Вступ.

Географія як наука виникла, коли люди почали активно досліджувати навколишній світ і накопичувати певні знання про нього. Термін «географія» вперше використав давньогрецький вчений Ератосфен.

Економічна і соціальна географія – розділ географічних наук, що вивчає територіальну організацію суспільства в різних країнах і районах. Економічна географія вивчає територіальну організацію виробництва й особливості господарської діяльності; соціальна географія досліджує територіальної організацію населення й життєдіяльність людей.

1. Політична карта світу.

Вивчення економічної і соціальної географії передбачає знання політичної карти світу, де позначаються держави, країни, а також їх адміністративно – територіальні складові. В 2010 р. на політичній карті світу налічувалося 193 незалежні держави. При цьому слід пам’ятати: будь-яка держава є країною, але не кожна країна являє собою незалежну державу, оскільки деякі з них перебувають під політичним або військовим контролем інших держав.

Країни світу, залишаючись своєрідними і неповторними, групуються за схожими або близькими ознаками. Зокрема класифікація країн враховує такі ознаки як:

• географічне положення ( континентальні, приморські, напівострівні, острівні);

• розміри території (дуже великі, великі, середні, невеликі, малі);

• кількість населення (великі, середні, малі);

• форма правління (республіка або монархія);

• форма державного устрою (унітарна або федеративна).

Для типології країн найважливішою ознакою виступає рівень економічного розвитку та структура господарства. Рівень економічного розвитку прийнято визначати розмірами валового внутрішнього продукту (ВВП) або доходом однієї особи за рік, який для зручності обчислюється у доларах США. Таким способом країни поділяються на:

• високорозвинені (20 – 50 тисяч доларів доходів на душу населення);

• середньорозвинені (15 - 20 тисяч доларів );

• такі, що розвиваються (менше 15 тисяч доларів), в їх числі часто вирізняють країни з перехідною економікою та найбідніші країни;

За структурою господарства країни поділяються на аграрні, аграрно-індустріальні, індустріально-аграрні, індустріальні та постіндустріальні.

Завдання для самостійної роботи:

1 Провести класифікацію та типологію таких країн як США, Німеччина, Іспанія, Норвегія, Японія, Китай, Індія, Афганістан, Бразилія, Папуа-Нова Гвінея.

2 Назвати столиці таких країн як США, Японія, Німеччина, Велика Британія, Франція, Італія, Канада, Китай, Індія, Бразилія, Мексика.

2 Населення світу.

2.1 Кількість і рух населення.

Наука, що вивчає народонаселення називається демографією. За її даними населення планети Земля складає близько 7 мільярдів чоловік і продовжує швидко зростати. П’ятірку найбільших за населенням країн сучасного світу складають Китай (1,33 млрд. чол.), Індія (1,1 млрд.), США (307 млн.), Індонезія(240млн.), Бразилія (200 млн.).

Природний рух населення залежить від народжуваності і смертності. Відтворенням населення називається сукупність процесів народжуваності та смертності. Відповідно позитивна різниця між ними забезпечує природний приріст населення; від’ємна різниця означає скорочення населення або демографічну кризу. Щоб контролювати зміни народонаселення багато країн проводить демографічну політику – тобто систему заходів, спрямованих на заохочення або обмеження народжуваності.

Механічним рухом населення або міграціями прийнято називати переміщення населення різними територіями і країнами. Міграції викликаються економічними, політичними, релігійними причинами і можуть суттєво впливати на чисельність та склад населення. За напрямком руху розрізняють: еміграцію – тобто відтік населення зі своєї країни в іншу та імміграцію – притік населення з чужих країн.