11. Методика розподілу дивідендів по акціях.

Маса дивіденду – частина прибутку фірми, яка може бути розподілена між акціонерами. МД = ЧП- санкції – відрахування до фондів – інші відрахування. Маса дивіденду відповідає нерозподіленому прибутку. Розподіл дивідендів між власниками акцій: ; де Д – фіксований %, ∑Дприв=МД-∑Дприв. При розподілі дивідендів по привілейованим кумулятивним акціях. ∑Дприв.кумул=Цн*Кприв.рив* n. Де n- число років, потягом яких не вилучалися дивіденди. ∑Дпр=МД-∑Дприв-∑Дприв.кумул.

12. Види облігацій, методика нарахування відсотків.

Облігації випускаються для: 1) запозичення коштів; 2) мінімізація податків. За рахунок випуску облігацій компанія може мінімізувати податкові платежі, оскільки кошти отримані від випуску облігацій в деяких випадках не включається до власного доходу, а видатки пов’язані з організацією емісії відноситься до валових витрат.3) зміна власника «облігації можуть бути конвертовані в акції, якщо це передбачено умовами випуску, завдяки чому власники цінних паперів стають власниками п-ства». 4) участь в заставних оборотах – облігації можуть слугувати заставою при здійснені фінансових операцій. Класифікація облігацій: 1. За емітентом: -іноземні, - державні, - муніципальні, - корпоративні банки, п-ства, тощо. 2. За строками випуску: - короткострокові – до1 року., - середньострокові – 1-3 роки, - довгострокові – більше 3 років. 3. За умовами обігу: вільного обігу – першим і наступним власником можуть бути будь-які фіз. І юр. Особи, пропонуються тільки для відкритого розміщення. - обмеженого обігу – обіг здійснюєься виключно серед учасників розміщення. 4. За формою обігу: - документарна , - без документарна. 5. За формою випуску: - іменні – ідентифікація власниками відбувається відповідно реєстру. На сертифікаті облігацій вказується ім’я власника, - на пред’явика – ідентифікація власника відбувається при наявності сертифіката на якому вказується імя емітента. 6. За умовами забезпечення:- звичайні (не6забезпечені) ; - забезпеченні – зобов’язання за цінними паперами забезпечується третіми особами шляхом: - договору поруки, - договору страхування ризиків, - договору з банком відносно погашення основної суми боргу або виплати доходу.. Існує 2 методи виплати відсотків по облігаціям – по купонному листу – до облігацій додається купонний лист, який містить порядковий номер купона. Номер облігації по якій виплачується %, найменування емітента, термін виплати %.відірваний купон власник облігацій подає у банк. В подальшому банк стягує всі кошти, що були виплачені по купону. – по чекам – власник облігацій отримує % у вигляді чеків фірм емітентів і подає їх у банк для оплати. Розрізняють дохідність за облігаціями показниками: 1) купонна ставка – визн суму рісний відсоткових виплат держателю облігацій до їх номінальної вартості: КС=%за обліг/Цн. 2) поточна дохідність – відношення % за облігаціями до ціни курсової. ПД = % за обліг/ Цкурс.

СТРАХУВАННЯ ТА СТРАХОВИЙ РИНОК

Сутність та принципи страхування

Страхування – це вид цивільно-правових відносин із захисту майнових інтересів громадян і юридичних осіб при настанні певної події визначеною договором страхування чи чинним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юр особами страхових платежів. Суб’єкти страхування: страховик, страхувальник, застрахований. Страховик – це юр особа (страхова компанія), яка діє на підставі відповідної ліцензії і бере на себе зобов’язання, щодо створення колективного страхового фонду та виплати з нього страхового відшкодування. Страхувальник – чи юр чи фіз. Особа, яка діє на підставі відповідної укладеної угоди зі страховиком і сплачує страхові внески до страхового фонду. Застрахований – юр чи фіз. Особа, якій належить страхове відшкодування при настанні страхового випадку. Страховий випадок - це настання стихійного лиха або інших несприятливих явищ, які викликають втрату майна, життя або виникнення певних подій у житті. Страхова сума – це грошовий вираз обов’язків страховика при настанні страхового випадку. Тариф страхового платежу – це розмір платежу страхувальника з одиниці страхової суми. Страхове забезпечення – це відношення страхової суми до вартісної оцінки об’єкта страхування. Ф-ції страхування: 1. Ф-ція відшкодування – передбачає матеріальну відповідальність страхових компаній за наслідки ризику. 2. Накопичувальна – застосовується за окремими видами особистого страхування (життя). 3. Попереджувальна – фінансування для зменшення наслідків страхових подій. 4. Контрольна – реалізується шляхом державного нагляду та внутрішнього аудиту. Принципи страхування : 1) вільний вибір страхувальником страховика, а страховиком виду страхування. 2) наявність страхового ризику – потенційна можливість збитку чи втрати доходу при настанні визначених подій. 3) страховий інтерес страхувальника і страховика. 4) максимальна сумлінність (довіра між сторонами) передбачає надання повної інформації з предмету укладеного договору страхування на етапі укладення та етапі виконання. 5) принцип застереження – включення до договору страхування особливих умов.