2. Морехідні якості суден

2.1 Плавучість суден.

Плавучість — здатність тіла втримуватись на поверхні рідини або на певному рівні всередині рідини чи газу. Плавучість тіл пояснюється законом Архімеда.

Плавучість корабля (судна) — здатність судна з вантажем на борту плавати в заданому положенні відносно водної поверхні: одна з найважливіших мореплавних якостей судна. А також,  — розділ теорії корабля, що вивчає плавучість.

Cила підтримання γV прикладена в центрі ваги підводного об'єму — точці С, яку називають центром величини (ЦВ). Об'єм V називається об'ємною водотоннажністю і служить мірою плавучості.

Так як об'єм підводної частини корпуса можна виразити через головні розміри і коефіцієнт загальної повноти δ, тобто V=δLBT, то водотоннажність (масову) судна можна подати у вигляді D=ρδLBT. Водотоннажність D (навантаження масою) і координати центра ваги (центру мас) визначаються розрахунковим методом, що враховує масу і розташування окремих складових мас вантажу судна. Для безпечного плавання кожне судно повинно мати запас плавучості. Об'єм W водонепроникних відсіків вище від ватерлінії є мірою запасу плавучості.

2.2 Остійність

Остійність — здатність плавучого засобу протистояти зовнішнім силам, що порушують його рівновагу, і повертатися у вихідне положення рівноваги, коли дія цих сил припиняється. Є однією з основних морехідних якостей плавучого засобу, а також однойменним розділом теорії корабля.

Рівноважним вважається стан з допустимими величинами кутів крену і диференту (в окремому випадку, близькими до нуля). При відхиленні від нього плавзасіб прагне повернутися до рівноваги. Тобто остійність проявляється тільки тоді, коли має місце виведення з рівноваги зовнішнім впливом (удар хвилі, порив вітру, зміна курсу тощо). Запасом остійності називається ступінь захищеності плавучого засобу від перекидання. Стосовно до суден використовується уточнена характеристика, що має назву «остійність судна».

2.3 Непотоплюваність

Непотоплюваність — здатність судна залишатися на плаву і зберігати остійність та деякий запас плавучості при пошкодженні його корпусу і затопленні одного або декількох відсіків; є найважливішим елементом живучості судна.

З практичної точки зору непотоплюваність — здатність судна при певному пошкодженні відповідати вимогам класифікаційного товариства стосовно плавучості і остійності. Наприклад: не зменшення поперечної метацентричної висоти нижче за 0,3 м, збереження 35% запасу плавучості і крену не більше 2° при порушенні водонепроникності будь-якого відсіку. Найсуворіші вимоги ставляться до непотоплюваності пасажирських суден.

Також — розділ теорії корабля, що вивчає цю морехідну якість. У теорії корабля розглядається окремо, але по суті є складовою живучості судна. Тому збереження непотоплюваності є складовою боротьби за живучість (БЗЖ).

2.4 Дальність плавання

Дальність плавання — одна з основних характеристик корабля. Визначається як максимальна відстань, яка може пройти корабель (судно) без дозаправлення паливом і змащувальними матеріалами, а також поповнення запасів котельної води (для пароплавів і паротурбінних кораблів). Визначається на випробуваннях і обчислюється для різних швидкостей, наприклад, для максимальної швидкості, для економічного ходу тощо.

Для кораблів (судів) з атомною силовою установкою дальність плавання практично необмежена і визначається терміном між перезарядками активних зон реакторів, який обчислюється роками і десятками років.