
- •Поняття управлінського рішення
- •Етапи прийняття рішень
- •Ме́тод експе́ртних оці́нок або
- •Управління ризиками
- •Транспортна задача (задача
- •Методи експертних оцінок
- •Вирішальне правило
- •Прийняття рішень
- •Сутність і принципи методу мозкового штурму
- •Розглядаючи питання щодо
- •Внутрішнє середовище організації
- •Управління ризиками
Транспортна задача (задача
Канторовича) — задача про оптимальний план перевезення продукту (-тів) із пунктів відправлення до пунктів споживання. Розробка і використання оптимальних схем вантажних потоків дозволяють знизити витрати на перевезення. ТЗ по теорії складності обчислень є NP-складною або входить в клас складності NP. Коли сумарний обсяг пропозицій (вантажів, наявних в пунктах відправки) не дорівнює загальному обсягу попиту на товари (вантажі), які потрібні пунктам споживання, то транспортна задача називається незбалансованою.
Приклад
Умови транспортної задачі зручно записувати за допомогою таблиці, що називається транспортною таблицею. Подана нижче таблиця відображає задачу з трьома пунктами виробництва що виробляють 15, 25 і 10 одиниць товару і чотирма пунктами споживання попит в яких рівний, відповідно 5, 15, 15 і 15. На перетині рядка і подається значення — вартість транспортування товару з пункту i в пункт j. Для даної задачі, наприклад рівне 9, тобто транспортування одиниці товару з пункту в пункт коштує 9 грошових одиниць.
|
В1 |
В2 |
В3 |
В4 |
кількість |
А1 |
10 |
2 |
20 |
11 |
15 |
А2 |
12 |
7 |
9 |
20 |
25 |
А3 |
4 |
14 |
16 |
18 |
10 |
кількість |
5 |
15 |
15 |
15 |
|
Особливого значення під час
аналізу кон’юнктури ринку набуває аналіз внутрішньорічних коливань, які регулярно повторюються в динамічному ряду з періодом 12 місяців. Факторний аналіз внутрішньорічних коливань за даними за два роки виконується в такому порядку.
Формується масив даних за місяцями за два роки. Складається рівняння тренду . За рівнянням тренду обчислюються теоретичні дані Yt, за середніми даними за місяцями за два роки визначаються індекси сезонності. практ.2.
Теорія статистичних рішень
може бути витлумачена як теорія пошуку оптимального недетермінірованного поведінки в умовах невизначеності. Згідно А. Вальдо, поведінка вважається оптимальним, якщо воно мінімізує ризик в послідовних експериментах, тобто математичне сподівання збитків статистичного експерименту.
Вважаю за необхідне розглянути чотири критерії прийняття рішень в умовах невизначеності, коли ніякі імовірнісні характеристики не відомі.
· Критерій Лапласа,
· Мінімаксний критерій,
· Критерій Севіджа,
· Критерій Гурвіца.
Основна відмінність між цими критеріями визначається стратегією особи, яка приймає рішення. Критерій Лапласа заснований на більш оптимістичних припущеннях, ніж мінімаксний критерій. Критерій Гурвіца можна використовувати при різних підходах - від найбільш оптимістичного до найбільш песимістичного.
Всі ці критерії відбивають суб'єктивну оцінку ситуації, в якій доводиться приймати рішення. При цьому не існує загальних правил застосовності того чи іншого критерію, так як поведінка особи, яка приймає рішення в умовах невизначеності, є найбільш важливим фактором при виборі відповідного критерію.
Перераховані критерії базуються на тому, що особі, яка приймає рішення, не протистоїть розумний супротивник. У випадку, коли в ролі супротивника виступає природа, немає підстав припускати, що вона прагне заподіяти шкоду особі, що приймає рішення.
Економічний ризик — це
об’єктивно-суб’єктивна категорія у діяльності суб’єктів господарювання, що пов’язана з подоланням невизначеності та конфліктності в ситуації неминучого вибору. Вона відображає міру (ступінь) відхилення від цілей, від бажаного (очікуваного) результату, міру невдачі (збитків) з урахуванням впливу керованих і некерованих чинників, прямих та зворотних зв’язків стосовно об’єкта керування.
Це визначення ґрунтується на системному підході до категорії економічного ризику і вказує на необхідність аналізу впливу на об’єкти керування множини внутрішніх і зовнішніх чинників та надсистеми, а також ставлення до ризику суб’єктів господарювання (суб’єктів ризику).
Об’єктом ризику називають економічну систему, ефективність та умови функціонування якої наперед точно невідомі.
Під суб’єктом ризику розуміють особу (або колектив), яка зацікавлена в результатах керування об’єктом ризику і має компе¬тенцію прийняття рішень щодо об’єкта ризику.
Джерело ризику — це чинники (явища, процеси), які спричиняють невизначеність результатів, конфліктність у широкому сенсі цього поняття.