
- •1. Менеджмент персоналу як наука і навчальна дисципліна
- •2. Об’єкт і предмет вивчення науки менеджменту персоналу
- •3. Рівні менеджменту персоналу як науки:
- •4.Теорії, на яких базується менеджмент персоналу
- •5. Цілі і завдання менеджменту персоналу
- •6. Менеджмент персоналу як специфічна функція менеджменту
- •7. Взаємозв’язок менеджменту персоналу як конкретної функції менеджменту із загальними функціями менеджменту
- •8. Графічна модель процесу менеджменту персоналу
- •9. Процес менеджменту персоналу
- •10. Методи менеджменту персоналу
- •11. Етапи історичного розвитку менеджменту персоналу
- •12. Поняття, що характеризують людей, котрі працюють в організації
- •13. Характеристики персоналу
- •14. Види структур персоналу
- •15. Рольова структура персоналу підприємства
- •16. Види чисельності персоналу
- •17. Компетентність працівника: сутність та види
- •18. Поняття і значення політики менеджменту персоналу організацій
- •19. Чинники, що визначають політику менеджменту персоналу організацій
- •20. Види політики менеджменту персоналу організацій
- •21.Зміст політики менеджменту персоналу на різних етапах життєвого циклу організації
- •22. Стратегії управління персоналом організації
- •23. Види стратегій менеджменту персоналу
- •24. Основні види стратегій менеджменту персоналу залежно від маркетингової орієнтації організації
- •25. Організування роботи відділу персоналу організацій та його функції
- •26. Структура відділу управління персоналом великої організації
- •27. Типова структура положення про відділ управління персоналом організації
- •28. Діловодство в роботі відділу персоналу організацій
- •29. Принципи планування роботи з персоналом
- •30. Етапи планування потреби у персоналі
- •31. Види оперативних планів роботи з персоналом
- •32. Методи прогнозування потреби в персоналі
- •33. Характеристика процесу набору персоналу в організацію
- •34. Види забезпечення процесу наймання персоналу
- •35. Загальна послідовність набору персоналу
- •36. Принципи залучення персоналу
- •37. Ключові сфери аналізування змісту роботи
- •38. Перелік основних характеристик, що можуть братись до уваги при описі вимог до кандидата на посаду
- •39. Професіограма та психограма
- •40. Джерела набору персоналу, їх переваги та недоліки.
- •41. Переваги співпраці із рекрутинговими агентствами
- •42. Послідовність відбору персоналу
- •43. Якості працівників, що виявляються та оцінюються під час відбору персоналу
- •44 Управління трудовою адаптацією персоналу
- •45. Основні цілі та аспекти трудової адаптації персоналу
- •46. Напрями ефективної програми трудової адаптації персоналу
- •47. Професійна орієнтація в системі управління персоналом
- •48. Складові професійної орієнтації
- •49. Категорії працівників, які потребують профорієнтації, та її прикладне значення
- •50.Управлінські завдання, що дозволяє вирішити оцінювання персоналу організації
- •51. Елементи системи оцінювання персоналу організації
- •52.Критерії, що використовуються під час оцінювання працівників
- •53. Види забезпечення процесу оцінювання персоналу
- •54. Принципи оцінювання персоналу організації
- •55. Найпоширеніші помилки під час оцінювання персоналу організації
- •56. Види оцінювання персоналу організації
- •57. Основні методи оцінювання персоналу:
- •58. Метод 360
- •59. Управління за цілями
- •60. Ассессмент-центр
- •61. Основні методи установлення кількісних значень показників під час оцінювання персоналу
- •62. Узагальнена технологія формування системи оцінювання персоналу організацій.
