75.Державно-правова концепція Алексіса де Токвіля

Алексіс де Токвіль (граф, фран цузький історик, державний діяч

Розгляньмо основні ідеї, що їх відстоював мислитель.

1. Демократія - суспільний лад, протилежний феодальному, вона не знає класових меж і втілює принципи народовладдя, свободи та рівності.

2. Принцип народовладдя найбільш повного втілення набув у США, проявляється в участі народу в законотворенні, поділі влади, обранні представників виконавчої влади, суду присяжних, незалежності суддів, організації місцевого самоврядування тощо.

3. Недоліки американської демократії: недосконалість і непов­нота законів; свавілля блюстителів закону; зайняття державних посад посередніми людьми та ін.

4. Осердя демократії - принцип рівності, що є тим ідеалом, до якого прагнуть усі демократичні народи.

5. Свобода - це необхідність постіймо робити вибір і відпо­відати за його наслідки.

6. Демократичні вибори не завжди приводять до влади достойних людей.

7. Гарантіями свободи особи в демократичній державі має бути: конституція, децентралізація влади, незалежність суду, демо­кратичні риси громадян, децентралізація суспільно-політичного життя.

76.Німецький лібералізм. Теорія “надкласової монархії” Л.Штейна. Не менш відомим представником німецького лібералізму був Лоренц Штейн Йому належала низка фундаментальних досліджень про суспільство, державу, право, управління. він одним із перших буржуазних ідеологів звернувся до докладного вивчення пролетарського руху, ідей соціалізму і комунізму, поставив питання про зв´язок політичної влади і держави з розвитком суспільства, власності і класової боротьби та на цій основі висунув ліберальну програму примирення класових суперечностей, стабілізації суспільства за допомоги надкласової конституційної монархії.

У вченні Штейна суспільство - це самостійний соціальний утвір, який від простої аморфної безлічі індивідів відрізняється наявністю інтегрувального фактора, це постійна всебічна залежність один від одного. Особливістю суспільства є й те, що кожен у ньому керується лише власною волею. Штейн визнав, що розвиток суспільства неминуче веде до утворення двох протилежних класів - власників і не власників. Соціальне життя наповнене боротьбою цих протилежностей, і це його надзвичайно хвилювало. Саме під цим кутом зору Штейна цікавили ідеї соціалізму й комунізму, прихильниками яких є невласники. Примирення, на його думку, можливе тільки з підпорядкуванням суспільства вищому союзові - державі, яку філософ розглядав як закономірний продукт розвитку громадянського суспільства, але яка має іншу організацію і зовсім інші цілі, ніж суспільство. Якщо в суспільстві кожен керується лише власною волею, то в державі встановлюється органічна єдність найрізноманітніших індивідуальних воль і дій людей. «Держава,- писав Штейн,- персоніфікований організм загальної волі, а тому має служити тільки загальному. Завдяки такій організації й такому призначенню саме держава забезпечує свободу, а свобода - принцип, на якому стоїть держава».

Оскільки суспільство й держава основуються на діаметрально протилежних принципах, то вони, вважав Штейн, протистоять одне одному і постійно впливають одне на одного. Отже, вирішення всіх соціальних суперечностей досягається, на думку Штейна, в незалежній державній владі, оскільки держава за своєю ідеєю є представником загальних інтересів, захисником пригнічених. Вона забезпечує не вигоду якогось одного класу, а користь усіх, охороняє мир, власність, право, соціальний порядок.

Обстоюючи ідею надкласової держави, мислитель був змушений, однак, визнати, що аж ніяк не завжди держава задовольняє ті вимоги, які до неї пред´являються. Насправді в державі складається панування багатих класів - владарювання вищих.

