МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА УКРАЇНСЬКОЇ ФІЛОЛОГІЇ І КУЛЬТУРИ

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

І ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ

ДО ДИСЦИПЛІНИ

УКРАЇНСЬКА МОВА

ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ

Модульний курс (ІІ-ІІІ модулі)

Для студентів ІІ курсу філологічного факультету

Спеціальність «Психологія»

Донецьк 2012

Методичні рекомендації і практичні завдання до дисципліни „Українська мова за професійним спрямуванням”: Модульний курс (2-3 модулі): для студентів ІІ курсу філологічного факультету спеціальності «Психологія». /Уклад.: В.І.Рогозіна. – Донецьк, 2012. – 84 с.

Містить теоретичний матеріал і комплекс вправ і завдань для вироблення навичок грамотного використання засобів української мови у професійній сфері. Розроблено систему вправ, спрямованих на набуття знань про спілкування, розширення знань про невербальні засоби спілкування, формування умінь укладання різних типів документів, аналізу наукового стилю, написання текстів різних жанрів наукового мовлення, виявлення їх особливостей та оформлення, редагування, коригування та перекладу наукових текстів.

Затверджено на засіданні кафедри української філології і культури (Протокол № 1 від 30 серпня 2012 р.)

Багатогранність самовираження людини в сучасному світі спонукає особистість оволодівати не лише основними нормами літературної мови, а й варіантами цих норм, що «працюють» у відповідних стилях і жанрах літературної мови. Тому майбутній фахівець повинен володіти офіційно-діловим і науковим стилями, знати їх особливості, нормативні принципи.

Даний курс є суто практичним, тому на заняттях звертається увага насамперед на вироблення вмінь і навичок грамотного письма, написання наукових текстів і оформлення ділової документації українською мовою. Крім активізації набутих у школі знань з орфографії, фонетики, лексики, граматики та синтаксису, значна увага приділяється поглибленню знайомих тем шляхом історичних екскурсів до проблем формування системи української мови, питань зв’язку мови і професії, основних тенденцій розвитку сучасної української мови. Фонетичні, граматичні й лексичні особливості мови розглядаються на текстах зі спеціальності, а також на матеріалі текстів найпоширеніших типів документів.

Мета і предмет вивчення курсу визначили необхідність розв’язання таких завдань:

• формування вміння і навичок компресії та передачі основної інформації тексту;

• оволодіння нормами української літературної мови, дотримання вимог культури усного та писемного мовлення, навичок комунікативно виправданого користування засобами мови у різних ситуаціях, під час професійного спілкування, створення документів з дотриманням мовного етикету;

• анотування й реферування;

• складання і написання найпоширеніших типів ділових документів;

• виховання поваги до української літературної мови, до її культури.

У результаті вивчення курсу студенти повинні знати:

• що таке спілкування у професійній діяльності, етапи, види і форми спілкування;

• невербальні засобі спілкування;

• особливості офіційно-ділового й наукового стилів;

• жанри наукового мовлення та особливості їх оформлювання;

• види документів за класифікаційними ознаками;

• основні випадки розбіжностей між граматичними структурами української та російської мов;

• основи редагування перекладу;

• основи термінологічного апарату правничої сфери;

• норми сучасної української літературної мови.

Студенти повинні уміти:

• розрізняти види і форми спілкування;

• аналізувати тексти наукового стилю;

• складати план, конспект, анотацію, реферат;

• складати різні типи документів, правильно добираючи мовні засоби;

• сприймати, відтворювати, редагувати тексти офіційно-ділового й наукового стилів;

• перекладати письмово фахові тексти з російської мови українською;

• послуговуватися різними типами словників під час перекладу і редагування;

• дотримуватися норм сучасної української літературної мови.

