1.Поняття податку.

Податки – це встановленні вищим органом законодавчої влади обовязкові платежі, які сплачують фіз та юрид особи в бюджет в розмірах та в терміни передбачені под кодексом. податки :частина нац доходу, мобілізуються примусово, є фондом фін ресурсів держави, перетворюють держ у значного економічного субєкта, через податки держава впливає на систему розподілу доходів на користь того чи іншого регіону галузі або соц групи., основне джерело доходів бюджету. В под кодексі визначення терміну податки наводиться в ст.6 : « податок є обовязковий безумовний платіж до відповідного бюджету, що стягується з платників податку відповідно до под кодексу.» Всі под платежі умовно можна розділити на такі види: податки – це платіж який не має прямого цільового призначення, має загальний характер,; - Відрахування – передбачає часткове цільове призначення що визначає відповідно до їх економ змісту ці податки вносяться до бюджету при цьому в загальній сумі доходів бюджету їх цільове призначення розмивається в под системі Укр не має под. платежів у вигляді відрахування іноді так називають внески до орг соц страхуваня.; - Внески- мають чітко спрямоване цільове призначення витрачання коштів не за цільовим призначенням заборонено.. Ці платежі іноді назив цільовими податками.; Збори – є обовязковими платежами в певному розумінні разового та випадкового характеру, що збираються за місцем події , ці платежі не гарантують регулярних надходжень і мають не значний обсяг.; Плата – передбачає розрахунок платника з державою за використання їх ресурсів, якими вона володіє на правах власності.

2. Класифікація податків і їх характеристика Класифікація податків дає можливість більш повно освітити єство і функції податків, показати їх роль в податковій політиці держави, напрям і характер впливу на соціально - економічну сферу. Податки класифікують по декількома ознаками. *По економічному змісту податки діляться на: податки на доходи (податок з доходів фізичних осіб, податок на прибуток,) податки на споживання (податок на додану вартість, акцизний збір), податки на майно (податок з власників транспортних засобів, податок на нерухомість). *В залежність від рівня державних структур податки підрозділяються на: загальнодержавні і місцеві, які відповідно встановлюються Верховною Радою України або місцевими порадами. До загальнодержавних податків відносять податки і збори, які платяться до державного бюджету або до державних цільових централізованих фондів (ПДВ, акцизний збір, податок на прибуток, пенсійний збір, збір у фонди соціального страхування, податок на доходи і т.п.). До місцевих податків відносять податки і збори, які платять до місцевих бюджетів - комунальний податок, податок з реклами, готельний збір, збір за парковку автомобілів, ринковий збір, курортний збір і т.п. ^ За засобом стягнення розрізняють два види податків - розкладні і окладні. Розкладні податки встановлюються в загальній сумі відповідно потребам в доходах, а потім цю суму розподіляють по окремих територіальних одиницях або платниках (акцизний збір, ПДВ, прибутковий податок з громадян). Окладні податки передбачають спочатку встановлення ставок, а потім визначення сум податків для кожного платника окремо, наприклад, фіксований сільськогосподарський податок. ^ В залежність від форми оподаткування розрізняють прямі і непрямі податки. Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників, їх розмір прямо пропорційно залежить від результатів фінансової діяльності. У свою чергу, прямі податки діляться на дві групи особисті і реальні. Особисті податки встановлюються персонально для конкретного платника. Видами особистих податків є: прибутковий податок, майновий податок, податок на спадок, податок на дарчу. Реальні податки передбачають оподаткування майна за зовнішніми ознаками. До них належать: земельний, домовий промисловий, податок на грошовий капітал. Непрямі податки встановлюються в цінах товарів і послуг, а їх розмір для окремого платника не залежить від його доходів. ^ В світовій практиці існують три види непрямих податків: акцизи, фіскальна монополія, митний збір. Нині в Україні стягуються акцизи, які, у свою чергу, складаються з універсальних і специфічних акцизів і митного збору. Отже, акцизи діляться на: специфічні і універсальні. Специфічні акцизи виникли набагато раніше, ніж універсальні. Характерними їх рисами є обмежений перелік товарів, з яких вони стягуються, і диференційовані ставки по окремих групах товарів. Універсальні акцизи відрізняються від специфічних універсальними ставками на всі групи товарів і більш широкою базою оподаткування. В світовій податковій практиці існує три форми універсальних акцизів: податок з продажу (купівлі) у сфері оптової або роздрібної торгівлі, податок з обороту і податок на додану вартість. Об'єктом оподаткування податку з продажів в ланцюжку оптової або роздрібної торгівлі є валовий дохід на кінцевому етапі реалізації або виробництва товарів, тобто оподаткування проводиться лише один раз, на одному ступені руху товарів. ^ Податок з обороту стягується з валового обороту, на всіх етапах руху товарів. З цим пов'язаний основний недолік податків цієї групи - кумулятивний ефект. Його суть в тому, що в об'єкт оподаткування включаються податки, які були сплачені раніше, на попередніх етапах руху товарів. ^ Податок на додану вартість виплачується на всіх етапах руху товарів, але об'єктом оподаткування виступає вже не валовий оборот, а додана вартість, яка зберігає переваги податку з обороту, але разом з тим ліквідовує його головний недолік - кумулятивний ефект. ^ Фіскальна монополія - це прибуток держави від реалізації монополізованих державою товарів. При частковій монополії держава монополізує або тільки процес ціноутворення, або ціноутворення і виробництво певних видів товарів, або ціноутворення і реалізацію. При повній монополії держава залишає за собою виняткове право на виробництво і реалізацію окремих товарів по встановленими їм цінами, наприклад: сигарет, горілки, спирту. Мито встановлюється при переміщенні товарів через митну межу держави, тобто при ввезенні, вивозі або транспортуванні транзитом. На відміну від інших непрямих податків, стягнення митного збору має на меті не стільки фіскальні потреби держави, скільки формування раціональної структури експорту і імпорту. Залежно від мети введення, розрізняють наступні види митного збору: спеціальне, сезонне, компенсаційне, антидемпінгове, адвалерне, специфічне. 

