7. Система масової комунікації: теоретико-методологічні засади.

Від характеру залежить система масової комунікації. Класичною є така

система (схема 1), в основі якої лежать суб’єктно-об’єктні зв’язки (комунікант як суб’єкт, виконує активну роль у спілкуванні; комунікат як об’єкт, виконує пасивну роль у спілкуванні й залежить від комуніканта):

комунікант

повідомлення (висловлювання)

засоби спілкування

комунікат

(ефективна) реакція комуніката

Схема 1.

Класична система масової комунікації відображає природу масового спілкування, суть якої полягає в тому, що комунікант завжди воліє до “підкорення” комуніката.

Схема класичної системи масової комунікації завжди відображає спілкування, що має успішний результат, коли стовідсоткову ефективність комунікаційного процесу забезпечено.

Вивчення реального процесу масової комунікації переконує в тому, що

спілкування може проходити різні проміжні етапи: від невизначеності — до

взаємозгоди; від невизначеності — до конфлікту; від невизначеності — че-

рез конфлікт — до порозуміння і т. д. Тобто пасивна роль комуніката зміню-

ється активною роллю. Через те класична система масового спілкування мо-

же мати варіанти. Одним із них є система з суб’єктно-суб’єктним зв’язком

(суб’єктно-суб’єктний підхід до масової комунікації, коли масі відводиться

активна роль у процесі спілкування — схема 2).

Уявлення про масу як суб’єкта передбачає її здатність фільтрувати інформацію, брати до уваги тільки те, що відповідає системі масових цінностей,

масовим настроям, громадській думці. В результаті реакція комуніката може бути неефективною з точки зору мовця, але все одно якийсь ефект та буде отримано.

комунікант

повідомлення (висловлювання)

засоби спілкування

комунікат

фільтри (внутрішньосистемні — цінності, моральні засади, стани

комунікаторів і т.д.; позасистемні — вплив соціуму, наприклад у

вигляді цензури, телефонного права тощо)

ефекти як реакція комуніката

Схема 2.

Пасивні й активні маси — це не види мас, а стани маси в процесі впливу на неї.

Таким чином, можна говорити про два принципові варіанти класичної системи масового спілкування: 1) авторитарну систему масового спілкування (маса є пасивною) і 2) демократичну систему масового спілкування (маса активна).

8. Еволюція засобів масової передачі інформації.

В історії інформаційного розвитку людського суспільства можна назвати три періоди, коли суттєво змінилися засоби передачі інформації: перший, — коли суттєво удосконалилися засоби локальної передачі інформації; другий, — коли відбувався поступовий перехід від локальних до напівмасових засобів передачі інформації, і третій, — коли виникли й почали повноцінно функціонувати засоби масової передачі інформації. У третьому періоді можна виділити три етапи — друкованих, електронних і цифрових засобів.

Період засобів масової передачі інформації ділиться на 3 етапи.

І етап. Етап друкованих засобів передачі масової інформації.

Початок — друга половина XV ст. н. е., а точніше 1456 р. був перехід від рукописних книг до книг, підготованих друкарським способом. Базовими для цього етапу стали, по-перше, винайдення набірних кас із окремими літерами й, по-друге, друкарського верстата, який давав змогу отримувати в принципі будь-яку потрібну кількість копій повідомлення, витрачаючи на це значно менше зусиль, ніж на його ручне переписування. Людиною, що започаткувала цей рубіж, був Йоганн Ґутенберг. Фактично, друкарні стали першими засобами масової передачі інформації.

На цьому ж етапі на початку XVII ст. виникли періодичні друковані засоби передачі масової інформації.

На цьому ж етапі виникли й почали експлуатуватися перші канали так званого візуального телеграфу, основною властивістю якого було те, що він давав змогу передавати інформацію на потрібну віддаль при мінімальних витратах часу.

Розвиток друкованих ЗМІ призвів до появи нового виду ЗМІ - інформаційних агенств, які постачали газетам і журналам лише новинні повідомлення. Першим серед них вважають агентство Шарля Лаваса (1835 р., Франція).

ІІ етап. Етап електронних засобів передачі масової інформації.

Перехід від кабельних (електричних) каналів зв'язку до радіохвильових, що суттєво розширювало територію передачі інформації, оскільки зникала потреба укладати кабельні канали. Винайдення такого способу в кінцевому результаті привело до появи електронних засобів передачі масової інформації. Першим серед цих засобів стало радіо, основним достоїнством якого була можливість передавати усномовні повідомлення. Регулярні передачі по радіо звукових программ розпочалися з 20-х років XX ст.

Восьмий рубіж пов’язаний з винайденням і розповсюдженням у 20-30-х роках XX ст. телебачення.

ІІІ етап. Етап цифрових засобів передачі масової інформації.

Десятим рубежем (кінець 70-х — початок 80-х років XX ст.) інформаційного розвитку суспільства став перехід каналів зв’язку на якісно новий рівень — цифровий. З цього часу починають виникати й формуватися мережі електронних цифрових ЗМІ. Як результат, виникають принципово нові мережі передачі масової

інформації, які залежно від обраної технології називають відеотексом, телетексом чи телетекстом.

Мережі відеотексу і телетексу працювали на основі телефонних каналів зв'язку й побутових телевізорів, а мережі телетексту — на основі використання персональних комп’ютерів. Проте вже з кінця 80-х років ці мережі були однозначно витіснені мережею інтернет.

Як закономірне завершення цього етапу виникає глобальна комп'ютерна мережа інтернет. Ця подія становить одинадцятий рубіж в інформаційному розвитку суспільства.

Надзвичайно великого значення в житті суспільства набувають методи впливу. Так, у 90-х роках XX ст. у розвинутих країнах Заходу рекламні повідомлення займають 30…60% площі газетних сторінок. Починається детальне й скрупульозне наукове дослідження методів впливу.