15. Співвідношення злочину і складу злочину.

Склад злочину необхідно відмежовувати від самого злочину, тому що вони не співпадають, а лише співвідносяться як явище (конкретний злочин) і юридичне поняття про нього (склад конкретного виду злочину). Злочин – це конкретне суспільно небезпечне діяння (наприклад, крадіжка, вчинена вперше, шляхом обману, була усунута охорона, запори знищені тощо). Тому цей злочин відрізняється безліччю властивих йому індивідуальних ознак від всіх крадіжок.

Склад же злочину є юридичним поняттям про злочини певного виду (склад крадіжки, вбивства, зґвалтування, грабіжу і т.д.), у якому об’єднані найбільш істотні, найбільш типові й універсальні їхні ознаки. Тому, наприклад, крадіжки, вчинені різними особами, завжди відрізняються тією чи іншою мірою одна від одної своїми особливостями, але склади вчинених ними злочинів тотожні, однакові.

Виходячи з цього, можна зробити висновок, що обсяг ознак злочин і складу злочину різний. З одного боку, обсяг ознак злочину є ширшим за обсяг ознак складу, тому що останній містить у собі лише найбільш загальні, типізовані, тобто властиві усім злочинам даного виду ознаки. З іншого боку, склад злочину є ширшим за кожний конкретний злочин, тому що він містить у собі ознаки не одного конкретного злочину, а ознаки всіх злочинів даного виду.

16. Значення складу злочину.

У сучасному кримінальному праві значення складу злочину вбачається, насамперед, в його функціях, тобто в тій ролі, яку виконує поняття складу злочину в боротьбі зі злочинністю та у пра-возастосовній діяльності.

Наукою кримінального права визначено, що склад злочину, як один із найбільш важливих інститутів, виконує функції: а) фундаментальну, б) процесуальну, в) розмежувальну, г) гарантійну.

Фундаментальна функція складу злочину полягає в тому, що він є законною, єдиною, необхідною та достатньою підставою кримінальної відповідальності1. Законною підставою кримінальної відповідальності склад злочину виступає тому, що його ознаки описані в законі й більш ніде. Єдиною підставою - тому, що іншої підстави просто не існує. Інша поведінка особи, що не містить складу злочину, не може бути підставою кримінальної відповідальності. Достатньою підставою - тому що встановлення складу злочину - це все (необхідні мінімум і максимум), що вимагається для притягнення особи до кримінальної відповідальності. Необхідною підставою - тому що склад злочину виступає необхідною умовою такої відповідальності. Без встановлення складу злочину кримінальна відповідальність виключається.

Процесуальна функція складу злочину полягає в тому, що саме встановлення складу злочину визначає межі розслідування і є

оловним завданням будь-якого розслідування. Інші факти, які не мають відношення до складу злочину, не мають значення для кваліфікації злочинів. Вони можуть мати інше кримінально-правове (скажімо, для призначення покарання), цивільно-правове тощо значення.

Розмежувальна функція складу злочину полягає в тому, що саме за допомогою складу злочину відмежовується злочинна поведінка від незлочинної, один склад злочину від іншого. КК не містить двох складів злочинів, які були б повністю ідентичні за всіма ознаками.

Гарантійна функція складу злочину полягає в тому, що точне встановлення складу злочину є гарантією забезпечення законності та дотримання прав людини. Особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, повинна нести відповідальність саме за той злочин, який вона вчинила. Застосування закону, який посилює чи зменшує відповідальність за фактично вчинене, є неприпустимим. Крім того, існування поняття складу злочину надає кожному громадянинові можливість самоорієнтації, обмежуючи рамки його свободи через точний опис протиправної поведінки.

Значення складу злочину полягає також і в тому, що він конкретизує, наповнює правовим змістом саме поняття злочину

17. Поняття об’єкта злочину.

Це суспільні відносини, які поставлені під охорону кримінальним законом, і яким заподіюється або може заподіюватись істотна шкода внаслідок злочинного діяння.

18. Точки зору вчених-криміналістів щодо поняття об’єкта злочину.

це соціальні цінності, що охороняються кримінальним законом, проти яких спрямоване злочинне діяння і яким воно може заподіяти або спричинити шкоду (К. Біндінг, А. Трайнін).