3. Функції податків.

Функції податків:

Фіскальна (основна) – бюджетна, полягає вона в тому, що через систему оподаткування держава забезпечує фінансування своїх витрат, таким чином податки формують фінансові ресурси держави, перетворюючи державу у значного економічного субєкта. Фіскальна функція має дві підфункції:

Контрольна – полягає в тому, що через систему оподаткування у державі зявляється можливість кількісного відображення податкових надходжень та їх співставлення з потребами у фінансових ресурсах, контролює діяльність підприємств.

Розподільча – полягає в тому, що податки розподіляючись між відповідними фондами використовуються за визначеними напрямками.

Соціальна – полягає в тому, що податки здійснюють значний вплив на соціальне життя суспільства, за допомогою податків держава може стримувати розвиток певних господарських субєктів, або сприяти їх розвитку. Системи податків можуть бути різними:

система пропорційного оподаткування передбачає, що незалежно від обсягу доходу податок стягується за чітко встановленою незмінною ставкою (на прибуток); ця система сприяє соціальній рівності;

система прогресивного оподаткування передбачає, що чим більший доход, тим вищу ставку застосовують при нарахуванні податку (у громадян); дана система стримує зростання доходів господарських субєктів;

система регресивного оподаткування передбачає, що чим більший доход, тим менша ставка застосовується при нарахуванні податку; дана система сприяє зростанню доходу певних господарських субєктів.

Регулююча – проявляється через встановлення та зміну системи оподаткування та визначення податкових ставок.

4. Принципи податкового законодавства

Податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: (Податковий кодекс. Стаття 4. Основні засади податкового законодавства України)

загальність оподаткування  кожна особа зобов’язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу;

рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації  забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;

невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства;

презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;

фіскальна достатність  встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями;

соціальна справедливість  установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків;

економічність оподаткування  установлення податків та зборів, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує витрати на їх адміністрування;

нейтральність оподаткування – установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків;

стабільність  зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року;

рівномірність та зручність сплати  установлення строків сплати податків та зборів, виходячи із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення витрат бюджету та зручності їх сплати платниками;

єдиний підхід до встановлення податків та зборів  визначення на законодавчому рівні усіх обов’язкових елементів податку.

5.Поняття «податкова система» та «податкова політика»

Податкова політика – це діяльність держави у сфері встановлення і стягнення податків. Саме через податкову політику держави відбувається становлення і розвиток податкової системи держави. Основними принципами податкової політики є фіскальна і економічна ефективність, соціальна справедливість.

Система оподаткування – сукупність податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку.

Спеціальний податковий режим  система заходів, що визначає особливий порядок оподаткування окремих категорій господарюючих суб’єктів.

Податкова система – це сукупність загальнодержавних і місцевих податків, зборів та інших обов`язкових платежів до

бюджетів і державних цільових фондів, а також принципи і методи їх стягнення.

