекту основних засад грошово кредитної політики. Міністерство економіки надає прогноз основних економічних показників, Каб.мін за 4 робочих днів до парламентських слухань опадає проект основних напрямків бюджету. До 1 рівня з проекту основних напрямків бюджетної політики виступає прем’єр-міністр. Верховна рада затверджує проект основних напрямків бюджетної політики. Відправним пунктом нового бюджету попереднього року. На основі аналізу бюджету запитів міністерство фінансів звітує проект закону про державний бюджет і надає його каб.міну на розгляд. Бюджетний запит – документ підготовлений розпорядником грошових коштів що містить в пропозиції з відповідним обґрунтуванням щодо обсягу бюджетних коштів необхідних для його діяльності. Каб.мін до 15 вересня приймає постанову щодо схвалення проекту закону і надає його верховній раді.бюджет має бути затверджений до 1 грудня, затвердження відбувається шляхом прийняття закону про державний бюджет, у двотижневий період має бути підписаний президентом. Після 1 грудня починається формування місцевих бюджетів.

Є такі етапи виконання бюджету: Бюджетний період – термін протягом якого діє затвердження бюджету. Виконання бюджету організовує каб.мін через міністерства і відомства. Загальну організацію та управління виконання бюджету здійснює міністерство фінансів. Бухгалтерський обмін доходів і видатків веде державне казначейство, здійснення видатків проводить розпорядник бюджетних коштів. Контроль за виконанням бюджету здійснює верховна рада та місцеві ради депутатів. Виконання бюджету – забезпечення своєчасного і повного надходження за план дозодів та безперервного фінансування передбаченими бюджетними заходоми. Затвердження звіту про виконання бюджету до 1 травня наступного року, складання звітності про виконання бюджетів здійснює державне казначейство. Звіт про виконання державного бюджету затверджує верховна рада.