Іі модуль

Тема занять	Кількість годин
	Всього	Практичні	Самостійні
Тема 1. Спілкування як інструмент професійної діяльності Спілкування і комунікація. Функції спілкування. Види, типи і форми професійного спілкування. Основні закони спілкування. Стратегії спілкування. Вербальні і невербальні засоби спілкування. Поняття ділового спілкування. Ґендерні аспекти спілкування.	8	4	4
Тема 2. Риторика і мистецтво презентацій Поняття про ораторську (риторичну) компетенцію. Публічний виступ як важливий засіб комунікації. Мистецтво аргументації. Наукова електронна презентація. Культура сприймання публічного виступу. Види запитань.	4	2	2
Тема 3. Культура усного фахового спілкування Особливості усного спілкування. Способи впливу на людей під час безпосереднього спілкування. Індивідуальні та колективні форми фахового спілкування. Функції та види бесід. Стратегії поведінки під час ділової бесіди. Співбесіда з роботодавцем. Етикет телефонної розмови. Етичні проблеми використання мобільних телефонів	4	2	2
Тема 4. Форми колективного обговорення професійних проблем Мистецтво перемовин. Збори як форма прийняття колективного рішення. Нарада. Дискусія. Візитна картка.	4	2	2
Тема 5. Ділові папери як засіб писемної професійної комунікації Класифікація документів. Національний стандарт України. Вимоги до змісту та розташування реквізитів. Вимоги до бланків документів. Оформлювання сторінки. Вимоги до тексту документа.	4	2	2
Тема 6. Документація з кадрово-контрактних питань Резюме. Характеристика. Рекомендаційний лист. Заява. Види заяв. Автобіографія. Особовий листок з обліку кадрів. Наказ щодо особового складу. Трудова книжка. Трудовий договір. Контракт. Трудова угода.	4	2	2
Тема 7. Довідково-інформаційні документи Прес-реліз. Повідомлення про захід. Звіт. Службова записка. Довідка. Протокол, витяг з протоколу.	4	2	2
Тема 8. Етикет службового листування Класифікація листів. Реквізити листа та їх оформлювання. Різні типи листів. Етикет ділового листування. Оформлення листа.	4	2	2
Разом	36	18	18

Іі модуль

Практичне заняття 1-2. Спілкування як інструмент професійної діяльності

План:

1. Спілкування і комунікація. Функції спілкування. Основні закони спілкування.

2. Види, типи і форми професійного спілкування.

3. Гендерні аспекти спілкування.

4. Морфологічні норми:

1. особливості відмінювання іменника;

2. словниковий диктант;

3. тестування.

Література:

• Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики : підручник / Ф.С.Бацевич. – К. : ВЦ «Академія», 2004. – С.26-50.

• Зубенко Л.Г. Культура ділового спілкування : навч.посібник / Л.Г.Зубенко, В.Д.Нємцов. – К. : «ЕксОб», 2000. – 200с.

• Шевчук С.В. Українська мова за професійним спрямуванням: підручник / С.В.Шевчук, І.В.Клименко. – К. : Алерта, 2012. – С.149-166.

Завдання 1. Прочитайте текст. Напишіть тезовий план.

Спілкування – складний процес взаємодії між людьми, що полягає в обміні інформацією, а також у сприйнятті і розумінні партнерами один одного. Суб'єктами спілкування являються живі істоти, люди. У принципі спілкування характерне для будь-яких живих істот, але лише на рівні людини процес спілкування ставати усвідомленим, зв'язаним вербальним і невербальним актами. Людина, що передає інформацію, називається коммунікатором, що одержує її – реципієнтом.

Спілкування виконує цілий ряд функцій у житті людини:

1. Соціальні функції спілкування

a) Організація спільної діяльності

b) Керування поводженням і діяльністю

c) Контроль

2. Психологічні функції спілкування

a) Функція забезпечення психологічного комфорту особистості

b) Задоволення потреби в спілкуванні

c) Функція самоствердження

Види спілкування.

У залежності від змісту, цілей і засобів спілкування можна поділити на кілька видів.

