Відповідно до даного Положення зовнішньоекономічний контракт повинен містити:

- назву, номер договору (контракту), дату й місце його укладення;

- преамбулу;

- предмет договору (контракту);

- кількість і якість товару (обсяги виконання робіт, надання послуг);

- дата поставки;

- ціну й загальну вартість договору (контракту);

- базисні умови поставки товарів ( прийому-здачі виконаних робіт, послуг)

- умови платежів;

- умови здачі (прийому) товарів (робіт, послуг);

- опис упакування й маркування;

- форс-мажорні обставини;

- санкції й рекламації;

- порядок урегулювання спорів;

- місцезнаходження (місце проживання), поштові й платіжні реквізити сторін.

За згодою сторін у договір (контракт) можуть бути включені додаткові умови, зокрема: страхування; гарантії якості; умови залучення субвиконавців договору (контракту), агентів, перевізників; визначення норм навантаження (розвантаження); умови передачі технічної документації на товар; збереження торговельних марок; порядок оплати податків, мита, зборів; різного роду захисні застереження; дата, з якої договір (контракт) набуває чинності; кількість підписаних екземплярів договору (контракту), можливість і порядок внесення змін у договір (контракт) і ін.

Складання контракту починається з назви (наприклад, контракт купівлі-продажу), привласнюється номер, а також вказується дата й місце його укладення. Причому місце укладення контракту є факт, що у певних випадках може мати юридичне значення, а саме може виявитися вирішальним фактором при визначенні застосовуваного права, якщо таке не було погоджено сторонами контракту.

У преамбулі (вступної частини) контракту приводяться повні найменування сторін без яких-небудь скорочень і країни, де вони зареєстровані, вказуються особи, що представляють кожну зі сторін і їхнього повноваження на підписання контракту, а також визначаються скорочені назви сторін (наприклад, «Продавець», «Покупець», «Замовник», «Постачальник»).

У розділі «Предмет контракту» вказується точне найменування товару, що переходить від продавця до покупця. Якщо асортименти продаваних і товарів, що купуються, досить великий, то просто робиться посилання на документ, у якому перераховані ці товари і який є невід'ємною частиною контракту.

У розділі «кількість та якість товару» визначається, залежно від номенклатури, одиниця виміру товару, прийнята для товарів такого виду (у тоннах, кілограмах, штуках тощо), його загальна кількість та якісні характеристики. Тут фіксуються такі параметри:

Одиниця вимірювання кількості. Такою може бути міра ваги, об'єму, довжини, площі, а також штуки. Вибір тієї чи іншої одиниці залежить від характеру самого товару та від існуючої практики міжнародної торгівлі. Наприклад, для визначення кількості таких товарів, як зернові, цукор, вугілля, руда, метали зазвичай використовують міри ваги, в торгівлі лісоматеріалами — міри довжини і об'єму (м, куб. м, коки), а в торгівлі нафтопродуктами — як міри ваги, так і об'єму (тонни, барелі). При продажу машин, одягу за одиницю вимірювання використовують штуки. Порядок визначення кількості. Кількість товару, що підлягає поставці, може бути визначена: — чітко фіксованою цифрою; — у визначених межах; — застереженням "по опціону" або "по вибору", що означає надання права покупцеві закупити додаткову кількість товару з вказівкою періоду, протягом якого одна сторона повинна повідомити іншу про свій намір скористатися своїм правом; — застереженням "близько", яке допускає відхилення фактично поставленої продавцем кількості товару від обумовленої в контракті. Це застереження зазвичай використовується при морських перевезеннях і дає можливість продавцю максимально використати вантажопідйомність судна, не сплачуючи так званий "мертвий фрахт". Визначення системи мір і ваги.

У різних країнах застосовуються різні системи мір і ваги. Тому при визначенні кількості в одиницях, що мають різне значення в різних країнах, вказують еквівалент цієї кількості в метричній системі мір.

У тексті договору (контракту) про виконання робіт (надання послуг) визначаються конкретні обсяги робіт (послуг) та термін їх виконання.

Визначити якість товару в контракті купівлі-продажу - означає встановити якісну характеристику товару, тобто сукупність властивостей, що визначають придатність товару для використання його по призначенню відповідно до потреб покупця. Вибір способу визначення якості залежить від характеру товару, від практики, що склалася в міжнародній торгівлі даним товаром, і інших умов.