
- •Місце макроекономіки в системі економічних наук.
- •Зростання ефективності економіки як головне завдання макроекономіки.
- •Методологічні принципи побудови системи національних рахунків.
- •Основні макроекономічні показники.
- •Номінальний та реальний. Індекси цін. Інфлювання та дефлювання ввп.
- •Циклічність як форма економічного розвитку. Сукупність та структура економічного циклу.
- •Повна зайнятість, природне безробіття та потенціальний ввп.
- •Закон Оукена та втрати економіки від циклічного безробіття.
- •Види інфляції залежно від її темпів. Інфляція попиту та інфляція витрат, передбачувана та непередбачувана інфляція.
- •Основні соціально-економічні наслідки інфляції.
- •Сукупний попит.
- •Цінові фактори сукупного попиту. Нецінові фактори сукупного попиту та їх вплив на його криву.
- •Сукупна пропозиція.
- •Класична модель сукупної пропозиції.
- •Нецінові фактори сукупної пропозиції та їх вплив на її криву.
- •Сукупний попит – сукупна пропозиція як базова модель економічної рівноваги.
- •Споживання як функція післяподаткового доходу.
- •Середня схильність до споживання та заощадження.
- •Гранична схильність до споживання та заощадження.
- •Роль інвестицій в економіці.
- •Чинники автономних інвестицій та їх вплив на криву інвестиційного попиту.
- •Модель простого мультиплікатора. Мультиплікативна зміна реального ввп.
- •Визначення рівноважного ввп на основі методу “видатки-випуск”.
- •Фактичні та заплановані видатки. Заплановані та незаплановані інвестиції.
- •Визначення рівноважного ввп за методом “вилучення-ін’єкції”.
- •Графічна та математична інтерпретація рецесійного розриву.
- •Графічна та математична інтерпретація інфляційного розриву.
- •Критика кейнсіанцями класичного положення про державне невтручання в економіку.
- •Основні положення кейнсіанської теорії про вплив держави на економіку.
- •Дискреційна фіскальна політика.
- •Граничний коефіцієнт податків і складний мультиплікатор видатків. Мультиплікатор податків.
- •Мультиплікативний вплив державних закупівель і чистих податків на реальний ввп.
- •Автоматична фіскальна політика.
- •Фіскальна політика з урахуванням пропозиції.
- •Крива Лаффера про залежність між податковими ставками і податковими надходженнями до бюджету.
- •Фіскальна політика та державний бюджет.
- •Механізм функціонування грошового ринку. Грошова пропозиція та грошові агрегати.
- •Банківська система та грошова пропозиція.
- •Грошова база, грошовий мультиплікатор і грошова пропозиція.
- •Грошово-кредитне регулювання економіки.
- •Модель is-lm як імітація одночасної рівноваги на товарному та грошовому ринках.
- •Платіжний баланс. Рахунок поточних операцій та його складові.
- •Валютний курс. Форми котирування валютного курсу.
- •Валютні системи в розвитку.
- •Економічна рівновага в умовах відкритої економіки. Чистий експорт як компонент сукупних видатків.
- •Ринок праці та механізм його функціонування.
- •Класична теорія ринку праці.
- •Кейнсіанська теорія ринку праці.
- •Крива Філіпса про зв’язок між безробіттям та інфляцією в короткостроковому та довгостроковому періодах.
- •Фактори економічного зростання. Виробнича функція.
- •Модель економічного зростання Солоу.
- •Вплив технічного прогресу на економічне зростання.
- •Крива Лоренця як графічна модель фактичного розподілу доходів.
- •. Модель економічного зростання Домара-Харрода
Місце макроекономіки в системі економічних наук.
Макроекономіка – галузь економічної науки, що вивчає поведінку економіки як єдиного цілого з метою забезпечення умов сталого економічного зростання, повної зайнятості ресурсів, мінімізації рівня інфляції і рівноваги платіжного балансу. Макроекономіка – це одна з наук, що вивчає закономірності функціонування національної економіки. Окрім неї, економіку вивчають багато інших економічних наук: політична економія, мікроекономіка, маркетинг, менеджмент, галузеві та функціональні економіки та ін. Водночас макроекономіка як наука, насамперед, спирається на положення та висновки політичної економії про розвиток виробничих відносин, розширене відтворення, дію об'єктивних економічних законів та механізми їх використання у практиці господарювання. Вона також має безпосередній зв'язок з математикою і статистикою, широко використовує методи економіко-математичного моделювання, що перетворює її у точну науку, дозволяє перейти від якісного до кількісного аналізу економічних явищ, процесів та закономірностей, які відбуваються в економіці. Отже, макроекономіка формує наукові уявлення про функціонування економіки на національному рівні. Вона досліджує господарську діяльність та взаємодію всієї сукупності економічних суб'єктів. Внутрішній стан та функціонування економічної системи як єдиного цілого забезпечується зв'язками між елементами, що входять до її складу, і зовнішнім середовищем. Мікроекономіка вивчає механізм функціонування та взаємовідносини індивідуальних економічних агентів, до яких належать окремі підприємства та організації (фірми, комерційні банки, страхові компанії тощо).
Макроекономіка базується на мікроекономічних явищах та процесах, що означає:
• макроекономічні показники є результатом зведення показників економічної діяльності окремих домогосподарств та фірм;
• макроекономічні закономірності відображають тенденції масової поведінки на мікрорівні;
• при побудові макроекономічних моделей виходять із припущення про те, що домогосподарства та фірми приймають оптимальні мікроекономічні рішення;
• макроекономічні процеси є результатом взаємодії економічних агентів та економічної політики держави.
Зростання ефективності економіки як головне завдання макроекономіки.
Оскільки потреби людей практично безмежні, а економічні ресурси відносно обмежені, суспільство не в змозі повною мірою задовольнити власні потреби. Але воно може впливати на ступінь невідповідності між потребами і ресурсами, домагатися підвищення рівня задоволення потреб за наявних ресурсів. Досягти цього можна лише одним способом — підвищуючи ефективність використання всіх наявних ресурсів, тобто шляхом підвищення ефективності функціонування національної економіки в цілому.
Під ефективністю економіки розуміють відношення між її доходами й витратами. Вона характеризує зв'язок між обсягом ресурсів, витрачених у процесі виробництва, і кількістю товарів та послуг, одержаних у результаті використання цих ресурсів. Зростання кількості товарів та послуг, одержаних від даної величини витрачених ресурсів, означає підвищення ефективності, зменшення ж обсягу продукції, одержаної від даної величини спожитих ресурсів, свідчить про зниження ефективності.
Є багато способів підвищення ефективності національної економіки на макрорівні. Їх можна об'єднати за такими напрямами:
1. Забезпечення повної зайнятості ресурсів.
2. Досягнення повного обсягу виробництва.
3. Досягнення найраціональнішого розподілу наявних ресурсів між виробництвом окремих видів продукції, між виробництвом споживчих та інвестиційних товарів.
4. Зростання технічного рівня виробництва.