9. Поняття відпочинку та його види.

Час відпочинку – час, протягом якого працівник повинен бути вільний від виконання своїх обов’язків і може використовувати його на свій розсуд.

Види:

1. Перерва протягом робочого дня:

• перерва для харчування і відпочинку (до двох годин, через чотири години після роботи, не оплачується);

• перерва для зігрівання в холодних умовах роботи (час не визначається);

• робітникам, які виконують вантажно-розвантажувальні роботи;

• жінкам для годування дитини (два рази на день, протягом 3 хв).

2. Міжденний відпочинок.

3. Вихідні дні.

4. Святкові дні.

5. Відпустка - час відпочинку, коли за працівником зберігається робоче місце та заробітна плата (крім відпустки без збереження заробітної плати).

10. Підстави прийняття трудового договору.

Підстави припинення трудового договору: - угода сторін - закінчення строку(п. 2,3, ст. 23) трудового договору, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна за сторін не поставила вимогу про іх припинення.

- призов або вступ працівника на військову слуюду, направлена на альтернативну службу -розірвання трудового договору з ініціативи працівника(ст. 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудового колективу органом(ст. 45) -переведення працівника, за його згодою, на інше під-во, в установу,організацію або перехід на виборну посаду.

11. Поняття і предмет трудового права.

Трудове право – сукупність правових норм, які регулюють трудові відносини, відносини по працевлаштуванню, колективні відносини з матеріального забезпечення працівників у разі тимчасової або постійної втрати працездатності.

Принципи трудового права:

1. принцип свободи праці.

2. Принцип договірності.

3. Принцип стабільності праці.

4. Принцип участі профспілок у захисті прав та інтересів працівників.

5. Матеріальне забезпечення працівників у разі тимчасової або постійної втрати працездатності.

Суб'єкти трудового права — це учасники суспільних відносин, які можуть мати трудові права та обов'язки, а також реалізовувати їх. Суб'єктами трудового права є: підприємство, установа, організація; трудовий колектив; профспілковий орган підприємства, установи, організації або інший уповноважений на представництво трудовим колективом орган; соціальні партнери на державному, галузевому, регіональному рівнях в особі представників відповідних об'єднань профспілок або інших представницьких організацій трудящих і об'єднань власників або уповноважених ними органів; державні органи; місцеві органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування.

Об’єктом трудового права є трудові правовідносини.

Трудові правовідносини – урегульовані нормами трудового права суспільні відносини, що виникають у процесі здійснення трудової діяльності на підставі індивідуального трудового договору та трудового законодавства між власником підприємства/установи/організаціі, або уповноваженим ним органом з одного боку і працівником з іншого.

Предмет трудового права – комплекс суспільних відносин, основу якого складають трудові відносини, що виникають у результаті укладання трудового договору, до якого також входять відносини, тісно пов’язані з трудовими відносинами та які існують для забезпечення функціонування останніх. Такими є: відносини працевлаштування; відносини з приводу навчання на виробництві, підвищення кваліфікації і перекваліфікації; відносини щодо вирішення трудових спорів та відносин соціального партнерства і встановлення умов праці