1. Громадяни, як суб’єкти трудового права.

2. Підвищена матеріальна відповідальність за Трудовим правом.

3. Види матеріальної відповідальності.

4. Соціальна відпустка.

5. Комісія з трудових спорів (КТС) як обов’язків первинний орган з розгляду трудових спорів.

6. Трудові відпустки.

7. Загальний порядок прийняття на роботу.

8. Тарифна система оплати праці та її складові елементи.

9. Поняття відпочинку та його види.

10. Підстави припинення трудового договору(загальні).

11. Поняття і предмет трудового права.

12. Норми і правила з техніки безпеки і виробничої системи.

13. Охорона праці неповнолітніх.

14. Матеріальна відповідальність підприємства/установи/організації за шкоду заподіяну працівником.

15. КЗПТ (кодекс законів про працю) та інші законодавчі акти України, що регулюють трудові відносини.

16. Судовий розпорядок розгляду трудових спорів.

17. Поняття надурочних робіт і порядок їх проведення.

18. Розірвання трудового договору з ініціативи працівника (строковий, безстроковий).

19. Поняття колективного договору.

20. Порядок надання відпусток.

21. Принцип трудового права.

22. Повна матеріальна відповідальність за трудовим правом.

23. Порядок відшкодування нанесеної шкоди.

24. Порядок звільнення з роботи.

25. Поняття охорони праці за Трудовим правом.

26. Підстави (умови) матеріальної відповідальності.

27. Поняття і види відпусток. Порядок їх надання.

28. Оплата праці при відхилені умов передбачених тарифами.

29. Системи оплати праці (почасова, відрядна).

30. Заходи заохочення за сумлінне виконання трудових обов’язків.

31. Охорона праці жінок.

32. Юридична відповідальність за порушення трудових обов’язків. Поняття дисциплінарного поступку.

33. Відпустки без збереження заробітної плати.

34. Поняття і види трудового договору.

35. Гарантія і компенсації.

36. Основні права і свободи громадян, закріплені в конституції, що визначають принципи регулювання відносин.

37. Поняття матеріальної відповідальності за трудовим правом.

38. Тарифна система організації праці.

39. Поняття заробітної плати.

40. Заходи стягнення за порушення трудових обов’язків і порядок їх застосування.

41. Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника.

42. Суб’єкти трудового права.

43. Метод забезпечення трудової дисципліни.

44. Поняття, підстави виникнення і зміст трудових правовідносин.

45. Поняття і зміст трудового договору.

46. Порядок укладання колективного договору. Зміст.

47. Поняття і види робочого часу.

48. Переведення на іншу роботу.

49. Відмежування трудового права від суміжних галузей права (цивільне, господарське, конституційне, адміністративне).

50. Інструктаж і навчання працівників правилам техніки безпеки і виробничої санітарії. Види інструктажів.

51. Поняття внутрішнього трудового розпорядку як основи організації праці.

1. Громадяни, як суб’єкти трудового права.

Реалізувавши своє право на працю шляхом укладення трудового договору, громадянин набуває статусу працівника. Для того щоб вступити в трудові відносини, громадянин повинен досягнути віку шістнадцяти років. У виняткових випадках за згодою одного з батьків або особи, що його замінює, на роботу можуть прийматись особи, які досягли п'ятнадцяти років. Право займатися трудовою діяльністю мають також іноземці. Обсяг їх прав залежить від того, чи проживають вони в Україні постійно, чи іммігрували в Україну для працевлаштування. Іноземці, які постійно проживають в Україні, мають право працювати на підприємствах, в установах і організаціях або займатися іншою трудовою діяльністю нарівні з громадянами України, мають рівні з ними права і обов'язки. Іноземці, які іммігрували в Україну для працевлаштування на визначений термін, можуть займатися трудовою діяльністю відповідно до одержаного дозволу на працевлаштування. Дозвіл на працевлаштування видається Державним центром зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України. Іноземці не можуть призначатися на окремі посади або займатися певною трудовою діяльністю, якщо відповідно до законодавства України призначення на цю посаду або зайняття такою діяльністю пов'язане з належністю до громадянства України.

2. Підвищена матеріальна відповідальність за трудовим правом.

Ст. 135 КЗпП передбачається підвищена матеріальна відповідальність робітників і службовців за шкоду, заподіяну майну підприємства, коли фактичний розмір шкоди перевищує її номінальний розмір.Така відповідальність встановлена Законом України від 6 червня 1995 р. за шкоду, заподіяну підприємству працівниками, які виконують операції, пов'язані із закупівлею, продажем, перевезенням, доставкою, пересиланням, зберіганням, сортуванням, пакуванням, обробкою або використанням у процесі виробництва дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, ювелірних, побутових і промислових виробів та матеріалів, виготовлених з використанням дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, відходів та брухту, що містять дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, а також валютні операції, і які є винними у розкраданні, знищенні (псуванні), недостачі або наднормативних їх витратах (крім витрат, що сталися у зв'язку з непередбаченими порушеннями технологічного процесу, якщо вони допущені внаслідок недбалості у роботі, порушення спеціальних правил, інструкцій).

При нестачі дорогоцінних металів: золота, срібла, платини та інших металів платинової групи (родій, іридій, осмій, рутеній, паладій), При нестачі дорогоцінного каміння: природних алмазів, смарагдів, рубінів, сапфірів, а також органогенних утворень (перли і бурштин), необроблених та оброблених (крім огранованих), відповідальність настає у подвійному розмірі їх вартості за відпускними цінами, що діють на день виявлення завданих збитків.

При нестачі огранованого дорогоцінного каміння, ювелірних та побутових виробів, виготовлених з використанням дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, відповідальність настає у потрійному розмірі їх вартості за відпускними цінами, що діють на день виявлення завданих збитків. При нестачі алмазних інструментів і алмазних порошків з природних алмазів матеріальна відповідальність настає у подвійному розмірі їх вартості за відпускними цінами, що діють на день виявлення завданих збитків. Нестача музейних експонатів, що містять дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, може викликати матеріальну відповідальність за оцінкою, проведеною експертами з урахуванням історико-художньої цінності експонату і розміру відшкодування збитків, визначених відповідно у подвійному розмірі їх вартості. Нестача іноземної валюти, а також платіжних документів та інших цінних паперів в іноземній валюті викликає матеріальну відповідальність у сумі, еквівалентній потрійній сумі (вартості) зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день виявлення завданих збитків. Вартість спирту етилового питного, спирту етилового ректифікованого, спирту етилового сирцю, спирту, що використовується для виготовлення вин, шампанського, коньяків оброблених, спирту коньячного, соків спиртових, зброджено-спиртових настоїв визначається виходячи з оптової ціни підприємства-виробника з урахуванням акцизного збору (за встановленими ставками) та податку на додану вартість. До визначеної таким чином ціни застосовується коефіцієнт 3. У разі розкрадання чи загибелі тварин сума збитків визначається за закупівельними цінами, які склалися на момент відшкодування збитків, із застосуванням коефіцієнта 1,5.