6 Стадії та кризи організаційного розвитку підприємства за Грейнером .

Стадії та кризи організаційного розвитку за Грейнером:

1. Заснована на творчості-організація з’являється в результаті підприємницьких зусиль менеджерів та розвивається завдяки реалізації творчого потенціалу засновників – криза «лідерства»

2. Заснована на керівництві – наступає період організаційного росту основою якого є чітко запланована робота проте концентрація процесів прийняття рішень на верхніх рівнях починає обмежувати творчість на середніх рівнях – криза «автономії»

3. Заснована на делегуванні – це до певної міри підвищення потенціалу організації , але настає момент, коли менеджери вищого рівня починають усвідомлювати, що втрачають контроль над організацією – криза «контролю»

4. Заснована на координації - передбачає виділення стратегічних підрозділів , що мають високий ступінь самостійності, ане контролюючих у використанні стратегічних ресурсів – криза »кордонів»

5. Заснована на співробітництві

6. Організаційної втоми – подолати, яку можливо лише через трансформацію організації в цілому.

7. Еволюційний розвиток організації – дотримуватись принципів поведінки, принципу рівноваги зі своїм оточенням.

8. Революційний розвиток організації – полягає у впровадженні революційних змін організацією, що виводить її на якісно новий рівень розвитку.

7 Можливості та недоліки стратегічного менеджменту

До можливостей стратегічного менеджменту відносять:

     1. Зменшення до мінімуму негативних наслідків змін, що відбуваються, а також факторів “невизначеності майбутнього”.

    2. Можливість враховувати об’єктивні (зовнішні та внутрішні) фактори, що формують зміни, зосередитись на вивченні цих факторів; сформувати відповідні інформаційні банки.

     3. Можливість отримати необхідну базу для прийняття стратегічних і тактичних рішень.

     4. Полегшити роботу по забезпеченню довго- та короткострокової ефективності та прибутковості.

     5. Можливість зробити організацію більш керованою, оскільки за наявності системи стратегічних планів є змога порівнювати досягнуті результати з поставленими цілями, конкретизованими у вигляді планових завдань.

   6. Можливість встановлення системи стимулювання для розвитку гнучкості та пристосованості організації та окремих її підсистем до змін.

    7. Забезпечення динамічності змін через прискорення практичних дій щодо реалізації стратегічних планів на основі відповідної системи регулювання, контролю та аналізу.

    8. Створення виробничого потенціалу та системи зовнішніх зв’язків, що є сприятливими до змін і дають можливість досягти майбутніх цілей.

   9. Реалізація зазначених принципів дає змогу побудувати обґрунтовану послідовність дій щодо реалізації концепції та формування системи стратегічного управління.

Недоліки стратегічного управління

• Стратегія не дає точного й детального передбачення майбутнього, а формує тільки якісні побажання того, в якому стані має перебувати організація в майбутньому, яку позицію займати на ринку і в бізнесі, тобто намагається прогнозувати можливості її виживання в конкурентній боротьбі.

• Стратегічний менеджмент не можна звести до реалізації рутинних процедур і схем, тобто відсутня уніфікована процедура, яка б передбачала, що і як робити при вирішенні проблем у конкретній ситуації.

• Методологія планування використовує багато вузькопрофесійних термінів, що ускладнює порозуміння з неспеціалістами.

• Розроблення стратегії пов'язане з великими зусиллями, а також витратами часу та ресурсів під час формування прогнозу і його реалізації.

• Наявність сформованої стратегії може сприяти бюрократизації управління, окреслюючи межі діяльності посадових осіб, тоді як середовище часто вимагає термінових заходів.