1. За змістом воно може бути:

1.1 Матеріальне (обмін предметами і продуктами діяльності)

1.2 Когнітивне (обмін знаннями)

1.3 Кондиційне (обмін психічними чи фізіологічними станами)

1.4 Мотиваційне (обмін спонуканнями, цілями, інтересами, мотивами, потребами)

1.5 Діяльнісне (обмін діями, операціями, уміннями, навичками)

2. За цілями спілкування поділятися на:

2.1 Біологічне (необхідне для підтримки, збереження і розвитку організму)

2.2 Соціальне (переслідує мети розширення і зміцнення міжособистісних контактів, встановлення і розвитку интерперсональних відносин, особистісного росту індивіда)

3. За засобами спілкування може бути:

1. Безпосереднє (Здійснюване за допомогою природних органів, даних живій істоті – руки, голова, тулуб, голосові зв'язування і т.д.)

2. Опосередковане (зв'язане з використанням спеціальних засобів і знарядь)

3. Пряме (припускає особисті контакти і безпосереднє сприйняття один одним людей, що спілкуються, у самому акті спілкування)

4. Непряме (здійснюється через посередників, якими можуть виступати інші люди).

Спілкування як взаємодія припускає, що люди встановлюють контакт один з одним, обмінюються визначеною інформацією для того, щоб будувати спільну діяльність, співробітництво. Щоб спілкування як взаємодія відбувалася беспроблемно, воно повиннео складатися з наступних етапів:

Закони спілкування (комунікативні закони ) це особливі  закони. 

По-перше,більшість із законів спілкування нежорсткі, імовірнісні

По-друге, комунікативні закони  не  передаються  людині  при народженні, вони не дістаються у спадок – вони засвоюються людиною  в  ході спілкування, з досвіду, з комунікативної практики.

По-третє, закони спілкування можуть з часом видозмінюватися.

По-четверте, закони спілкування частково розрізняються у різних народів, тобто мають певне національне забарвлення, хоча багато в чому носять загальнолюдський характер.

Закони спілкування є важливою складовою науки про мову. Основні з цих законів такі:

1)   Закон дзеркального розвитку спілкування. Цей закон легко спостерігаємо в спілкуванні. Суть його може бути сформульована таким чином: співбесідник в процесі комунікації імітує стиль спілкування свого співбесідника. Це робиться людиною автоматично практично без контролю свідомості.

2)   Закон залежності результату спілкування від об’єму комунікативних зусиль. Одним словом, чим більше комунікативних зусиль витрачено, тим вище ефективність спілкування.

3)   Закон прогресуючого нетерпіння слухачів. Даний закон формулюється так: чим довше говорить оратор, тим більшу неувагу і нетерпіння проявляють слухачі.

4)   Закон падіння інтелекту аудиторії зі збільшенням її розмірів. Чим більше людей вас слухає, тим нижче середній інтелект аудиторії. Іноді це явище називають ефектом натовпу: коли слухачів багато, вони починають гірше «міркувати», хоча особистий інтелект кожної окремої людини при цьому, звичайно зберігається.

5)   Закон первинного відторгнення нової ідеї. Нова, незвична ідея, повідомлена співбесіднику, в перший момент їм відкидається. Іншими словами, якщо людина раптом одержує інформацію, яка суперечить думці або уявленню, що склалося у нього на даний момент, то перша думка, яка приходить йому в голову – що ця інформація помилкова.

6)   Закон ритму спілкування. Даний закон відображає співвідношення розмови та мовчання в людському спілкуванні. Це значить, що кожній людині необхідно в день певний час говорити і певний час мовчати.

7)   Закон відторгнення публічної критики. Людина відторгає публічну критику на свою адресу. Будь-яка людина має високу внутрішню самооцінку.

8)   Закон тяжіння критики. Чим більше ви виділяєтесь з тих, хто оточує вас, тим більше про вас лихословлять, і тим більше людей критикує ваші дії.

9)   Закон довіри до простих слів. Чим простіші твої думки і слова, тим краще тебе розуміють і більше вірять.