це норми права в їх реальному бутті (Таганцев М.).

це суб'єктивні права особи (А. Фейербах).

це охоронювані кримінальним правом блага (Гавриш С.).

це суспільні інтереси (Нікіфоров Б.).

Це суспільні відносини, які поставлені під охорону кримінальним законом, і яким заподіюється або може заподіюватись істотна шкода внаслідок злочинного діяння.

19. Поняття суспільних відносин.

Суспільні відносини – це стійкі зв'язки між людьми та групами людей, які мають істотне значення для існування і функціонування певної, досить великої сукупності людей; специф. вид співіснування людей, що відображає становище соціальних суб'єктів у сусп-ві, їхню роль у громад. житті.

Якщо розглядати суспільні відносини, які регулюються кримінальним правом, то такими є найбільш значущі для інтересів суспільства і держави відносини, яким злочинні посягання завдають або можуть завдати значної шкоди. Вони завжди мають об'єктивний характер, існують поза і незалежно від людської свідомості, а отже, незалежно від кримінального закону, і є первинними щодо нього.

20. Структурні елементи суспільних відношення.

1) суб’єкти (носії) відносин;

2) предмет, з приводу якого існують відносини;

3) соціальний зв’язок (суспільно значуща діяльність) як зміст відносин.

21. Суб’єкти суспільного відношення.

До складу будь-яких суспільних відносин входять їх суб’єкти (учасники відносин). Якщо немає учасників відносин, то не існує і самих відносин, які завжди є певним соціальним зв’язком між самими учасниками. Суб’єктами суспільних відносин може бути сама держава, різні об’єднання громадян, юридичні і фізичні особи.

22. Механізм заподіяння шкоди об’єктові злочину.

Механізм порушення об'єкта (суспільних відносин) і заподіяння йому шкоди може бути різним: в одних випадках негативному, руйнівному впливу піддається суб'єкт суспільних відносин (наприклад, при вбивстві - статті 115-119, тілесних ушкодженнях - статті 121-125); в інших - благо, що охороняється правом і в зв'язку з яким існують дані відносини (це насамперед майнові злочини - крадіжка, шахрайство й ін.); по-третє- розривається соціальний зв'язок між суб'єктами відносин (ухилення від призову за мобілізацією - ст. 336, ухилення від сплати аліментів на утримання дітей - ст. 164) тощо. В усіх цих випадках об'єкту кримінально-правової охорони завдається шкода, що і є наслідком злочину.

23. Класифікація об’єктів злочину по ,,вертикалі,,.

У науці кримінального права найпоширенішою є триступенева класифікація

об'єктів «за вертикаллю» (загальний, родовий і безпосередній). Ця класифікація цілком

відповідає потребам практики дуже логічна, бо вона ґрунтується на співвідношенні

філософських категорій «загального», «особливого» і «окремого».

Загальним об’єктом злочину є уся сукупність суспільних відносин, поставлених під охорону кримінального закону. Тобто – це система всіх об’єктів кримінально-правової охорони.

Під родовим (груповим) об'єктом розуміють окрему групу однорідних або тотожних за своєю соціальною і економічною сутністю суспільних відносин, які через це повинні охоронятися єдиним комплексом взаємозалежних кримінально-правових норм..

Найбільше значення як для правотворчої, так і для правозастосовної діяльності

має безпосередній об’єкт злочину - це ті конкретні суспільні відносини, які поставлені

законодавцем під охорону певної статті Особливої частини КК і яким завдається шкоди злочином, що підпадає під ознаки конкретного складу злочину.

Родовий і безпосередній об’єкти найчастіше співвідносяться як ціле та частина.

Отже, хоч на якому б рівні узагальнення ми не розглядали об'єкт злочину, ним завжди є

суспільні відносини, що охороняються законом. Однак питання про те, які суспільні відносини можуть бути визнані об'єктом конкретного злочину, вирішується не наукою кримінальної права чи правозастосовною практикою, а тільки законодавцем шляхом прийняття або скасування того чи іншого закону, Завдання ж науки кримінального права і судової практики полягає в тому, щоб встановити ті суспільні відносини, які визначені законодавцем як безпосередній об'єкт злочину, і розкрити їх справжній зміст.

