5. Еволюція носіїв інформації та її вплив на масово інформаційну діяльність.

Носій інформації — це речовина, яка завдяки можливості зміни свого фізичного стану чи властивостей дає змогу фіксувати й зберігати певні сигнали в часі. Як правило, така речовина є твердою (можливість використання в якості носія інформації речовин у стані рідини, газу, плазми поки що не встановлена). Кожна речовина може фіксувати лише певні види сигналів. Так, на папері можна фіксувати сигнали (символи) чорнилом, але не електромагнітним полем (хвилями), в інтегральних схемах — певною напругою струму, але не світловими променями тощо.

Внутрішнім носієм інформації людини, що відображає зовнішній світ, завжди був і є мозок.

Зовнішніми носіями інформації для людини свого часу були камінь, шкіра, кора, висохла глина, пергамент. Зараз такими носіями найчастіше є папір, фотоплівка, оптичні й магнітні носії інформації (табл. 1). Крім цих носіїв використовують також грампластинки, полотно для малювання тощо.

Для технічних пристроїв серед носіїв інформації у наш час найпоширенішими є цифрові: диски (магнітні, оптичні), плівки (магнітні), інтегральні схеми, або чіпи (з постійним і тимчасовим запам’ятовуванням інформації), — які використовують у комп’ютерній техніці.

Носії інформації розрізняють також за тим, скільки разів можна записувати на них інформацію.

Ще одна характеристика, за якою розрізняють носії, полягає в тому, потрібні чи не потрібні витрати енергії на зберігання інформації. Так, наприклад, на зберігання інформації на екрані дисплея затрати енергії потрібні, а на зберігання тексту в книзі— практично ні (фактично, потрібні витрати на зберігання самої книги).

6. Специфічні властивості масової інформації.

До числа специфічних властивостей належать такі, які залежать від впливу людського фактора.

• Репрезентативність.

Репрезентативність — це ступінь точності відображення інформацією стану процесів чи об’єктів, який є в генеральній сукупності.

• Достатність.

• Доступність. У суспільстві громадяни мають різні можливості щодо отримання потрібної їм інформації. Таку властивість інформації називають її доступністю.

Доступність інформації слід розглядати в двох аспектах:

— доступність, регульовану законодавством;

— доступність, регульовану фінансово.

• Тривалість отримання. Для масової інформації часто вирішальне значення має час з моменту написання повідомлення автором і поданням його в ЗМІ до моменту надходження його отримувачеві. Іноді цей показник називають ще оперативністю подання інформації.

Оперативність подання інформації має два аспекти — фінансовий та впливовий.

Фінансовий аспект виражається в тому, що в кінцевому результаті на інформаційному ринку завжди перемагає той ЗМІ, який про одні й ті ж події подає інформацію першим.

• Точність.

• Зрозумілість.

Розуміння — це вміння реципієнтів розпізнати знак повідомлення, підставити замість них значення знаків, встановити зв’язки між окремими знаками, поставити у відповідність цим значенням і зв’язкам фрагменти реального, псевдореального чи ірреального світу, виконати над знаками логічні операції, а також зрозуміти мотиви й цілі автора повідомлення.

• Старіння.

У суспільстві інформація має властивість старіти. Проте старіння інформації не потрібно сплутувати зі старінням документів чи зменшенням кількості їх цитувань.

У науковому розумінні старіє лише та інформація, яка з появою нової виявляється неправильною чи неточною.

Причиною старіння інформації є не час, а поява новішої інформації.

Протистоїть старінню інформації її повторне публікування, зокрема у вигляді перекладів іншими мовами.

• Розсіювання.

Розсіюванням інформації називають залежність між кількістю публікацій на певну тему й тією кількістю видань, у яких вони опубліковані. Ця залежність була відкрита С. Бредфордом у 1934 й уточнена в 1948 р.

• Вплив на отримувачів.

Одна з концепцій журналістики, що панує в країнах Заходу, базується на тому, що журналістика — це інформування населення (реципієнтів), яке повинно базуватися на передачі реципієнтам лише об’єктивної інформації про факти, причому на засадах авторської безсторонності, що усуває будь-який вплив на реципієнтів.