- •1. Громадяни, як суб’єкти трудового права.
- •2. Підвищена матеріальна відповідальність за трудовим правом.
- •3. Види матеріальної відповідальності.
- •4. Соціальна відпустка.
- •5. Комісія з трудових спорів (ктс) як обов’язків первинний орган з розгляду трудових спорів.
- •6. Трудові відпустки.
- •7. Загальний порядок прийняття на роботу.
- •8. Тарифна система оплати праці та її складові елементи.
- •9. Поняття відпочинку та його види.
- •Підстави прийняття трудового договору.
- •11. Поняття і предмет трудового права.
- •12. Норми і правила з техніки безпеки і виробничої системи.
- •13. Охорона праці неповнолітніх.
- •14. Матеріальна відповідальність підприємства/установи/організації за шкоду заподіяну працівником.
- •15. Кзпп (кодекс законів про працю) та інші законодавчі акти України, що регулюють трудові відносини.
- •16. Судовий розпорядок розгляду трудових спорів.
- •17. Поняття надурочних робіт і порядок їх проведення.
- •18. Розірвання трудового договору з ініціативи працівника (строковий, безстроковий).
- •19. Поняття колективного договору.
- •20. Порядок надання відпусток.
- •21. Принципи трудового права.
- •22. Повна матеріальна відповідальність за трудовим правом.
- •23. Порядок відшкодування нанесеної шкоди.
- •24. Порядок звільнення з роботи.
- •25. Поняття охорони праці за трудовим правом.
- •26. Підстави (умови) матеріальної відповідальності.
- •27. Поняття і види відпусток. Порядок їх надання.
- •28. Оплата праці при відхилені від умов передбачених тарифами.
- •29. Системи оплати праці (почасова, відрядна).
- •30. Заходи заохочення за сумлінне виконання трудових обов’язків.
- •31. Охорона праці жінок.
- •32. Юридична відповідальність за порушення трудових обов’язків. Поняття дисциплінарного поступку.
- •33. Відпустки без збереження заробітної плати.
- •34. Поняття і види трудового договору.
- •II. За формою:
- •35. Гарантія і компенсації.
- •36. Основні права і свободи громадян, закріплені в Конституції, що визначають принципи регулювання відносин.
- •37. Поняття матеріальної відповідальності за трудовим правом.
- •38. Тарифна система організації праці.
- •39. Поняття заробітної плати.
- •40. Заходи стягнення за порушення трудових обов’язків і порядок їх застосування.
- •41. Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника.
- •42. Суб’єкти трудового права.
- •43. Методи забезпечення трудової дисципліни.
- •44. Поняття, підстави виникнення і зміст трудових правовідносин.
- •45. Поняття і зміст трудового договору.
- •46. Порядок укладання колективного договору. Зміст.
- •47. Поняття і види робочого часу.
- •48. Переведення на іншу роботу.
- •49. Відмежування трудового права від суміжних галузей права (цивільне, господарське, конституційне, адміністративне).
- •50. Інструктаж і навчання працівників правилам техніки безпеки і виробничої санітарії. Види інструктажів.
- •51. Поняття внутрішнього трудового розпорядку як основи організації праці.
3. Види матеріальної відповідальності.
Обмежена матеріальна відповідальність є основним, універсальним видом відповідальності працівників за трудовим правом України. За шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов’язків, працівників, з вини яких заподіяно шкоду, але не більшу свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках у законодавстві. Середньомісячний заробіток є максимальною межею обсягу відповідальності працівника. При заподіянні працівником шкоди у меншому розмірі обсяг відповідальності визначатиметься розміром такої шкоди. Якщо ж дійсна шкода перевищує заробіток працівника, відповідальність настане в межах заробітку.
Обсяг відповідальності працівника визначається середньомісячним заробітком.
Повна матеріальна відповідальність працівника полягає в покладенні на нього обов’язку відшкодувати пряму дійсну шкоду в повному обсязі без будь-яких обмежень. Цей вид відповідальності наступає лише у випадках, що прямо передбачені законодавством.
На підставі письмового договору, укладеного між працівником та роботодавцем, про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей (п. 1 ст. 134 КЗпП).
4. Соціальна відпустка.
Соціальні відпустки надаються:
жінкам у зв’язку з вагітністю та пологами (70 днів до пологів, 56 – після; якщо дітей двоє і більше чи пологи паталогічні – 70 днів);
жінок, які постраждали в наслідок аварії на ЧС – 90 днів до та після пологів);
по догляду за дитиною до трьох років (якщо дитина хворіє до 6 років, при наданні довідки що півроку);
батькам, які мають дитину до 14 років або дитину-інваліда – до 7 днів.
5. Комісія з трудових спорів (ктс) як обов’язків первинний орган з розгляду трудових спорів.
Відповідно до статті 223 КЗпП України комісія по трудових спорах обирається загальними зборами (конференцією) трудового колективу підприємства, установи, організації з числом працюючих не менш як 15 чоловік. Порядок обрання, чисельність, склад і строк повноважень комісії визначаються загальними зборами (конференцією) трудового колективу підприємства, установи, організації. Кількість робітників у складі комісії по трудових спорах підприємства повинна бути не менше половини її складу.
Комісія по трудових спорах обирає із свого складу голову, його заступників і секретаря комісії.
Організаційно-технічне забезпечення КТС, зокрема надання обладнаного приміщення, друкарської та іншої техніки, необхідної літератури, організація діловодства, облік та зберігання заяв працівників і справ, підготовка і видача копій рішень тощо, здійснюється власником або уповноваженим ним органом.
КТС підприємства, установи, організації має печатку встановленого зразка.
КТС є первинним органом по розгляду трудових спорів, що виникають на підприємствах, в установах, організаціях, за винятком спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини; спорів про дострокове звільнення з виборної платної посади членів громадських та інших об'єднань громадян за рішенням органів, що їх обрали, а також спорів, що підлягають безпосередньому розглядові у районних (міських) судах.
Працівник може звернутися до КТС у 3-місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Власник або уповноважений ним орган не може звернутися до КТС. В інтересах працівника право звернення із заявою до КТС надане прокурору або органу профспілкової організації, членом якої є працівник. У разі пропуску з поважних причин установленого строку, КТС може його поновити.
КТС зобов'язана розглянути трудовий спір у 10-денний строк з дня подання заяви. Спори повинні розглядатися у присутності працівника, який подав заяву, представників власника або уповноваженого ним органу. Якщо працівник відсутній, то спір може бути розглянутий лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника при розгляді спору від його імені може виступати представник профспілкового органу або, за вибором працівника, інша особа, в тому числі адвокат.