6. Податкове право

– галузь права, яка регламентує податкові правовідносини. Під час встановлення податку визначаються такі елементи: 1) Платники податку; 2) об’єкт оподаткування – майно, товари, дохід або його частина, обороти з реалізації товарів, операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об’єкти визначені податковим законодавством. 3) База оподаткування – це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об’єкта оподаткування,до якого застосовується податкова ставка і який викор. для визначення розміру подоаткового зобов'язання. База оподаткування і порядок її визначення встановлюються для кожного податку окремо. Одиниця виміру бази оподаткування визначається конкретна вартісна, фізична або інша характеристика бази оподаткування або її частини, щодо якої застосовується ставка податку. 4) Ставка податку – розмір податкових нарахувань на одиницю виміру бази оподаткування. Базова – це основна ставка податку. Розрізняють граничну, абсолютну та відносну ставки податку. 5) Порядок обчислення податку здійснюється шляхом множення бази оподаткування на ставку податку можливо із застосуванням відповідних коефіцієнтів. 6) Податковий період- це встановлений період часу з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів.Податковий період може складатися з кількох звітних періодів. Податковим періодом омже бути: календарний рік, календарний квартал, календарний місяць, календарний день. 7) Строк та порядок сплати податку. Строком сплати податку та збору визначається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку визнасеному податковим законодавством. Зміна строку сплатиподатку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством сторку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк. Зміна строку сплати податку нем скасовує діючого і не створює нового податкового обов'язку. Зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки, розстрочки, податкового кредиту. 8) Строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку визначається у главі 2 «Податкова звітність» Податковго Кодексу. 9)Під час встановлення податку можуть передбачатися податкові пільги та порядок їх застосування. податкова пільга – пердбачене податковим та митним заеонодваством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та зборуабо в меншому розмірі.

7. Способи стягнення податків:

кадастровий – спосіб сплати податку, в основі якого лежить перерахування суми відповідно до певної шкали, яка заснована на певному виді майна. Застосовується при обчисленні та стягненні прямих реальних податків. В основі цього способу є кадастр – перелік найбільш типових об’єктів оподатуквання, що класифікуються за певними ознаками і визначають середню дохідність об’єкта оподатуквання; деклараційний – спосіб реалізації платником податку обов'язку посплаті податку на підставі подання у податкові органи офіційної заяви про отримані доходи за певний період та своїх податкових обов'язків. На підставі цієї заяви податковий орган розраховує поадток та доручає платнику прерахувати його на підставі повідомлення. Застосування цього способу не виключає і певного поетапного внесення податкових сум у формі авансових платежів; попередній – спосіб який застосову.ться в основному при безготівковому утриманню і полягає у тому, що податки утримуються у джерела доходу. Вони утримуються платником у момент видачі доходу одержувачу і прир цьому атоматично перераховуються до бюджету до видачі доходу. Таким чином уримуються податки при виплаті заробітнох плати, гонорару тощо.

8. Поняття «платник податку», «податковий агент» та «представники платника податку».

Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують, предають об’єкти оподаткування або проводять діяльність (операції) що є об’єктом оподаткування, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів. Податковим агентом визнається особа, нат яку покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Платник податків веде справи, пов'язані зі сплатою податків, особисто або через свого представника.Особиста участь платника податків в податкових відносинах не позбавляє його права мати свого представника, як і участь податкового представника не позбавляє платника платника податків права на особисту участь у таких відносинах. Представниками платника податків визнаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов'язаних із сплатою податків, на підставі закону або довіреності. Довіреність, видана платником податків – фізичною особою на представництво його інтересів та ведення справ, пов'язаних із сплатою податків, має бути засвідчена відповідно до чинного законодавства.

9. Права платників податків - отримувати інформацію про податки та збори і нормативно-правові акти, що їх регулюють порядок обліку та сплати податків та зборів, повноваження контролюючих органів та їх посадових осіб щодо податкового контролю; - обирати самостійно метод ведення обліку дохождів і витрат; - представляти свої інтереси в контролюючих органах самостійно або через податковго агента; - оскаржувати рішення, дії контролюючих органів; - вимагати від контролюючих органів проведення перевірки відомостей та фактів, що можуть свідчити на користь платника податків; - бути присутнім під час проведення перевірок, ознайомитися та отримувати акти перевірок; - на повне відшкодування збитків, заподіяних незаконними діями контролюючих органів, у встановленому законом порядку; - за методикою, затвердженою Мінфіном України вести облік тимчасових та постійних податкових різниць, та використовувати дані такого обліку для складання декларації з податку на прибуток.

10. Обов’язки та відповідальність платників податків.

Платник податків зобов'язаний : - стати на облік у контролюючих органах в порядку встановленому законодавством України; - вести облік доходів та витра, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків і зборів; - подавати до контролюючих органів у порядку встановленим плдатковим та митним законодавстом, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплато податків та зборів; - сплачувати податки та збори в строки та у розмірах встановлених Податковим кодексом та хзаконами з питань митної справи; - надавати за належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадку, визначеному законодавством) документ из обліку доходів та витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об’єктів оподаткування (податкових зобов'язань) первинні документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів.У письмовій вимозі зазначається конкретний перелік документів,які повинен надати платник податків та підстави для їх надання; - надавати контролюючим органам інформацію, відомості про суми коштів, не сплачених до бюджету в зв’язку з отриманням податкових пільг (суми отриманих пільг) та напрями їх використання; - надавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, асвтановлених податковим законодавством; - виконувати законні вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів з питань оподаткування та митної справи і підписувати акти про проведення перевірки; - не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та виконувати законні вимоги такої посадавої особи;

- повідомляти контролюючим органам за місцем обліку такого платника про його ліквідацію або реорганізацію протягом 3-х робочих днів з дня прийняття відповідного рішення; - забезпечувати збереження документів, пов'язаних з виконанням податкового обов'язку, протягом строків, установлених Податковим кодексом.

