
- •1.Обєкт і предмет дослідження соціології.
- •3.Структура соціології р. Мертон.
- •4.Роль і місце соціології в житті суспільства.
- •5.Передумовиціологі виникнення соціології.
- •6.Розвиток соціології в 19 столітті. Конт, Спенсер, Маркс.
- •7.Розвиток соціології в 19 ст. Дюркгейм, Вебер, Кулі.
- •8.Розвиток соціології в 20 ст.
- •9.Сучасні соціологічні теорії.
- •10. Розвиток соціології в Україні.
- •11., 13, 14, 15, 16, Є в зошиті.
- •12.Суспільство: теорії його вивчення.
- •17.Соціальна стратифікація і соціальна мобільність.
- •18. Сутність понять людина, індивід, індивідуальність, особистість.
- •19.Формування і розвиток особистості.
- •20.Структура і типологія особистості.
- •21. Соціалізація особи
- •22. Праця як соціально економічна категорія.
- •23. Основні завдання і проблеми соціології праці.
- •24. Поняття, структура та функції трудового колективу.
- •25. Типологія трудових колективів і їх функції.
- •26. Стилі та методи керівництва у трудовому колективі.
- •27. Причини виникнення та шляхи подолання конфліктів в передових колективах.
11., 13, 14, 15, 16, Є в зошиті.
12.Суспільство: теорії його вивчення.
Атомістична теорія. Відповідно до цієї теорії, суспільство розуміється як сукупність діючих особистостей та відносин між ними. Згідно з цією теорією, кожна людина представляється сидячою у центрі витканої нею павутини, яка зв'язує її безпосередньо з деякими іншими членами суспільства й опосередковано — з усім світом. У сучасній соціології цей підхід представлений «мережною теорією». У ній основний акцент робиться на діючих індивідах, які приймають соціально значущі рішення ізольовано один від одного. Розкриваючи механізми соціальної взаємодії людей, атомістична теорія є основою вдосконалення систем впливу на поведінку людей — менеджменту, реклами, піартехнологій тощо.
Теорії соціальних груп. Суспільство інтерпретується як сукупність різних пересічних груп людей. Прикладний характер такого підходу до аналізу суспільства яскраво проявляється в ході виборчих компаній. Кандидати, партії або блоки, які беруть участь у виборчому процесі, зацікавлені в одержанні найбільш повної інформації про реальне структурування електорального поля, докладної характеристики всіх більш-менш значущих соціальних груп суспільства та відомостей про характер їх взаємозв'язку.
Інституціональні або організаційні теорії
Для прихильників такого підходу суспільство — це велика сукупність людей, які спільно здійснюють соціальне життя в межах цілого ряду інститутів і організацій. Саме соціальні інститути й організації гарантують сталі відносини між людьми, встановлюють стійку структуру всіляких форм колективного життя, без них неможливо було б забезпечення потреб, гарантування організованого процесу колективної діяльності, регулювання конфліктів, розвиток культури тощо.
Розуміння суспільства як сукупності взаємозалежних і взаємодіючих соціальних інститутів та організацій більшою мірою властиво політичному керівництву країни — керівникам держави, уряду, парламенту, лідерам політичних партій. Розробляючи плани розвитку країни, держбюджет та ін. вони розглядають країну як сукупність конкретних інститутів і організацій.
Суспільство як соціальна система
Найбільш глибоке уявлення про суспільство, його природу, механізми функціонування й розвитку можна одержати лише при розгляді його як соціальної системи. Даний підхід базується на двох основах — визнанні суспільства як реального соціального феномена та застосуванні системного підходу до його вивчення. Перша була закладена ще у вченнях О. Конта і Г. Спенсера, для яких суспільство було цілісним соціальним організмом. Вони розглядали його як історичний результат природно складних взаємин людей, стійку систему соціальних зв'язків і відносин між індивідами та соціальними групами, регульованих законом, звичаями, і тим, що пізніше було названо соціальними інститутами.
Системний підхід — це міждисциплінарний метод пізнання, що застосовується при дослідженні та конструюванні складноорганізованих об'єктів — систем різних типів і класів. Розроблений у середині мйнулого століття, він широко застосовується при дослідженні складних об'єктів, що розвиваються, — багаторівневих, ієрархічних, що, як правило, самоорганізуються, — біологічних, психологічних, соціальних, технічних та інших.