1.Точки зору вчених-криміналістів щодо визначення поняття кримінальної відповідальності.

Концепції щодо розуміння кримінальної відповідальності:

Це обов’язок соби зазнати негативних наслідків за вчинення забороненого кримінальним законом суспільно небезпечного діяння і стерпіти обмеження морального, матеріального та фізичного характеру. КВ виникає з моменту вчинення злочину. Недоліком є те, що вона допускає існування КВ у нереалізованому вигляді.

сукупність кримінально-правових, кримінально-процесуальних і кримінально-виконавчих відносин.

ототожнення кримінальної відповідальності та покарання, зведення кримінальної відповідальності до застосування санкції. Недоліком є те, що покарання і КВ не тотожні.

правовий стан караності,який виникає з моменту вчинення злочину (Мотовилов);

це оформлений обвинувальним вироком суду осуд особи від імені держави, який в окремих випадках може бути пов’язаний із застосуванням додаткових заходів кримінально-правового впливу.

2. Рішення конституційного суду.

1.1. Кримінальна відповідальність настає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду.

1.2. Притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред'явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину.

3. Відмінність поняття ,,притягнення до кримінальної відповідальності,, від поняття ,,кримінальна відповідальність,,.

Поняття “притягнення до кримінальної відповідальності” не тотожне поняттю “кримінальна відповідальність”, як і поняття “притягнення до юридичної відповідальності” не ідентичне поняттю “юридична відповідальність”.

Притягнення до юридичної відповідальності передує юридичній відповідальності. Юридична відповідальність, у тому числі й кримінальна відповідальність, як і форми притягнення до юридичної відповідальності, визначаються та встановлюються законами. Відповідно до положень пунктів 14, 22 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються “судочинство... організація і діяльність прокуратури, органів дізнання і слідства”, а також “засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них”. Пунктом 9 розділу XV “Перехідні положення” Конституції України визначено, що “прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів та функцію попереднього слідства — до введення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів, та до сформування системи досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють її функціонування”. Таким чином, форма і порядок кримінального переслідування особи, що підозрюється у вчиненні злочину, а також кримінальна відповідальність винної особи регламентуються кримінальним та кримінально-процесуальним законодавством України.

Притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту винесення слідчим постанови про притягнення особи як обвинуваченого і пред’явлення їй обвинувачення.

Підтвердженням того, що в зміст терміна “притягнення до кримінальної відповідальності” вкладається факт пред’явлення особі обвинувачення, є передбачена статтею 174 Кримінального кодексу України кримінальна відповідальність особи, яка провадить дізнання, слідчого або прокурора за притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності з корисливих мотивів чи іншої особистої заінтересованості.

З моментом притягнення особи до кримінальної відповідальності пов’язується факт пред’явлення їй обвинувачення у вчиненні злочину.

Отже, притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред’явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину.

Кримінальна відповідальність настає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду.

Притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред’явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину.

4. Момент настання кримінальної відповідальності.

Кримінальна відповідальність виникає з моменту набрання обвинувальним вироком суду законної сили і закінчується, за загальним правилом, моментом припинення відбування покарання. Такий погляд на момент виникнення і припинення кримінальної відповідальності не є загальновизнаним у науці кримінального права. Багато хто із авторів вважають, що кримінальна відповідальність виникає на більш ранніх стадіях – з моменту вчинення злочину, порушення кримінальної справи, затримання або арешту підозрюваного (обвинуваченого) тощо.

Проте відповідно до рішення КСУ від 27.10.1999р., яким дано офіційне тлумачення ч.3 ст.80 КУ (справа про депутатську недоторканність), кримінальна відповідальність настає з моменту набрання обвинувальним вироком суду законної сили.

5. Момент закінчення кримінальної відповідальності.

Кримінальна відповідальність виникає з моменту набрання обвинувальним вироком суду законної сили і закінчується, за загальним правилом, моментом припинення відбування покарання. Закінчення кримінальної відповідальності визначають в різний спосіб: момент припинення кримінально-правових відносин, відбуття покарання, погашення або зняття судимості. Однак якщо під кримінальною відповідальністю розуміти зазнавання засудженим обмежень своїх прав і свобод, покладених на нього спеціальними органами держави, то очевидно, що кримінальна відповідальність має місце лише протягом часу відбування призначеного судом покарання. Отже, момент припинення такого відбування покарання і визначає кінцевий момент кримінальної відповідальності. Після цього особа, за загальним правилом, знаходиться ще в статусі такої, яка має судимість, що тягне за собою певні загальногромадянські і кримінально-правові наслідки.