Ці та багато інших законів використовуються у всіх сферах нашого життя. Особливо дослідженням даних законів займаються політики, журналісти, психологи… (За Ф.Бацевич)

Завдання 2. Перекладіть текст українською мовою

Практическая психология общения присутствует в каждом разговоре. Любое ваше слово, интонация, жест, выражение лица и все прочие элементы речи влияют на слушателя (конечно, если он их слышит и видит). Это влияние и есть практическая психология общения. Если маленький ребенок произнес публично несколько слов, то и он через свою речь повлиял на слушателей, - на каждого по-своему. Его воздействие, вероятно, было бесконтрольным с его стороны и он сам не понял как, но все-таки повлиял на аудиторию.

Практическая психология общения существует в речи объективно вне зависимости от того, осознаем ли мы этот факт или нет. Речь излучает практическую психологию общения, как Солнце излучает свет. Там, где есть хотя бы два собеседника и одно слово между ними - возникает практическая психология общения, - это закон. Мы с вами понимаем, что незнание законов природы не освобождает нас от их воздействия. Только понимая закон, мы сможем оседлать его, как океаническую волну, которая бережно вынесет нас на берег; игнорируя же закон, мы можем попасть в водоворот, который обязательно вышвырнет нас куда-нибудь, но только не туда и не так, как нам хотелось бы. Если мы осознаём и используем практическую психологию общения, то контролируем диалог, а если игнорируем ее - то полностью находимся в ее власти и становимся заложниками обстоятельств разговора. (Учебник)

Завдання 3. Укладіть конспекти:

• «Вербальні і невербальні засоби спілкування»;

• Гендерні аспекти сплкування.

З авдання 4. Проілюструйте види спілкування.

Завдання 5. При першій можливості простежте за двома знайомими під час їхньої розмови, але так, щоб не чути, про що вони говорять. Уважно простежте за їхніми жестами, виразом обличчя. Чи вдалося вам визначити, про що вони говорять? Які вирази обличчя стали ключем? Чи відзначили ви посмішку чи похмурий погляд? Які почуття вам вдалося вгадати? Якщо це можливо, спитайте думку одного з них або обох, щоб впевнитися у вірності вашої оцінки.

Під час спостережень за іншими дайте відповідь на наступні запитання:

1. Чи дивились співрозмовники один на одного, чи відвертались під час розмови?

2. Як часто вони прямо дивились в очі одне одному?

3. Коли кожен з них дивився на співрозмовника більше: під час говоріння чи під час слухання? Чи подивився мовець на співрозмовника після того, як закінчив балакати, як би даючи зрозуміти: «Тепер Ваша черга»?

4. Д айте відповідь на ті ж самі питання при спостереженні під час розмови за собою. Чи впевнились ви у тому, що погляд співрозмовника допомагає вам слухати більш уважно?

Завдання 6. Прочитайте текст, випишіть у два стовпчики гендерні особливості спілкування, доповніть їх не названими у тексті.

Характер мовленнєвого спілкування, його стратегія, стиль, тотальність великою мірою залежить від гендерних і комунікативних статусів учасників спілкування.

Як засвідчує спостереження за живою мовною практикою, комунікативна поведінка жінок часто експресивна, надто емоційна, не завжди послідовна. Українські жінки значно краще аналізують емоції, настрій людини за мімікою і виразом обличчя, ніж чоловіки. Вони здатні розрізняти не менше десяти емоційних станів співрозмовника: сором, страх, відразу тощо. Чоловіки переважно зауважують один стан – антипатію. Жінки здебільшого починають і підтримують розмову, а чоловіки контролюють і спрямовують її, виявляючи зацікавленість (тоді підтакують) або ж бажаючи змінити тему (тоді промовисто мовчать). Жінки вдвічі частіше вживають умовну форму, а в п’ять разів – слова, що виражають оцінку повідомлюваного (напевно, очевидно, можливо, сподіваюся, слід гадати, безперечно тощо). Мовленню жінок властиві часті застереження, докладні пояснення, вибачення, незавершеність початих думок.

