37. Поняття матеріальної відповідальності за трудовим правом.

Матеріальна відповідальність – обов’язок кожної зі сторін трудових правовідносин (працівника та роботодавця) відшкодувати шкоду, заподіяну іншій стороні внаслідок невиконання чи неналежного виконання трудових обов’язків у встановленому законом розмірі та порядку.

Матеріальна відповідальність робітників і службовців за шкоду, заподіяну майну підприємства, визначена ст. ст. 130-138 КЗпП та деякими підзаконними актами. Встановлена цими актами відповідальність є важливим засобом виховного впливу на робітників і службовців щодо дисциплінованого ставлення до майна підприємства, поважного додержання існуючого правопорядку, забезпечення матеріальних інтересів конкретних підприємств, трудових колективів і суспільства в цілому. При сприянні відповідальності досягається мета попередження правопорушення в галузі охорони власності_підприємства. В той же час матеріальна відповідальність не становить частини дисциплінарної відповідальності, тому притягнення працівника до матеріальної відповідальності не виключає можливості накладення на нього дисциплінарного стягнення. Матеріальна відповідальність як важливий інститут трудового права покликана забезпечити відповідність поведінки людей нормам, прийнятим державою. Ця відповідальність, на відміну від дисциплінарної, є двосторонньою, оскільки відповідальність несе не тільки працівник перед власником або уповноваженим ним органом, а й власник перед працівником за заподіяння шкоди його майну або здоров'ю. Тому матеріальною відповідальністю за трудовим правом є встановлений законом обов'язок сторони трудового договору відшкодовувати збитки, заподіяні іншій стороні протиправними і виновними діями.

38. Тарифна система організації праці.

В основі організації оплати праці лежить тарифна система.

Тарифна система – встановлена у централізованому порядку сукупність правових норм оплати праці з урахуванням їх праці, змісту, умов, суспільної значущості галузі народного господарства і кліматичних умов.

Тарифна система складається з таких елементів:

1. Тарифна сітка – шкала, яка складається з певної кількості розрядів.

2. Тарифна ставка – норма оплати праці робітника відповідної спеціальності і кваліфікації за одиницю часу.

3. Тарифний коефіцієнт – коефіцієнт, за яким відрізняється оплата праці працівників різної кваліфікації.

4. Тарифно-кваліфікаційні довідники – збірник, який містить докладну характеристику основних видів робіт за їх складністю і точністю.

5. Схема посадових окладів – перелік посад і відповідних їм посадових окладів, що встановлюються у фіксованому розмірі у вигляді верхньої і нижньої межі.

39. Поняття заробітної плати.

Заробітна плата – винагорода, яка виплачується, як правило, в грошовій формі власником працівнику за виконану роботу. Залежить від умов праці, посади працівника, кваліфікації та господарській діяльності підприємства.

Мінімальна заробітна плата – законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитися оплата за виконану роботу працівником і яка є соціальною державною гарантією.

Оплата праці при відхилені від умов, передбачених тарифом:

1. При переведені на іншу роботу.

2. Надурочні роботи.

3. Робота в нічний час (з 22:00 до 6:00) – у підвищеному розмірі – 20% від тарифної ставки.

4. Робота за сумісництвом – за фактично виконану роботу.

5. Суміщення професій – доплата за двомовністю сторін.

6. Простій:

• за виною працівника – за фактично виконану роботу;

• не за виною працівника – за фактично виконану роботу, але не менше 2/3 тарифної ставки.

7. Брак:

• з вини працівника – не оплачується;

• не з вини працівника – не менше 2/3 тарифної ставки.

8. Страйк – участь у страйку не оплачується; хто не страйкує, але присутні на роботі – отримують місячну заробітну плату не менше 2/3 тарифної ставки.