1. назви чисел першого десятка {один — десять);

2. назви чисел другого десятка {одинадцять — дев'ятнадцять);

3. окремі назви десятків {двадцять, тридцять, сорок);

4. числівник сто;

5. Структурно- морфологічні розряди числівників

   

   збірні числівники {двоє, троє, четверо, п'ятеро, шестеро, семеро, восьме­ро, дев'ятеро, десятеро, одинадцятеро, дванадцятеро, тринадцятеро, чотирна­

6. дцятеро, п 'ятнадцятеро, шістнадцятеро, сімнадцятеро, вісімнадцятеро, дев 'ят- надцятеро, двадцятеро, тридцятеро, обоє), а також похідні від них числівники з суфіксом -к- (<двійко, трійко, четвірко, п'ятірко, шестірко, семірко, восьмірко) та їхні пестливі розмовні варіанти (двоєчко, троєчко);

7. дробові числівники півтора, півтори;

8. неозначено-кількісні числівники (багато, небагато, мало, немало, чима­ло, кілька, декілька, кільканадцять, кільканадцятеро, стонадцять) та розмовні відповідники деяких із них (ібагатенько, багатечко, багацько, чималенько, кіль- коро, декількоро);

9. займенникові числівники (скільки, стільки, скільки-то, стільки-то, скіль- ки-небудь, скількись, ніскільки)',

10. числівники нуль, тисяча, мільйон, мільярд, більйон, трильйон, квадрильйон.

З-поміж простих числівників вирізняється структурною своєрідністю група слів

з елементами -надцять і -дцять, які оформлюють назви другого десятка (одинад­цять — дев'ятнадцять), окремих десятків (двадцять, тридцять) і неозначено-кіль­кісних понять (кільканадцять, стонадцять). Ці елементи набули функції суфіксаль­них морфем унаслідок фонетичних і морфемних трансформацій у структурі коли­шніх складних числівників. Суфікс-(на)дцять мав своїм попередником відповідні форми числівника десять, що спочатку функціонував як другий складник-основа з прийменником на або без нього у назвах другого десятка і десятків.

До складних числівників належать складні слова, сформовані з двох коренів:

1. частина назв десятків (п'ятдесят — дев'яносто)',

2. назви сотень (двісті— дев'ятсот);

3. дробовий числівник півтораста;

4. збірні числівники обидва, обидві',

5. неозначено-кількісні числівники кількадесят, кількадесятеро, кількасот.

У складних числівниках другу основу формують числівники два, десять і сто.

Складені числівники являють собою аналітичні утворення, що називають

відповідне число і формуються з двох, трьох, чотирьох і більшої кількості про­стих і складних числівників: тридцять два, чотириста п'ятдесят шість, п'ять тисяч сімсот шістдесят п 'ять, дев 'ять мільярдів чотириста сімдесят один мі­льйон триста сімдесят тисяч сто п 'ятдесят три. Такі складені числівники по­значають десятки з одиницями (сорок шість, вісімдесят п 'ять), сотні з десятка­ми (п'ятсот тридцять, дев'ятсот п'ятдесят), сотні з десятками й одиницями (шістсот дев'яносто один, сімсот двадцять вісім), тисячі з сотнями (чотири тисячі двісті, шість тисяч вісімсот), тисячі з сотнями й десятками (<двадцять тисяч сто сорок, тридцять тисяч двісті п'ятдесят) тощо. До складених числів­ників належать і дробові числівники, напр.: одна четверта, п'ять шостих, де- в 'ять цілих сім десятих, сім цілих двадцять п 'ять сотих.

МппгЬпттпгічні ^ сукупності іменних частин мови числівники || ітіорфолопчні _{виявляють} своєрідність стосовно морфологічних

\Л Категорії категорій роду, числа, відмінка та істот І неістот.

* ЧИСЛІВНИКІВ Кожна з цих числівникових категорій має відмін­

ності порівняно з категоріями іменника як визна­чальної іменної частини мови та категоріями прикметника як периферійної у граматичному плані частини мови. Проте найбільшу граматичну периферію в підсистемі іменних частин мови утворюють числівники. Це найвиразніше відби­вають їхні морфологічні категорії. До того ж можна вибудувати тут внутріш­ню числівникову градацію категорійних морфологічних ознак.

Полярну морфологічну категорійність числівника формують категорії від­мінка і числа. Категорія відмінка — найпоказовіша категорія числівника. Щодо цієї категорії числівники поділяються на відмінювані та невідмінювані. Майже всі числівники відмінюються. До невідмінюваних належать тільки неозначено- кількісні числівники мало, немало, чимало і дробові числівники півтора, півто­ри, півтораста. Хоча варто зауважити, що невідмінюваними їх кваліфікуємо суто в морфологічному плані: синтаксично, в поєднанні із залежними іменни­ками вони (принаймні окремі з них) можуть функціонувати в позиціях різних відмінків, пор.: Три учні слухали розповідь письменника і Чимало учнів слухали розповідь письменника (позиція називного відмінка); Поет присвятив вірш п'я­тьом героям і Поет присвятив вірш півтораста героям (позиція давального від­мінка); Вирощуємо картоплю на двох гектарах поля і Вирощуємо картоплю на півтора гектарах поля (позиція місцевого відмінка). На противагу категорії від­мінка категорію числа у числівниках майже повністю нейтралізовано.

З-поміж морфологічних числівникових категорій вирізняється також кате­горія роду. За граматичними виявами вона розташована між визначальною числівниковою морфологічною категорією відмінка і найпериферійнішою чи­слівниковою (майже повністю нейтралізованою) категорією числа, тобто посі­дає серединне місце. Але порівняно з категорією роду в іменниках та прикмет­никах числівникова її репрезентація незначна і стосується невеликої кількості числівникових одиниць. Категорія роду притаманна деяким одиницям власне- кількісних, збірних і дробових числівників.

Із числівниками певною мірою пов'язана морфологічна категорія істот/неіс­тот. Характерно, що числівники непослідовно вказують на цю категорію. На вираження категорії істот/неістот переважно впливає семантичний тип кількіс­ного числівника і поєднуваного з числівником іменника. Найчастіше грамема на позначення істот регульована власне-кількісними числівниками й іменника- ми-назвами осіб чоловічої статі. У таких випадках форма знахідного відмінка власне-кількісних числівників збігається з формою родового відмінка, напр.: Я побачив двох приятелів; Батько любив трьох синів. З іменниками-назвами осіб жіночої статі спостерігаємо хитання щодо форми знахідного відмінка: функціо­нують форми знахідного відмінка власне-кількісних числівників, що збігаються з називним відмінком, і форми, які збігаються з родовим відмінком, напр.: По­бачив дві жінки {двох жінок); Зустріла три вчительки {трьох учительок). Ще біль­ші хитання наявні у числівниково-іменникових сполуках, де опорними словами виступають збірні й неозначено-кількісні числівники, а залежними компонента­ми — іменники-назви істот (неосіб). У таких сполуках домінує знахідний відмі­нок, що збігається з називним відмінком, напр.: Ми пасли двадцятеро гусей {двад­цятьох гусей); Я доглядав багато телят {багатьох телят). У грамемі на позна­чення неістот закріпилася форма знахідного відмінка, омонімічна з формою на­зивного відмінка, напр.: Я отримав чотири листи; Діти посадили п'ять дубків.

Числівник кваліфікують як частину мови, яка виражає значення кількості. Однак ця семантична кваліфікація має поєднуватися з граматичними характеристиками, зокрема показовою для числів­ників видозміною морфологічних категорій. Одні­єю з таких морфологічних числівникових характеристик є нівеляція категорії роду.