11. Шляхи вдосконалення податкової системи України.

Удосконалення податкової системи України стано­вить у сучасних умовах одну з актуальних проблем. Від її вирішення залежить наповнення державного бюджету, подальше розгортання підприємництва, інвес­тування важливих галузей народного господарства та соціальний захист населення. Недоліки податкової системи негативно впливають на регулювання економічних процесів у ринкових умовах, призводять до тінізації еко­номіки. Водночас, трансформація податкової системи неможлива без виявлення причин та детермінантів її не­досконалості.

Податкова діяльність держави є важливою складовою її фінансової діяльності. Вона пов’язана з таким напрямом останньої, як мобілізація коштів, необхідних для забезпечення існування держави та виконання нею визначених функцій. Звідси випливає і актуальність обраної теми, оскільки раціонально організована робота податкових органів забезпечить ефективність збору податків та обов’язкових платежів до бюджету країни.

Податкова служба виникла відповідно до Закону Ук­раїни «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року. Але її формування фактично було здійснено після прийняття в липні і серпні 1996 р. указів Президента Уксаїни «Про заходи з реформування податкової політики» та «Про утворення Державної подат­кової адміністрації України та місцевих державних по­даткових адміністрацій».

Відтоді податкова служба суттєво не реформувалася, хоч в Україні відбулися значні соціально-економічні пе­ретворення. У цей період наша країна зробила ряд ва­гомих кроків на шляху до правової цивілізованої дер­жави з ринковими відносинами. Зрозумілою є необхідність модернізації податкової служби України для відчут­ного послаблення податкового тиску, спрощення проце­дур податкового адміністрування, а також створення умов для надійного захисту прав платників податків.

Податкове навантаження на фірм, становить 29,4% обсягу її валового доходу. Сумарні місцеві податки і збори не перевищують 3%, а середньостатистичний акцизний збір, перерахований на всі товари, становить 5,2% валового доходу. Тоді сукупний податковий тиск на середньостатистичну підприємницьку структуру України дорівнює 37,6% її валового доходу.

Важливим напрямом удосконалення податкової системи має бути підвищення ефективності роботи податкової служби. До чинників, які сприятимуть цьому процесу, слід віднести такі: оптимізація організаційної структури управління, мінімізація інфор­маційних потоків та подальша автоматизація їх оброб­ки, покращення добору, зборів, обов'язкових платежів

Отже, ліквідація недоліків податкової системи в Ук­раїні можлива лише за умови застосування комплекс­ного підходу до її аналізу та подальшої трансформації.

12. Організація роботи податкових органів.

Податкова служба ств в 1991р при МінФін. З 1996р ПС відокремилась від міністерства у вигляді держ под. адмін. Країни і гол ДПАУ який вивч на посаду президентом україни за поданням прем’єр міністра. В даний час под. службу очолює Клименко О.В, пр. в україні Головач А.В

Функції ДПA по АРК, обл-х і містах з районним поділом: викон. ф-ції, передбач. для вищого рівня за винятком закон-ї та метод-ї роботи. На сер. ланку поклад. організація под-ї роботи в області або місті з рай. поділом. Це головна ланка консульт. роботи. В окр. випадках под. інсп. цього рівня можуть вести под. роботу щодо незначн. кола платників, які перебув. на обліку в цих адм-х. Стосовно даних платників ДПА областей і міст з районним поділом виконують ті ж самі функції, що й адміністрації низової ланки.

Серед осн. функцій низової ланки под. органів слід назвати такі: *здійснення контролю за додерженням закон-ва про п-ки, інші платежі; *забезпечення обліку пл-ів под-в, ін. плат-в, правильності обчислення і своєч-ті надх-ня цих п-ків, платежів, а також здійснення реєстрації фіз. ос.  пл-ків п-ків та ін. обов. платежів; *контроль за своєчасністю подання пл-ми п-ків бух. звітів і балансів, под-х декл-й, розрах-в та інших документів, повяз. з обчисленням п-ків, ін. платежів, перевірка достовірності цих док-в щодо правильності визначення об-ів опод-ня і обчисл. п-ків, ін. пл-жів.