2.2 Структура населення.

Розглядаючи населення різних країн прийнято виділяти, вікову, національну, релігійну структуру населення.

Вікову структуру населення відображає співвідношення людей молодшого, середнього і старшого віку. Центральне місце в ній займає населення працездатного віку, яке позначається терміном трудові ресурси. Частка трудових ресурсів, що зайнята суспільно корисною діяльністю і отримує прибуток визначається як економічно активне населення. Незайнята частка трудових ресурсів відноситься до групи безробітних. Як правило працездатні люди складають 50-60 % населення, економічно активне населення - 40 – 45%, безробітні – менше 10%. В умовах економічного зростання забезпечується зайнятість працездатного населення і навпаки – в ситуації економічної кризи збільшується кількість безробітних.

Національна структура відображає співвідношення етносів у складі населення. (Етнос – соціальна група, об’єднана спільністю походження, мови і культури). За національним складом країни можуть бути одно-, дво- або багатонаціональними. Групу найбільш чисельних націй складають китайці (більше 1 млрд. чол.), хіндустанці (220 млн. чол.), американці (200 млн. чол.). Українці в цьому списку займають 22 місце (46 млн. чол.).

Релігійна структура населення відображає співвідношення віруючих різних релігій і конфесій. У сучасному світі найбільш поширеними залишаються три релігії: християнство, іслам і буддизм.

Завдання для самостійної роботи:

1 Висвітлити демографічну ситуацію і демографічну політику сучасної України.

2 Висвітлити релігійну структуру населення України.

2.3 Розміщення населення.

Природно-кліматичні умови дозволили людству заселити близько 25 % суходолу. Заселені ці території нерівномірно. Так густота населення в Бангладеш становить - 1100 чол./ км. кв., у Великій Британії цей показник перевищує 200 чол./км. кв., а в Монголії і Австралії густота населення не досягає 3 чол./км. кв. В кордонах однієї країни густота населення також відрізняється.

Залежно від місця проживання населення поділяється на сільське та міське. Переважна частина сільського населення світу проживає в країнах, що розвиваються. Міське населення живе у містах, критерій чисельності яких варіюється від 200 осіб в Данії до 100 тис. осіб у Китаї. На початку ХХІ ст. в містах проживає майже половина людства. Зростання кількості міського населення і зростання ролі міст в економічному житті називається урбанізацією. Зі швидким розвитком міст пов’язані нові форми міських утворень:

• агломерація – тобто скупчення міст;

• конурбація - скупчення міст, відносно однакових за розмірами і значенням;

• мегаполіс - скупчення міських агломерацій;

Найбільші міські агломерації світу - Мехіко, Сан-Паулу, Токіо, Шанхай, Нью-Йорк, Калькутта, Бомбей, Пекін, Джакарта, Делі.

3 Взаємодія суспільства і природи.