6. Види кримінальної відповідальності.

Кримінальна відповідальність є двох видів: позитивна та негативна (ретроспективна).

Позитивна кримінальна відповідальність - це обов'язок особи, покладений на неї КК, не вчиняти злочинів. Виникає позитивна кримінальна відповідальність із набранням чинності КК. Ознаки позитивної кримінальної відповідальності є: об'єктивні та суб'єктивні. До об'єктивних ознак позитивної кримінальної відповідальності ми відносимо: наявність кримінально-правових встановлень, які містяться в статтях КК та забороняють вчиняти певні діяння (злочини) або надають особі право на певну поведінку, наприклад, на затримання особи, що вчинила злочин. До суб'єктивних ознак позитивної кримінальної відповідальності ми відносимо обов'язок особи вести себе відповідно вимогам КК, тобто не порушувати його встановлення. Не вчинення особою злочину означає реалізацію позитивної кримінальної відповідальності.

Негативна (ретроспективна ) кримінальна відповідальність - це обов'язок особи бути відповідальною за вчинений нею злочин і перетерпіти передбачені законом заходи реагування. Виникає негативна (ретроспективна) кримінальна відповідальність із моменту вчинення особою злочину. Ознаки негативної (ретроспективної) кримінальної відповідальності також є об'єктивні та суб'єктивні. До об'єктивних ознак негативної (ретроспективної) кримінальної відповідальності віднесемо такі: наявність кримінально-правової заборони не вчиняти злочин; наявність в діянні особи складу злочину; перетерпіння особою заходів, передбачених КК. До суб'єктивних ознак негативної (ретроспективної) кримінальної відповідальності віднесемо наступні: обов'язок особи, в діянні якої є склад злочину, зазнати на собі заходів, передбачених КК. Завершується негативна (ретроспективна) кримінальна відповідальність у повному своєму розвитку фактом погашення або зняття судимості за вчинений злочин. Можуть мати місце випадки реалізації негативної (ретроспективної) кримінальної відповідальності і раніше, Наприклад, фактом звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим.

У кримінально-правовій науці (Баулін) розрізняють реальну і потенційну кримінальну відповідаль-ність. Реальною кримінальною відповідальністю є втілена в обвинувальному вироку суду від-повідальності особи за вчинений нею злочин, а потенційною — загроза покаранням, яка міститься у кримінальному законі і яка може бути реалізована у майбутньому щодо кожного, хто скоїть злочин.

7. Підстава кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч.1 ст.2 КК підставою КВ є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. В межах єдиної підстави КВ можна виділити її фактичну і юридичну сторони. Фактична сторона – це вчинення в реальній дійсності суспільно небезпечного діяння, а юридична – це передбаченість такого діяння в КК. Підставою КВ є встановлення судом повної відповідності фактичної і юридичної сторін вчиненого. Відсутність такої відповідності свідчить і про відсутність підстави КВ, тобто складу злочину.

8. Поняття складу злочину.

Склад злочину – це сукупність юридично значимих ознак (об’єктивних і суб’єктивних) за допомогою яких законодавець описує в КК певну злочинну поведінку.

9. Елементи складу злочину.

Це складова частина структури складу злочину, що включає певну сукупність ознак.

Є 4 елементи:

Об’єкт злочину – це те, на що завжди посягає злочин і чому він завжди заподіює певної шкоди. Це ті суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом.

Об’єктивна сторона – зовнішня сторона діяння, яка виражається у вчиненні передбаченого законом діяння (дії чи бездіяльності), що заподіює чи створює загрозу заподіяння шкоди об’єкту злочину.

Суб’єкт злочину – це особа, яка вчиняє злочин. Відповідно до ст..18 «суб’єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може наставати КВ.»

Суб’єктивна сторона – це внутрішня сторона злочину, бо вона включає ті психічні процеси, що характеризують свідомість і волю особи в момент вчинення злочину.

