70.Англійський лібералізм.Погляди і.Бентама на державу та право.

- Держави створюються насильством і утверджуються звичкою

- Природнє права – найбільший ворог розуму й найстрашніший руйнівник уряду

- Ідея прав людини веде до обґрунтування анархії й опору державній владі

- Замість народних прав людини – закріплені і гарантовані державою захист економічної та особистої свободи

• Свобода слова

• Зрівняння в правах прав жінок і чоловіків

• Заборона рабства й тілесних покарань

• Свобода розлучень

- Історія має для сучасного законодавства переважно негативне значення

- Закон – неминуче зло (обмеження свободи; але це зло неминуче і обов’язкове )

Без нього неможливо забезпечити безпеку особи і майна

- Законодавець

• Не повинен регулювати дії де люди можуть шкодити самі собі (пияцтво, розпуста, марнотратство)

• Має уникати неправомірного зазіхання на приватну власність

• Не повинен втручатися в діяльність підприємців і в їхні відносини з робітниками

- Регулювання допустиме у сфері соціального захисту населення, освіти та науки

- Люди підкоряються законам, бо вірять що це користь для них

- Закон – зло, але право приносить тільки користь

Правова реформа

Удосконалення права

- Природний метод (оцінка діючого права з позицій загальної користі)

- Технічний метод (затвердження однакових юридичних процедур і термінології)

- Гасло реформи: «Кожен сам собі юрист»

- Замінити офіційну судову процедуру неформальним розглядом справи третейським судом

- Розширення коло допустимих доказів у справах

- Надати суддям свободу у прийняті рішень і право керуватися власною правосвідомістю

Розуміння права

- Право не результат божественного одкровення і якісь непорушні закони

- Право доступне людському пізнанню науковими методами

- ПРАВО – воля суверенна

Потреба кодифікації

- Види законів

Довершенні (є санкції)

Не довершенні (немає санкцій)

Ординарні (приписи для громадян)

Трансцендентні (приписи для суверена)

Держава

- Спочатку він схвалював монархію в Англії, висловлювався за високий майновий ценз, довгострокове обрання представницького корпуса, різко засуджував демократію, як анархії

- Потім зрозумів що реформа права - не технічна, а політична проблема і заявив що перетворення в країні неможливі без парламентської реформи

- Метою уряду в будь якій державі повинне бути найбільше щастя для щонайбільшої кількості людей

- Розмежування суверенітету народу і держави

Суверенна установча влада (право установлювати основні закони держави - повинна належати народу а державі – діюча суверенна влада

- Законодавча влада (однопалатне представництво, що щорічно обирається на основі загального рівного таємного голосування)

- Виконавча ( у яку включається і судова – судді) повинна здійснюватись посадовими особами, підлеглими законодавчій палаті, відповідальними перед нею і часто змінюваними

- Слід увести загальне, рівне, таємне виборче право

За винятком жінок,неповнолітніх, неписьменних осіб і осіб що перебувають у даній місцевості проїздом

- Головна функція уряду – гарантувати в першу чергу безпеку і власність підданих держави

-

71.Вчення Дж.Остіна про державу і право. Одним з перших представників юридичного позитивізму був учень Бентама, англійський правознавець Джон Остін 

Право в найбільш повному вигляді, вважав Остін, містить в собі сукупність «законів природи»(або «право, дароване Богом»), які виступають мірилом усього людського, і законів, встановле­них одними людьми для інших. Останніх — два види. Одна їх частина встановлюється веліннями суверена і є позитивним пра­вом, інша — правилами моралі («позитивна мораль»).

Предметом юриспруденції є виключно позитивне право («право в простому і вузькому змісті»).Право — це «веління суверена». Його джерелом є, таким чином, суверенна влада, здійснювана «політично пануючими людьми, — пише Остін, — ...верховне, засноване на підпорядкуванні, правління в незалежних державах і незалежних політичних суспільствах». Веління й обов´язок у нього — взаємозалежні поняття: «там, де є обов´язок, є повелін­ня, і там, де виражене повеління, накладено обов´язок». Примус і покора є санкція. Іншими словами, пояснює Остін, «повелін­ням чи обов´язком вважається те, що спричиняє санкцію або примус до покори у випадку невиконання».

У такому значенні позитивне право — сукупність норм, ство­рених людьми, політично пануючими чи приватними особами, реалізуючими свої правомоччя. У такому розумінні право — на­каз влади,звернений до управляемого, обов´язковий для підле­глого під загрозою застосування санкції у випадку невиконання наказу. Для юриспруденції першорядне значення має і фор­мальна логіка, «логіка правових конструкцій».

Поза позитивним правом, за Остіном, — правила, встановлені особами й установами, що не є суверенами, і правила моралі (правила, встановлені громадською думкою, у т. ч. норми між­народного права, закони честі, правила етикету, моди і т. п.). Отже, ці правила поза юриспруденції.

Найкращою формою права Остін, як і Бентам, вважав коде­кси. Однак, на відміну від свого вчителя, він визнавав частиною права судові прецеденти, оскільки, на його думку, рішення суд­дів в Англії одержують нормативно-правовий характер з мовча­зної згоди суверена. Потреба в судовій правотворчості, пояс­нював Остін, породжена існуючою неповнотою статутного права, яку бажано усунути кодифікацією.