8 Еволюція стратегічного менеджменту
Бюджетне планування активно впроваджувалось у 40—50-х рр. XX ст. Основними ознаками бюджетного планування були: короткостроковий характер; внутрішня; прийняття рішень здійснювали "згори — вниз", ініціатива "знизу" практично була відсутня. Один з недоліків цієї системи планування полягав у тому, що турбота про високу поточну прибутковість створювала реальну загрозу майбутньому виживанню фірми.
Довгострокове планування охоплювало орієнтовно 50—60-ті рр. і відповідало періоду "зрілих" ринків. Завданням довгострокового планування було складання прогнозу продажу фірми на декілька наступних років, а на його основі — функціональних планів, які в подальшому об'єднували в єдиний фінансовий план корпорації.
Стратегічне планування запроваджене у 60—70-ті рр. XX ст., коли зовнішнє середовище корпорацій ставало дедалі складнішим і динамічнішим, що вимагало переорієнтації з виробничо-технічних проблем на маркетинг. Однак, незважаючи на її прогресивний характер, організація розроблення і впровадження стратегії має істотні недоліки.
Стратегічне управління започатковане приблизно у 70-ті рр. XX ст. Його вважають найсучаснішою модифікацією стратегічного корпоративного планування..Стратегічний менеджмент як спосіб управління почав застосовуватися в умовах появи нових, складніших завдань, які обумовлені динамічністю та невизначеністю зовнішніх обставин; швидкої зміни завдань та реакції організації на зовнішні обставини; високої ціни помилки від неправильних рішень.
В останні роки стратегічне управління дедалі більше доповнюється якісними особливостями, що дає підстави твердити про його трансформацію у систему стратегічного підприємництва. У запровадженні нового стилю керівництва та організаційної форми, яка передбачає створення в компаніях незалежних господарських одиниць. Такі підрозділи мають безпосередні зв'язки з групами споживачів, залишаючись частиною організації; самостійно визначають стратегію в межах узгоджених умов і здійснюють її незалежно; несуть відповідальність за результати своєї діяльності.
9 Моделі стратегічного управління
10 Підходи до визначення суті стратегії, складові стратегії, ознаки формалізованої стратегії.
Підходи до визначення суті стратегії:
Стратегія як процес
Стратегія як результат
Стратегію ототожнюють з позицією на ринку
Стратегія як зразок
Стратегія як мета управління, як ідеальна мета підприємства
Стратегія як управлінський план дій
Стратегія – це:
1)унікальна ціннісна пропозиція 2) ланцюжок створення цінності 3)взаємопов’язані дії, що посилюють ефект
Складові стратегії:Особлива компетентність організації – це те, що організація може робити самостійно – сильні сторони;Сфера дії – чітке визначення ринків; Розміщення ресурсів – важливі рішення
Ознаки формалізованої стратегії:місія, візія , система стратегічних цілей, стратегічний план.
11 Етапи процесу стратегічного менеджменту.
11 Етапи процесу стратегічного менеджменту:
1) вибір концепції підприємства,
2) аналіз діяльності організації і середовища функціонування,
3) цілі,
4) стратегія розвитку організації,
5) стратегічний план, проект, програма розвитку,
6) система забезпечення виконання стратегічних планів, формування системи стратегічного управління: підсистема фінансово-економічного забезпечення, інформаційно-аналітичного, організаційного забезпечення, підсистема соціально-психологічного забезпечення
7) стратегічний контроль.