24. Класифікація об’єктів злочину по ,,горизонталі,,

У теорії кримінального права існує класифікація безпосередніх об'єктів злочинів «по горизонталі». Безпосередній об’єкт злочину буває основним і додатковим, в свою чергу, безпосередній додатковий поділяється на два види – додатковий обов’язковим і додатковий факультативний.

Основним безпосереднім об'єктом є ті суспільні відносини, які насамперед і головним чином прагнув поставити під охорону законодавець, приймаючи закон про кримінальну відповідальність. Звідси випливає, що основний безпосередній об'єкт відображає й основний зміст того чи іншого злочину, його антисоціальну спрямованість. Він більшого мірою, ніж інші об'єкти, визначає ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину і тяжкість наслідків, що настали або могли настати.

Додатковим безпосереднім об'єктом є тільки ті суспільні відносини, яким поряд із основним об'єктом завдається або виникає загроза заподіяння шкоди

Додатковий безпосередній об'єкт може бути двох видів: обов'язковий (необхідний) і необов'язковий (факультативний).

Додатковий обов'язковий об'єкт —це суспільні відносини, яким при вчиненні даного злочину завжди спричиняється шкода. Це такий об'єкт, що в даному складі злочину страждає завжди, у будь-якому випадку вчинення певного злочину. Цьому об'єкту, як і основному, завжди заподіюється шкода внаслідок вчинення злочину. Так, у складі розбою основним безпосереднім об'єктом є власність, а додатковим — життя або здоров'я людини.

Додатковий факультативний об'єкт — це ті суспільні відносини, яким при вчиненні даного злочину в одному випадку заподіюється шкода, а в іншому – завдання шкоди цим відносинам не настає. Наприклад, здоров’я при вчиненні зґвалтування, відносини здоров’я чи власності при хуліганстві Встановлення того, що внаслідок певного злочинного посягання заподіяно шкоди також і факультативному об'єкту, за всіх інших рівних умов, є свідченням більшої суспільної небезпеки скоєного діяння і повинне враховуватися при визначенні міри .покарання винному.

25. Поняття загального об’єкта злочину.

Це сукупність усіх суспільних відносин, які поставлені під охорону кримінальним законом.

26. Значення загального об’єкта злочину.

Дозволяє визначити позицію законодавця, які суспільні відносини він вважає найбільш важливими. Загальний об'єкт злочину має важливе значення для визначення природи і сутності злочинів, ступеня їх суспільної небезпечності, відмежування від незлочинних діянь та ін.

27. Поняття родового об’єкта злочину.

Це сукупність однорідних суспільних відносин, які поставлені під охорону єдиним комплексом кримінально-правових норм. Таким чином, родовий об'єкт являє собою менш високий (усереднений) рівень узагальненості суспільних відносин, які охороняються кримінальним законом. Причому, як це випливає зі сформульованого поняття, групування суспільних відносин здійснюється не довільно, а на підставі об'єктивно існуючих критеріїв, які обумовлюють їх тотожність або однорідність. Такими критеріями є різні елементи суспільних відносин, які охороняються, їх соціальне призначення в них (суб'єкти або предмети відносин, зміст і особливість соціального зв'язку).

28. Значення родового об’єкта.

Значення родового об’єкта злочину полягає, насамперед, у тому, що він дає змогу класифікувати всі злочини та кримінально-правові норми, які встановлюють відповідальність за їх вчинення. Саме цю його властивість було покладено в основу побудови Особливої частини КК, що дозволило законодавцеві в цілому правильно об’єднати в межах однієї глави КК норми, в яких встановлюється відповідальність за посягання на тотожні чи однорідні суспільні відносини. Наприклад, глава VI Особливої частини КК України «Злочини проти власності» містить норми, в яких передбачається відповідальність за злочинні посягання на ті суспільні відносини, які покликані забезпечити недоторканність власності; глава ХVІІI Особливої частини КК «Злочини проти правосуддя» — норми про відповідальність за посягання на існуючу систему правосуддя в нашій державі, тобто його значення полягає в тому, що він дає можливість диференціації, класифікації та структуризації злочинів у кримінальному законодавстві. Полегшує кримінально –правову кваліфікацію.

29. Спосіб визначення загального об’єкта злочину.

Ч.1 ст. 1 КК + всі ті суспільні відносини що визначаються розділами Особливої частини КК.