72.Державно-правові погляди Джона Мілля

• вважав, що запорука утворення й існування нормальної держави - самовдосконалення народу, формування високих моральних і освітніх рис людей як членів того суспільства, яким керує держава;

• наголошував, що держава, гарантуючи однакові для всіх своїх членів види особистих свобод, повинна встановити в себе належний порядок, що у вузькому значенні означає слухняність. Влада, котра не вміє чи не може змусити людей виконувати свої накази, не управляє;

• під порядком у державі розумів важливу умову прогресу (поступового вдосконалення людства в розумовому, моральному та соціальному аспектах);

-обстоював чітке розмежування компетенції між законодав­чою та виконавчою гілками влади;

• вважав, що законодавча влада в особі парламенту покликана здійснювати законотворчість, контроль над урядом, усувати з посад урядовців, якщо вони зловживають своїм становищем;

• наголошував, що виконавчі органи мають не обиратися, а призначатися;

• був проти втручання законодавчих органів у діяльність виконавчих, вважаючи, що їхні функції щодо останніх-спостере­ження та контроль;

• визначив загальний принцип діяльності держави: вона не повинна перешкоджати вільній діяльності індивідів та їхніх асоціа­цій, а покликана допомагати їм у цій діяльності, робити все, щоб розвивати в суспільстві дух самодіяльності та підприємництва;

• під особистою свободою розумів абсолютну незалежність людини у сфері дій, що безпосередньо стосуються тільки її, але не ототожнював її із самоуправством, уседозволеністю й ін шИми антисоціальними речами;

• був переконаний, що людина відповідальна за свої вчинки перед суспільством лише настільки, наскільки її дії стосуються інших осіб;

• бажав бачити народ освіченим, оскільки таким народом, по-перше, легше управляти, адже освіта підвищує рівень мораль­ності людей, а, по-друге, неосвічений народ небезпечніший для вищих класів, аніж освічений;

73.Погляди Ог’юста Конта на державу та право. ОГЮСТ КОНТ (Франція; 1798-1857 рр.). ("Курс позитивної філософії", "Система позитивної політики").

У роботі "Курс позитивної філософії" (1839 р.) О. Конт уперше вжив термін "соціологія".

- Розглядав суспільство як певну органічну цілісність, яка ґрунтується на солідарності та суспільному поділі праці і розвивається за природними законами, а отже, має вивчатися точними методами природничих наук у межах соціології.

Визначив основні методи соціології - спостереження, експеримент та порівняння (історичний).

- Щодо закономірностей розвитку суспільства виходив із закону трьох стадій розвитку суспільства та мислення:

1) теологічна (фетишизм, політеїзм та монотеїзм) (примітивна - релігійна міфологія);

2) метафізична (проміжкова - абстрактні знання,)

3) позитивна (наукова стадія - наукові дослідження).

- Наука соціологія повинна давати відповіді на питання: "Що існує?" та "Як відбувається явище?", вміти передбачити і розв'язувати проблеми, що виникають (практичне використання досягнень науки в цілях здійснення соціальних реформ).

Антиіндивідуаліст (суспільство саме себе творить і людину також).

Основний зміст соціологічних поглядів О. Конта:

o При вивченні соціального життя потрібно покладатися не на здогадки, а на спостереження, порівняльні методи.

o Вивчення соціальних явищ не може бути абсолютним, а завжди є відносним, залежно від нашої організації і нашого становища в соціальній сфері.

o Усе існує лише тією мірою, якою це буде доведено наукою (лише у тому випадку, коли будуть вивчатися реальні факти суспільного життя).

o Існує взаємозв'язок соціальних елементів, частин і підрозділів (людей, груп, спільнот ...).

o Поряд із мовою, релігією, поділ праці призводить до ускладнення суспільства; до зміцнення соціальної солідарності.

74. Жозеф-Марі де Местр (1753—1821). Політичний діяч, мислитель і теоретик консерватизму

Конституція — це постанова Бога, і розум людини безсилий в ній щось змінити чи сформулювати її норми у систематизованому, писаному вигляді. Справжня конституція — це те, що «не можна покласти у кишеню». її зміст у божественній волі, яка визначає долю кожного народу залежно від етапу його історії, кількості населення, традицій, менталітету, географічного розташування тощо.

Зразки справжнього конституційного устрою Местр вбачав у рабовласницькому суспільстві. Рабство, нерівність — це найцивілізованіший природний стан людини, а несправедливість — основний закон світобудови, за яким вищі й сильні індивіди поглинають нижчих і слабших. Тому війна для Местра була проявом дії світового закону, вояки — знаряддям цього закону, злочини і покарання — вічними і необхідними проявами світового порядку, природної гріховності людини, а кат — вершиною порядку, який спирається на силу страху. Без ката політична світобудова, небесна законність перетворяться на хаос, а держави, створені за божественною конституцією, припинять своє існування назавжди.

Местр дійшов висновку, що єдино законною є влада абсолютного монарха. Повернутись до цивілізації — значить ліквідувати наслідки сатанинських революцій, відновити чинність старих, неписаних, історичних конституцій, реставрувати конгломерат абсолютних монархій, об´єднати зусилля світської і духовної влади у боротьбі проти інакомислення. Влада абсолютного монарха може бути обмежена авторитетом папи римського, непогрішимість якого не означає неможливості помилки, а свідчить лише про те, що папа не підлягає звинуваченню у ній.