1.16.4. Ознаки свідомості.

Основними ознаками свідомостіякої є:

• наявність абстрактного мислення і мови;

• відображення оточуючої дійсності узагальнено з допомогою абстрактних понять і цілісних образів;

• відображення логічних і функціональних зв’язків між предметами і явищами;

• випереджуюче відображення дійсності з допомогою розвинутої уяви;

• рефлексія як відображення другого порядку;

• самосвідомість, що виникає на основі рефлексивної здатності; як вершина свідомості.

З довідника Р.Ф.Філатова.

1.Історичний характер свідомості, тобто соціальна обумовленість свідомості. 2. Активність.3.Інтенціональність – спрямованість на певний об’єкт – різного ступеня ясності. 4. Мотиваційно-ціннісний характер свідомості. 5. Здатність до рефлексії – самоспостереження і відображення власного змісту. 6.У формуванні свідомості важливу роль відіграє оволодіння мовою, системою знаків, символів і значень.

Ознаки свідомості, за В.О.Скребцем. 1. Вектор у осягненні дійсності - «зсередини - від«Я», тому що власне так формується стосунки особистості і суспільства, створюється цілісний світогляд, уявлення про предмети і явища дійсності у їх взаємозв’язках, гармонії, доцільності. 2.Визначення значущості категорії цінностей як нормативної моделі доцільної активності, як орієнтирувальної основи психічної дії стосовно дійсності. Знаково-символічна опосередкованість сприйняття дійсності (свідомість – мова, культура – цінність). 3. Цілеутворення, інтенційоване проблемами питання «змісту життя», що виявляється в характері бачення життя, того, що в ньому відбувається і досягається. 4.Неперервний розвиток, послідовне виявлення потенційно прихованих, раніше невідомих граней дійсності, в тому числі власних резервів, здібностей, можливостей. 5.«Інструментальність» опосередкування вибору і рішення, а також пов’язаного з ним почуття відповідальності у діях. Свідомість, що містить суб’єктивні цінності (в якому б вигляді вони не існували, є причетними до свідомості) опосередковують прийняття рішень або напрямок їх вибору і обґрунтування. 6.Спряимованість на майбутнє через осягнення теперішнього і минулого заради перспективи шляхом визначення і узагальнення того одиничного , оригінального і неповторного, що є в природі і у кожному індивіді. 7.Прагнення до цілісності і гармонії через осягнення дійсності з врахуванням інтуїції, співпереживання, спілкування, розуміння і ототожнення себе (як індивідуального, так і суспільного буття) з явищами екосу, природи, космосу.

1.16.5. Рівні свідомості

В.П. Зінченко виділяє два шари свідомості. 1. Буттєва (побутова, житейська) свідомість, що містить :1)біодинамічні властивості рухів, досвід дій,2)чуттєві образи –зорові,слухові- оточуючої реальності. 2. Рефлексивну свідомість (свідомість для свідомості),що містить 1) значення,2) зміст(смисл)

Значення – вміст суспільної свідомості, що засвоюється людиною. Це можуть бути операційні значення, предметні, вербальні значення, житейські (повсякденні) і наукові значення – поняття. Значення – нерухомий і незмінний пункт, що залишається стійким при усіх змінах слова у різному контексті. Змвст(смисл, сенс) - вбирає у себе суб’єктивне ставлення (відношення) до змісту значення, надаючи йому тим самим багатозначність, своєрідність.(Фр. Психолог Ф.Полан). Зміст (смисл) – суб’єктивне розуміння і ставлення до ситуації, інформації

Можна виділити три пласта свідомості людини 1) ставлення до себе.2) ставлення до інших людей 3) сподівання (очікування) щодо ставлення інших.

У контексті ставлення до інших можна розрізняти 4 рівня свідомості:

1.Егоцентричний рівень Якщо до мене ставляться добре – хороші люди.

2 Групоцентричний рівень. Людина належить до моєї групи, значить хороша.

3.Просоціальний рівень. Інша людина - самоцінність. Поважай і приймай людину такою, якою вона є. стався до людини так. Як би ти хотів, щоб тавилися до тебе.

4.Есхатологічний рівень – рівень кінвості. Кожна людина знаходиться у певному співвідношенні (стосунку) з духовним світом, з Богом. Милосердя, совість, духовність – головне у ставленні до іншої людини.