
- •Предмет, методологічні основи курсу “Історія України”. Джерела історії України, її історіографія.
- •Первіснообщинний лад на території України: зародження, формування, розклад.
- •3. Найдавніші народи на території України: кіммерійці, скіфи, сармати.
- •4. Трипільська культура та її місце в історії України.
- •5. Античні міста-держави Північного Причорномор’я.
- •6. Проблема походження східних слов’ян в історіографії. Держава антів.
- •Проблема утворення і розвитку Київської Русі в історіографії.
- •9. Запровадження християнства на Русі та його історичне значення.
- •1. Освоєння торгового шляху «із варяг у греки».
- •2 Зовнішньополітичний курс Стародавньої Русі в період правління Святослава. Дипломатії князя - воїна
- •3 Християнізація Русі та її наслідки: зміцнення міжнародних позицій Русі
- •3 Боротьба з печенігами. Зміцнення позицій незалежності Русі
- •1 «Хрестові походи» Володимира Мономаха
- •2 Використання давньоруськими князями зовнішніх сил у боротьбі за Київський престол.
- •Боротьба Київської Русі з монголо-татарською навалою та її світове значення.
- •Галицько – Волинське князівство як спадкоємець державних і соціокультурних традицій Київської Русі. Роман Мстиславович. Данило Галицький.
- •Литовська доба української історії. Кревська унія 1385 року.
- •Україна в часи польської експансії. Люблінська унія 1569 р.
- •Основні причини, умови, джерела та етапи формування і розвитку українського козацтва.
- •Запорізька Січ як центр консолідації національно-патріотичних сил, перехрестя багатьох культур та релігій.
- •Причини, характер, мета, рушійні сили та завдання Визвольної війни українського народу середини хуіі ст. Під проводом б.Хмельницького.
- •Початковий період Визвольної війни українського народу під проводом б.Хмельницького (1648-1649 рр.). Зборівський договір.
- •Воєнні дії б.Хмельницького в 1650-1651 рр. Білоцерківський договір.
- •Події 1652-1653 рр. Визвольної війни українського народу під проводом б.Хмельницького. Кам’янецька угода.
- •Переяславсько-Московська угода 1654 р. Березневі статті. Приєднання українських земель до Російської держави та його оцінка в історичній літературі.
- •Формування української козацько-гетьманської держави, її устрій та внутрішня і зовнішня політика.
- •Україна після смерті б.Хмельницького. Боротьба за збереження незалежності. Велика Руїна.
- •Гетьманщина. Структура то соціально-економічний розвиток.
- •Участь українського народу у Північній війні. Гетьман і.Мазепа – видатний український діяч.
- •Економічна політика Росії щодо України (кінець хуііі- початок хх ст.)
- •Останні гетьмани України: д.Апостол ( 1727-1734 рр.) та к.Розумовський (1750-1764 рр.).
- •Народні рухи на Правобережній та Лівобережній Україні в хуіі – хуііі ст. Та їх соціальна спрямованість (гайдамаччина, коліївщина).
- •Три поділи Польщі та їх вплив на історичну долю Правобережної та Лівобережної України.
- •Соціально-політичні та економічні наслідки буржуазних реформ 60- 80х рр. Хіх століття. Промисловий переворот в Україні.
- •Стан українських земель у складі Австро-Угорщини. Початок українського визвольного руху (кінець хуііі – початок хх ст.)
- •Суспільно-політичний рух в Україні в першій половині хіх ст. Кирило-Мефодіївське товариство.
- •Основні тенденції розвитку суспільно-політичного руху в Україні у другій половині хіх – на початку хх ст. Громади. Створення політичних партій, їх програми.
- •2. Виникнення й діяльність перших політичних партій в Україні
- •Аграрна реформа п.Столипіна і Україна.
- •41. Україна в роки Першої світової війни: світовий баланс сил та національні інтереси.
Формування української козацько-гетьманської держави, її устрій та внутрішня і зовнішня політика.
Наприкінці 1648 — на початку 1649 рр. гетьман тріумфально повертається до Києва. У цей час відбуваються історичні зміни в поглядах Б. Хмельницького як ватажка народного повстання. Перемоги 1648 р. над польськими військами дали змогу українцям зрозуміти свою силу. Відбувається зближення козацької верхівки з православною церквою. Духовенство та інтелігенція переконують гетьмана в необхідності захисту інтересів не лише козацької верстви, а всього українства. Гетьман стає керманичем українського народу; на нього тепер покладено значно ширші обов'язки.
Таким чином, якщо раніше гетьман міг покластися хіба що на право «військового захвату» в Україні, не маючи династичних прав на управління, то тепер він проголошує польському посольству, що сам Бог дав йому право бути «єдиновладцем і самодержцем руським»
На початку 1649 р. Б. Хмельницький офіційно оголосив свої наміри стосовно перспектив і кінцевої мети війни з поляками. Це сталося 10 лютого 1649 р. під час переговорів у Переяславі з королівським посольством. Відповідь гетьмана на умови перемир'я, запропоновані польськими послами, сучасні дослідники оцінюють як програму розбудови української держави. Водночас утворена Українська держава розглядалася як спадкоємиця Київської Русі.