10. Елементи складу злочину, що характеризують зовнішню сторону злочину.

Об’єктивна сторона злочину – це зовнішній прояв злочину, який характеризується сукупністю юридичних злочинних діянь, а саме злочинним діянням, злочиними наслідками, причиновим зв’язком між злочинними діями і злочинними наслідками, місцем, часом,обстановкою, способом і знаряддями, а також засобами вчинення злочину

11. Елементи складу злочину, що характеризують внутрішню сторону злочину.

12. Форми кримінальної відповідальності.

осуд + ст.51 КК

осуд + ст. 75 КК (звільнення від відбування покарання з випробуванням)

осуд + ст..105 КК (примусові заходи медичного характеру)

осуд + ч. 4 ст 74 КК (особа, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути за вироком суду звільнена від покарання, якщо буде визнано, що з урахуванням бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці цю особу на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільно небезпечною.)

13. Види складів злочинів за ступенем суспільної небезпеки.

1. простий (іноді його називають основний) склад злочину – він містить у собі основні ознаки злочину і не містить ні обтяжуючих (кваліфікуючих), ні пом’якшуючих обставин. Так, у ч.1 ст.185 КК дається визначення крадіжки як таємного викрадення чужого майна (без пом’якшуючих і обтяжуючих обставин);

2. склад із кваліфікуючими ознаками, тобто такими, які обтяжують відповідальність і впливають на кваліфікацію. Прикладом кваліфікованого складу можна вважати ч.2 ст. 185 КК, тобто крадіжку, вчинену повторно або за попередньою змовою групою осіб;

3. склад з особливо обтяжуючими (особливо кваліфікуючими) обставинами, тобто такими, які надають злочину особливої суспільної небезпечності. Наприклад, крадіжка, вчинена в особливо великих розмірах або організованою групою (ч.5 ст.185);

4. склад злочину з пом’якшуючими обставинами (так званий привілейований склад), що характеризується обставинами, які значною мірою знижують суспільну небезпечність і караність даного виду злочину (наприклад, умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання – ст..116, або вбивство при перевищенні меж необхідної сторони – ст..118).

14. Види складів злочину за особливостями конструкції.

Таке конструювання ґрунтується на тому, що будь-який злочин у своєму розвитку може пройти цілий ряд стадій (етапів): готування, замах, закінчений злочин. Причому окремим видам злочинної діяльності властива винятково висока суспільна небезпечність вже на ранніх стадіях її розвитку. Тому законодавець закріплює нерідко момент закінчення таких злочинів уже на стадії замаху чи навіть готування, не пов’язуючи закінчення злочину з фактом настання суспільно небезпечних наслідків.

1) злочини з формальним складом – такі, що не містять у собі як обов’язкову ознаку суспільно небезпечні наслідки, а тому злочин вважається закінченим з моменту вчинення зазначених у законі діянь. Наприклад, ч.1 ст. 331 встановлює відповідальність за незаконне перетинання державного кордону. І цей злочин вважається закінченим з моменту вчинення самого діяння (переходу), незалежно від можливих наслідків.

2) злочини з матеріальним складом – такі, при конструюванні яких як обов’язкові ознаки об’єктивної сторони включаються певні суспільно небезпечні наслідки вчиненого злочину. У таких складах об’єктивна сторона отримує свій повний розвиток лише за умови настання зазначених наслідків і тільки з цього моменту злочин вважається закінченим. У злочинах з матеріальним складом потрібно обов’язково встановлювати причинний зв’язок між самим діянням і суспільно небезпечними наслідками, що настали. Прикладом злочину з матеріальним складом є вбивство, що вважається закінченим лише з моменту смерті потерпілого (ст..115). Сам по собі факт пострілу в жертву з метою її вбивства не утворює складу закінченого злочину, оскільки не настав передбачений кримінальним законом наслідок – смерть іншої людини. Такі дії повинні кваліфікуватися лише як замах на вбивство (ст.15 і 115).

3) злочини з усіченим складом – такі, в яких момент закінчення злочину самим законом переноситься на стадію готування або на стадію замаху. Наприклад, за ст..129 відповідальність за погрозу вбивством настає з моменту самої погрози, а розбій вважається закінченим злочином з моменту нападу з метою заволодіння чужим майном (ст..187).