6. Трудові відпустки.

Види відпусток:

1. Щорічна:

• основна (мають всі працівники) – 24 календарних дні; неповнолітнім – 31 календарний день; інваліди І і ІІ груп – 30 днів, ІІІ груп – 28 днів;

• додаткова відпустка – за роботу зі шкідливими умовами праці – до 35 днів (визначається в колективному договорі); з особливим характером праці:

- з нервово-інтелектуальним навантаженням – до 35 днів;

- з ненормованим робочим днем – до 7 днів.

2. Творчі відпустки – надаються для написання дисертацій, підручників і т.д. (до 6 місяців).

3. Соціальні відпустки:

• жінкам у зв’язку з вагітністю та пологами (70 днів до пологів, 56 – після; якщо двоє і більше дітей чи пологи паталогічні – 70 днів);

• жінкам, які постраждали в наслідок аварії на ЧС – 90 днів до та після пологів;

• по догляду за дитиною до трьох років (якщо дитина хворіє – до 6 років при надані довідок кожні півроку);

• батькам, які мають дитину до 14 років, або дитину-інваліда – до 7 днів.

4. Відпустка, пов’язана з навчанням.

5. Відпустка без збереження заробітної плати – у випадках, передбачених статтею 25 Закону України «Про відпустки», працівнику за його бажанням надається в обов’язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати. За сімейними обставинами та за інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.

Щорічна основна відпустка надається через 6 місяців після початку безперервної роботи на підприємстві.

Відпустка до закінчення 6 місяців може бути надана в таких віпадках:

1. Жінкам, які мають двох та більше дітей до 15 років.

2. Незалежно від причин інвалідності, які визнані такими медико-соціальною експертизою.

3. Неповнолітнім.

4. Чоловікам, дружини яких знаходяться у відпустці в зв’язку з вагітністю чи пологами.

5. Особам, звільненим після проходження військової чи альтернативної служб за умови, що вони працевлаштувалися не пізніше трьох місяців після закінчення служби.

6. Сумісникам, які використовують відпустку за основним місцем роботи.

7. Працівникам, які успішно навчаються та бажають приєднати основну відпустку до відпустки у зв’язку з навчанням.

8. Працівникам, які мають путівку.

9. Працівникам-вихователям сімейних будинків.

7. Загальний порядок прийняття на роботу.

Укладання трудового договору оформляється наказом керівника про зарахування на роботу. Якщо людина приступила до роботи за згодою керівника, а наказ не був виданий (виданий пізніше), особа вважається працівником з моменту фактичного пступу на роботу.

При вступі на роботу треба подати такі документи:

• паспорт;

• диплом (якщо за спеціальністю);

• трудова книжка, а якщо немає – довідка з ЖЕКу про останнє завдання;

• військовий квиток;

• медичну довідку.

8. Тарифна система оплати праці та її складові елементи.

В основі організації оплати праці лежить тарифна система.

Тарифна система – встановлена у централізованому порядку сукупність правових норм оплати праці з урахуванням їх праці, змісту, умов, суспільної значущості галузі народного господарства і кліматичних умов.

Тарифна система складається з таких елементів:

1. Тарифна сітка – шкала, яка складається з певної кількості розрядів.

2. Тарифна ставка – норма оплати праці робітника відповідної спеціальності і кваліфікації за одиницю часу.

3. Тарифний коефіцієнт – коефіцієнт, за яким відрізняється оплата праці працівників різної кваліфікації.

4. Тарифно-кваліфікаційні довідники – збірник, який містить докладну характеристику основних видів робіт за їх складністю і точністю.

5. Схема посадових окладів – перелік посад і відповідних їм посадових окладів, що встановлюються у фіксованому розмірі у вигляді верхньої і нижньої межі.