- •63. Особливості атестації на відміну від оцінювання
- •64. Цілі атестації персоналу організації:
- •65. Технологія атестації працівників організації
- •66. Види кар’єри
- •1. За характером:
- •2. За можливістю реалізації:
- •3. За місцем здійснення:
- •4. За напрямами кар’єрного зростання:
- •5. За рушійними силами кар’єрного зростання:
- •6. За часом реалізації:
- •67. Мотиви кар’єри
- •68. Етапи кар’єри
- •69. Етапи кар’єри за Паркінсоном
- •70. Чинники, які обумовлюють те, що індивід опиняється в ситуації кар’єрного «застою»
- •71.Управління кар’єрою
- •72. Причини необхідності навчання персоналу
- •73. Форми навчання персоналу
- •74. Етапи процесу навчання працівників
- •75. Сутність та напрями мобільності персоналу
- •76. Причини і наслідки мобільності персоналу
- •77. Особливості управління мобільністю персоналу
- •78. Мобільність і плинність персоналу
- •79. Поняття та види резерву персоналу. Етапи роботи з резервом
- •80. Сутність та напрями соціального партнерства в організації
- •81.Рівні та сторони соціального партнерства
- •82. Колективний договір як вид соціального партнерства
- •83. Поняття тімбілдінгу
- •84. Приклади інструментів, заходів та програм зміцнення зв’язків із працівниками організацій
- •85.Види та показники ефективності управління персоналом організацій
58. Метод 360
Працівник оцінюється усіма, з ким контактує у процесі роботи. До оцінювання може бути залучений і сам оцінюваний, в цьому
випадку його самооцінка прирівнюється до оцінки експертів. Розробник цього методу – Уорд – трактував його як систематичний збір інформації щодо результатів індивідуума і групи, яка одержана із оточення.
Цей метод активно почали використовувати на Заході у 1990 р. Сутність методу полягає у тому, що оцінювання співробітника здійснює усе його робоче оточення: керівники, підопічні, колеги і клієнти. Результат оцінювання – рейтинг якостей співробітника (оцінюється рівень відповідності посаді за списком компетентностей). Інколи кажуть, що якщо до оцінювання залучаються інші зацікавлені особи (окрім керівників, колег, підопічних), наприклад, споживачі, постачальники, партнери тощо, то метод 360 трансформується у метод 540.
Ті, хто оцінюють, виставляють бали по компетенція у спеціальних анкетах. Анкетування може проводить як анонімно із зазначенням того, хто оцінює (співробітник, керівник, клієнт), так і ні. Пізніше підраховуються середні статистичні значення по кожній компетентності і вибудовується їхній графік. На завершальному етапі результати презентуються працівнику, кого оцінюють. У результаті використання цього методу можуть бути зроблені висновки для саморозвитку працівника, для розвитку компетентностей, а також прийняті рішення про навчання, підвищення кваліфікації, пониження по посаді тощо.
Залежно від цілей можуть оцінюватись як окремі компетентності співробітника (наприклад, ініціативність, конфліктність тощо), так і комплекс різних компетентностей.
59. Управління за цілями
Даний метод проводиться не тільки оцінювання роботи працівника за минулий період. Керівник і підлеглий спільно визначають для підлеглого особисті цілі на квартал, півріччя або рік. У числі цих цілей можуть бути не тільки показники роботи, але й освоєння певних нових ділянок, підвищення кваліфікації, саморозвиток. Після завершення періоду в такому ж форматі проводиться обговорення досягнутих результатів і визначаються нові цілі.
60. Ассессмент-центр
Це один із методів комплексного оцінювання персоналу, що побудований на використанні взаємодоповнюючих методик, які орієнтовані на оцінювання реальних компетентностей. Сьогодні цей метод вважається одним із найнадійніших методів оцінювання компетентностей співробітників (більш надійний - лише тривалі спостереження за працівником в реальній роботі).
Оцінювання працівників здійснюється шляхом спостереження за їхньою реальною поведінкою у ділових іграх. Зовні метод подібний на тренінг: учасникам надаються ділові ігри і завдання, однак їхня мета – не розвиток вмінь та навичок, а рівні для усіх можливості проявити свої сильні і слабкі боки. У кожному завданні за кожним учасником закріплений експерт. Він детально фіксує поведінку свого підопічного, яка відноситься до відповідної компетенції.
Основні процедури ассессмент-центрів:
інтерв’ю із експертом, у ході якого йде збір даних про знання і досвід співробітника;
психологічні, професійні та загальні тести;
коротка презентація учасника перед експертами та іншими учасниками;
ділова гра;
біографічне анкетування;
опис професійних досягнень;
індивідуальне аналізування конкретних ситуацій (бізнес-прикладів) – учаснику надається можливість обрати тактику дій у визначеній ситуації;
експертне спостереження, за результатами якого надаються рекомендації для кожного співробітника.
Метод виник на Заході під час Другої світової війни. У Великобританії його використовували для набору молодших офіцерів, а у США – для набору розвідників. Пізніше він був взятий на озброєння бізнес-організаціями, а вже сьогодні на Заході практично кожна велика компанія застосовує цей метод для оцінювання персоналу.