77. Політико-правові погляди ідеологів соціалізму (А.Сен-Сімон, Ш.Фур’є, Р.Оуен) Перша половина ХІХ ст. — час поширення в Європі комуністичних і соціалістичних ідей.Серед різноманітної за жанрами соціалістичної літератури 20–40-х років XIX ст. виділялися своєю обґрунтованістю твори Ш. Фур’є, А. Сен-Сімона і Р . Оуена. Теоретики соціалізму доводили марність одних політичних реформ, пропонували радикальні, «прості», але всеохоплюючі перетворення існуючого ладу; по-друге, прагнення піднятися над гострим антагонізмом класів і облагодіяти все суспільство в цілому . Вони були противниками революційних дій, розраховували на добровільне перетворення буржуазного ладу «зверху» і свої надії пов’язували з мирною проповіддю переваг нового «розумного ладу спільності», з легкістю переходу до нього; по-третє, їх твори вирізнялися недооцінкою державних і правових механізмів у суспільних перетвореннях. Ключова роль відводилася колективістським началам у суспільній і господарській сфері життя людини і суспільства, моральним принципам в їх взаєминах.Французький соціаліст Шарль Фур’є. Держава завжди на боці багатих. Бідний клас «зовсім відтиснутий від влади, позбавлений політичної і соціальної свободи, фактично — і правосуддя». Який же спосіб вирішення всіх гострих політичних проблем пропонує Фур’є?Вихід — у найпростішому і малому засобі («іноді досить найменших засобів, щоб зробити найбільші справи», пише він): заснуванні земле-робських асоціацій (фаланг). Вони відповідають пристрасті людей до багатства і насолод, тому що колективна праця збільшує дохід у три, п’ять, сім разів. Як промислово-землеробські об’єднання, організовані на кооперативних засадах, подібно давньомакедонським військовим загонам (фалангам), вони вторгнуться в старезний прогнилий лад цивілізації і зруйнують його. Фаланги — ці осередки майбутнього асоціативного ладу, «соцієтарного порядку» незабаром утворять цілу мережу, яка покриє країну, а в недалекому майбутньому — усі країни і континенти.Фаланги, за проектом Фур’є, об’єднають від 800 до 1600 людей, відповідно до нахилів і пристрастей кожного («прогресивні серії груп за пристрастю»). Це автономні соціальні утворення, у внутрішнє життя яких не вправі втручатися чи опікувати їх центральна влада і її апарат. Внутрішнє життя фаланги регулюється лише нормами, встановленими добровільно і колективно. Її члени високо цінують рівність особистих свобод. Найголовнішим і єдино корисним правом людини з усіх прав соціаліст називає право на працю. Він вірно помітив, що без нього нічого не варті всі інші права. На його думку, справедливість вимагає і розкріпачення жінки, визнання її прав.Таким чином, новий «соцієтарний світ», як вважав Фур’є, перетворить не лише саму людину, виправить її пристрасті й ідеали, але й увесь світ.Інший французький теоретик соціалізму — Анрі де Сен-Сімон (1760–1825) свій проект майбутньої промислової системи заснував на концепції історичного прогресу.Основи майбутнього суспільного ладу відповідатимуть інтересам величезної більшості населення, де восторжествує принцип божественної моралі: «усі люди повинні бачити один в одному братів, вони мають любити один одного і допомагати один одному».Політична організація майбутнього суспільства буде підлегла владі вчених і промисловців. Вони «можуть організувати суспільство відповідно до своїх бажань і потреб, тому що вчені мають сили інтелектуальні, а промисловці мають у своєму розпорядженні сили матеріальні». Тим самим буде замінене сучасне суспільство, що перебуває під ярмом дворян і богословів «тільки внаслідок старої звички».Уведення нової, «позитивної стадії» історії, пояснював Сен-Сімон, не вимагає руйнування традиційних державно-правових форм. Зберігаються інститути монархії, уряду і представницьких установ. Але вся повнота світської влади зосереджується в парламентській Раді промисловців і вчених. Вона перетворить країну на єдину централізовано керовану промислову асоціацію. Вона буде жити відповідно до розумно розробленого плану гармонійного розвитку всіх класів суспільства.Промисловці займуть «головне місце» в суспільстві.

78.Вчення Р.Ієринга про державу і право. За Ієрінгом, у природі, світі матерії діє закон причинності, виражений у формулі: немає наслідку без причини. Людина ж діє, маючи на увазі інтерес, ціль. 

