43. Задачі та функції ринку цінних паперів.

Ринок цінних паперів - це функціональна система фінансового ринку, яка сприяє акумулюванню капіталу для інвестицій у виробничу і соціальну сфери, стимулює структурну перебудову економіки, підвищує добробут громадян коштом доходів від вкладання грошових ресурсів у цінні папери і вільне розпорядження доходами.

Завданнями ринку цінних паперів є:

(мобілізація тимчасово вільних фінансових ресурсів для здійсненняконкретних інвестицій;

(формування ринкової інфраструктури, що відповідає світовим стандартам;

(розвиток вторинного ринку;

(активізація маркетингових досліджень;

(трансформація відносин власності;

(удосконалення ринкового механізму і системи управління;

(забезпечення реального контролю над фондовим капіталом на основідержавного регулювання;

(зменшення інвестиційного ризику;

(формування портфельних стратегій;

(розвиток ціноутворення;

(прогнозування перспективних напрямів розвитку .

Основні функції ринку цінних паперів, також як і будь-якого іншого ринку, поділяються на дві великі групи: загально-ринкові і специфічні. Загально-ринкові функції ринку цінних паперів визначають схожість цього ринку з іншими ринками. А специфічні функції ринку цінних паперів, навпаки, виділяють цей ринок серед інших.

Специфічні функції ринку цінних паперів:

-Перерозподільна (ринок цінних паперів відіграє важливу роль в перерозподілі грошей між різними сферами і галузями; ця функція також включає переклад грошей в продуктивну форму, фінансування держбюджету);

-Хеджування (додаткове страхування фінансових ризиків).

Загально-ринкові функції ринку цінних паперів:

-Цінова (ринок відіграє важливу роль у складанні ринкових цін);

-Комерційна (одержання доходу від різноманітних операцій, вироблених на ринку);

-Інформаційна (на ринку з'являються відомості про різні об'єкти торгівлі, а в подальшому ці відомості доводяться до інших учасників товарного ринку і роблять на них істотний вплив);

-Регулююча (на ринку існують певні «правила гри», практика вирішення спорів, органи управління та контролю).

44. Векселі: класифікація, особливості емісії, обігу.

Вексель представляє собою складене за встановленою формою письмове боргове зобов’язання, яке дає його власнику беззаперечне право вимагати оплати вказаної у векселі суми особою, яка видала вексель в певний термін і у визначеному місці.

Класифікація векселів:

В залежності від емітенту:

Векселі казначейські - один із видів державних цінних паперів, які випускаються для покриття видатків державного бюджету.

Приватні векселі емітуються корпораціями, фінансовими групами, комерційними банками.

В залежності від угоди, що обслуговуються:

Фінансовий вексель має в своїй основі депозитну природу, використовується для мобілізації грошових ресурсів.

Товарний (комерційний) вексель використовується для кредитування торговельних операцій.

В залежності від суб’єкту, що здійснює оплату:

Простий (вексель-соло). В такому векселі приймають участь дві особи: векселедавець, який зобов’язується сплатити по виданому ним векселю та векселеотримувач , якому належить право на отримання платежу по векселю.

Переказний (тратта) представляє собою доручення кредитора (трасанта) – особи, яка видала вексель позичальнику(трасату) у відповідності з яким останній повинен сплатити у вказаний термін визначену у векселі суму третій особі (ремітенту).

Загальні правила обігу векселів встановлені в Женевській конвенції (УЗ), а додаткові умови для їх обігу в Україні - Законом про обіг векселів. У разі видачі векселя як засобу платежу відповідно до договору припиняються грошові зобов’язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов’язання щодо платежу за векселем.

Порядок випуску та обігу векселів визначається КМ України.

Відповідно до чинного законодавства розрізняються:

– видача (емісія) векселя боржником на користь кредитора як забезпечення заборгованості такого боржника перед кредитором;

– видача (емісія) векселя боржником на користь кредитора як підтвердження заборгованості такого боржника перед кредитором;

– передача векселя боржником на користь кредитора у забезпечення своїх зобов’язань перед таким кредитором.