1.15. Мозок і психіка.

1.15.1.Теорії щодо зв’язку психіки і мозку.

Із стародавніх часів людство прагнуло знайти першооснову душі. Далеко не зразу людська думка пов’язала душевні (психічні) явища із особливим, найбільш складним органом тіла – мозком. Існує версія, що першим, хто вважав мозок органом душі, був давньогрецький лікар Алкмеон (VІст.до н.е.).Його погляди надто відрізнялись від загальноприйнятих поглядів мислителів його епохи.

В наш час існує декілька альтернативних теорій, що пояснюють зв’язок психіки і мозку. 1.Теорія психофізичного паралелізму, згідно з якою психічне і фізіологічне являють собою два самостійних ряди явищ, що відповідають один одному, але безпосередньо не впливають один на одного. Цим припускається існування душі, що співвідноситься з певним фізичним тілом, але діє незалежно від нього, за власними (іманентно притаманними їй) законами. 2.Теорія механічної тотожності або редукціонізму в якій психічні процеси розглядаються як фізіологічні за своєю природою і походженням. Звідси походить відома максима: мозок продукує думку подібно тому як печінка виділяє жовч. Однак у цій теорії не враховується якісна відмінність психічних і нервових процесів. 3.Теорія єдності мозку і психіки або монізму постулює, що психічні і фізіологічні процеси виникають одночасно, але розрізняються за сутнісними якісними характеристиками, при цьому психічні явища співвідносяться з функціональними системами мозку. Тим самим стверджується, що психіка – це системна властивість мозку, що реалізується через багаторівневі функціональні системи, що формуються у людини протягом життя, у процесі індивідуальної і спільної діяльності, у процесі навчання і спілкування. Іншими совами, психіка є інтегральним продуктом функціонування нервової системи, і нервова система та вища нервова діяльність (ВНД) являють собою анатомо-фізіологічний субстрат (основу) психічної діяльності (активності) організму. Правомірно стверджувати, органом психіки є мозок як частина нервової системи, Однак психіку не можна звести до роботи нервової системи, хоча при порушеннях діяльності нервової системи, зокрема, мозку, порушується і психічна діяльність. Іншими словами, фізіологічною основою психіки є вища нервова діяльність, зокрема робота великих півкуль головного мозку і кори.

1.15.2.Функції нервової системи

Органом психіки є мозок як частина нервової системи. Однак психіку не можна звести до роботи нервової системи, хоча при порушеннях діяльності нервової системи, зокрема, мозку, порушується і психічна діяльність. Іншими словами, фізіологічною основою психіки є вища нервова діяльність, зокрема робота великих півкуль головного мозку і кори. Нервовій системі притаманні два процеси – збудження і гальмування, кожен з них може концентруватись у певній ділянці мозку, або і радіювати (розповсюджуватись) по усій корі. Однак залишається проблема пошуку специфічного субстрату (носія) психіки. За припущеннями сучасних фізиків, це можуть бути мікролептони – найдрібніші ядерні частинки або торсійне поле, як було сказано вище

Основними функціями нервової системи є наступні:

1. Організація взаємодії індивіда з оточуючим світом: а) переробка та інтеграція сенсорної інформації, що поступає до внутрішнього середовища організму від органів чуття, б) програмування адекватної реакції у відповідь та програмування поведінки в цілому. 2. Координація роботи внутрішніх органів. 3. Постановка та реалізація цілей поведінки/діяльності. 4. Активна та цілісна адаптація організму до умов існування. Дещо узагальнюючи, можна сказати, що основними функціями нервової системи є інтегративна (одиниця інтегративної функції – функціональна система за Анохіним), умовно-рефлекторна функція (одиниця умовно-рефлекторної функції – рефлекторна дуга), координаційна функція (одиниця координаційної функції – домінанта.) Нервовій системі притаманні два процеси – збудження і гальмування, кожен з них може концентруватись у певній ділянці мозку, або ірадіювати (розповсюджуватись) по усій корі.