У Зборівському мирі вперше в історії українсько-польських відносин Україна одержувала з боку Польщі визнання певної самостійності як козацька держава.
Визвольна війна сприяла розбудові української держави. На звільнених землях 1648 р. було утворено центральні і місцеві органи влади, запроваджувався новий адміністративно-територіальний поділ. Особливістю козацької держави був її військовий характер. Він зумовлювався необхідністю виборювати незалежність і традиціями Війська Запорізького. Найвищим законодавчим органом була Генеральна Рада — загальна рада всього війська. Виконавча і судова влада зосереджувалася в руках гетьмана. Він скликав Генеральну та старшинську ради, видавав універсали, брав участь у судочинстві, організовував фінансову систему, за рішенням ради розпочинав війну, вів переговори, керував дипломатичними зв'язками, був головнокомандуючим збройних сил. Генеральна старшина допомагала гетьману керувати державою.
Територія козацької республіки згідно з умовами Зборів-ського договору складалася з Київського, Чернігівського й Брацлавського воєводств (200 тис. кв. кілометрів). Населення становило близько 1,4—1,6 млн. осіб. Столицею й гетьманською резиденцією було м. Чигирин. Уся територія поділялася на 16 полків. Полки — на 10—20, а часом більше сотень. Міста мали Магдебурзьке право. У селах справами відали старости, яких обирала селянська громада, а справами козаків — обрані ними отамани. Військове-адміністративну владу на території полків І сотень здійснювали полковники і сотники, яких обирали ради. Було ліквідовано велике І середнє землеволодіння, фільварко-панщинну систему господарства, кріпацтво. Формувалася козацька, селянська і державна власність на землю. Було проголошено особисту свободу абсолютної більшості селян і міщан, які мали змогу вільно вступати до козацького стану.
Гетьманська держава мала сильну армію. Її було створено в перший рік війни шляхом об'єднання розрізнених селянських і козацьких загонів. Армія налічувала близько 60-80 тис. козаків і була організована за полково-сотенним територіальним поділом: певна територія виставляла кілька сотень козаків, які об'єднувалися в полк. Військо складалося з різних верств населення, більшу частину становило «покозачене» селянство і міське населення. Проте ядром армії було реєстрове й запорізьке козацтво.
У козацькій державі функціонувала своя фінансова система. Керівництво здійснював Б. Хмельницький. Головними джерелами прибутку держави були земля, сільськогосподарські промисли та їх оренда, торгівля, загальні податки, якими обкладали (крім козаків) населення. Серед грошових знаків в обігу були польські монети, пізніше — московські й турецькі гроші. У 1649 р., на думку дослідників, розпочалося карбування національної монети.
У козацькій державі діяла своя система судочинства. Вона складалася з Генерального, полкових і сотенних судів. У містах діяли міські, а також церковні суди.
Б. Хмельницький з перших місяців війни особливу увагу приділяв дипломатичній діяльності, спрямованій на зміцнення міжнародного становища козацької держави. Було укладено військово-політичний союз з Кримським ханством, Трансильванією, встановлено дружні відносини з ВалахІєю, Венецією. Завдяки вдалій зовнішній політиці гетьманського уряду козацька держава зміцнила позиції на міжнародній арені.
Після перших великих перемог над польським військом, здобутих у 1648—1649 рр., формування Української козацької республіки Б. Хмельницький, розуміючи, що війна не скінчилася, спрямовує титанічні зусилля на зміцнення новоствореноЇ держави, ЇЇ міжнародне визнання. Тому 1650 р. характеризувався насамперед Інтенсивною дипломатичною діяльністю гетьмана України, її головною метою був пошук надійних союзників у боротьбі проти Польщі. Саме цю мету переслідував Б. Хмельницький, налагоджуючи дружні взаємини з Волощиною, Тран-сильванією, Молдавією, Кримом, Туреччиною, Росією.
На думку відомого українського Історика В. Липинського, Богдан Хмельницький до самої смерті (серпень 1657 р.) залишався фактично єдиним і повноправним правителем Української козацької держави. УСІ питання ЇЇ життєдіяльності (внутрішні і зовнішні) він розв'язував самостійно, не радячись з російським царем. Під час його гетьманства в московську скарбницю не надійшло жодної копійки,
Подібний статус (майже незалежної держави) свідчить, що Україна в державному розумінні мала щось більше, ніж звичайний протекторат. Вона одержала більші права, ніж Їх мали Молдавія, Волощина чи Кримське ханство в складі свого «протектора» — Османської імперії. Тому вірогідно, що згідно :
договором 1654 р., незважаючи на визнання верховенства корони Романових, Українська держава увійшла до складу Росі на принципах не стільки протекторату, скільки конфедерації.
Втім закріплені Переяславське -Московською угодою правовІ взаємовідносини між Україною і Росією залишилися зобов'язаинями на папері і не були здійснені на практиці.