Джерело розвитку права і спосіб його захисту — боротьба со­ціальних суб´єктів за свої цілі й інтереси.

Боротьба за право, пише Ієрінг, є обов´язком правомочного сто­совно самого себе індивіда, тому що таким є веління морального самозбереження. Це — і обов´язок стосовно суспільства, тому що такою є умова для існування права.

Для того щоб мати можливість примушувати, суспільст­во (союз індивідів) приймає форму держави. «Індивід, союз, держава — ось історичні ступені людських цілей».

Право і держава немислимі без примусу

Головна правова мета держави — розвиток і забезпечен­ня права. Отже, державна влада має потребу в праві, для остан­нього необхідна державна влада. Мета самої держави вимагає переваги, сили державної влади.

Отже, у Ієрінга, по-перше, право виявляється зобов´язаним державі не тільки своїм походженням, але і способом існуван­ня. По-друге, він істотно не розмежовує право і закон. По-третє, право зводиться до сукупності примусових норм, «право є полі­тика влади». 

79.Соціологічна теорія держави Л.Гумплович Провідним фактором суспільного життя є боротба за існування (між різними людськими групами)

• Кожна з груп прагне підкорити собі іншу та встановити над нею панування (економічна, релігійна й політична сфери)

• У боротьбі група консолідується, стає збірним індивідом, "колективною душею", позбавленою будь-яких людських почуттів, окрім хижацького егоїзму, до мети її приводить не розум, а сліпий інстинкт

Причина соціальних конфліктів - прагнення людей задовольнити свої матеріальні потреби

• Держава формується в результаті підкорення однієї групи людей іншою, як засіб забезпечення порядку панування/підкорення

• Існування суспільства без державного примусу неможливе

• Всім, чим людина володіє як своїм найвищим надбанням (свободою, власністю, сім'єю, особистими правами), вона зобов'язана державі

• Вирішальна роль держави у виникненні й розвиткові права (у додержавному стані права не було, а існували моральні норми, що стали правом, втілившись у державних законах)

• Стадії розвитку суспільства: 1) примітивна орда (кровно-споріднені зв'язки), 2) рід кочівників (поділ на панівних та підлеглих, рухома держава), 3) державний лад (визначена територія, опанована людьми)

• Кожне суспільство поділене на підданих і панівних

• Суспільні класи: 1) первинні (панівний, середній, підданий), 2) вторинні (духовенство, військові, управлінці)

Основна соціальна одиниця - група, з якої твориться індивід

Критика соціалістичних ідей К. Маркса

80.Державно-правова концепція Г.Єллінека. - Вчення про зв'язаність держави нормами права

- Право – наслідок та вираз самообмеження держави

- Держава – суб'єкт права, що має права та обов'язки

Класифікація прав громадян відносно держави

1)негативний статус (свобода від впливів органів держави

2)активний статус (право на участь у здійсненні державної влади

3)позитивний статус (право на сприяння і допомогу держави)

- Держава - феномен об'єктивної свідомості (суть незмінна)

Два аспекти держави

• Належить до сфери сущого (реального) – СОЦІОЛОГІЧНИЙ МЕТОД

• Належить до сфери належного – ЮРИДИЧНИЙ МЕТОД

-Прихильник відродженого вчення про природне право

-Уявлення про право ніколи не щезає зовсім, що воно завдяки своїй внутрішній справедливості є морально обов'язковим, а отже, дійсним, корениться у психіці людини

-Всяке право можливе лише в тому випадку, коли ми володіємо здатністю вважати для себе обов'язковими направлені до нашої волі вимоги, зміст яких не залежить від суб'єктивного розсуду

-В усіх своїх різноманітних, змінних формах природне право не має характеру чинного права і, отже, права взагалі

Право - лише позитивні норми, встановлені зовнішнім авторитетом, який визначає зовнішні відносини людей, що гарантовані зовнішніми силами

Право - неодмінно діючі норми, здатні мотивувати волю