У зорових контактах теж спостерігається певна відмінність між статями: жінки зазвичай відверто дивляться у вічі співрозмовника, чоловіки прямого погляду уникають.

Гендерні особливості спілкування виразно виявляються у компліментах, які традиційно адресують чоловіки жінкам (За М.Стахів).

Завдання 7. Доберіть антоніми до поданих нижче видів спілкування. Визначте ознаки виокремлених видів.

Постійне – …; опосередковане – …; монологічне – …; усне – …; вербальне – …; етикетне – … .

Завдання 8. Запишіть напроти кожного прикладу загальноприйнятої міміки її значення.

а) при мруження ока –

б) широко відкриті очі –

в) кліпання повіками –

г) підняття брів –

ґ) зближення брів до перенісся –

д) усмішка з одночасним при мруженням очей –

Завдання 9. Про який емоційний стан особистості свідчать такі вирази очей:

а) блискучі очі –

б) матові очі –

в) широкі зіниці –

г) короткі погляди вбік –

ґ) погляд униз – т

З авдання 10.Подивіться на ілюстрації. Поясність значення жестів.

Завдання 11. Встановіть, яке ставлення до явищ, подій тощо можна висловити (передати) за допомогою «звукових жестів» (вигуків). Якими лінійними жестами (голови, рук, тулуба) та жестами обличчя (мімікою) вони можуть супроводжуватись?

Завдання 12. Повторіть поділ іменників на відміни та особливості відмінювання

І відміна	ІІ відміна	ІІІ відміна	ІV відміна
iменники чоловiчого та жiночого роду, а також iменники спiльного роду із закiнченням у називному вiдмiнку однини -а, -я: вода, праця, воєвода, сирота	iменники чоловiчого роду із закiнченням -о та нульовим закiнченням у називному вiдмiнку однини: майстер, батько, степ; а також iменники середнього роду з закiнченням у називному вiдмiнку однини -о, -е, -я: поле, море, знання	iменники жiночого роду з нульовим закiнченням у називному вiдмiнку однини: нiч, сiль; а також iменник мати: солi, матерi, сiллю, матiр'ю	iменники середнього роду iз закiнченням -а, -я у називному вiдмiнку однини, в яких при вiдмiнюваннi з'являються суфiкси -ат, -ят, -ен: хлопча, курча, внуча

Як бачимо, iменники середнього роду з закiнченням -я розподiляються за двома вiдмiнами. Цей розподiл ґрунтується на рiзницi у вiдмiнкових формах, порiвняйте:

Н.	Знання	ім’я	Теля	Хлопча	Внуча
Р.	Знання	Імені	Теляти	Хлопчати	Внучати
Д.	Знанню	Імені	Теляті	Хлопчаті	Внучаті
З.	Знання	Ім’я	Теля	Хлопча	Внуча
О.	Знанням	Іменем	Телям	Хлопчам	Внучам
М	На знанні	На імені	На теляті	На хлопчаті	На внучаті

Iменники, що мають форму тiльки множини, незмiнюванi iменники та iменники, що походять з субстантивованих прикметникiв, не належать до жодної з вiдмiн: окуляри, дверi, журi, метро, знайомий, ланкова.

Iменники I та II вiдмiни подiляються на три групи: тверду, м'яку i мiшану.

До твердої групи належать iменники I i II вiдмiни з основою на твердий приголосний: яблуко, вода, клен.

До м'якої грути належать iменники I i II вiдмiни з основою на м'який приголосний: iдея, зоря, мiсяць, життя.

До мiшаної групи належать iменники I i II вiдмiни з основою на шиплячий приголосний: круча, нiж, плющ.

Iменники твердої групи I вiдмiни в родовому вiдмiнку однини закiнчуються на -и: води, роси; у м'якiй та мiшанiй групi - на -i, -ї: межi, олiї, вишнi; в орудному вiдмiнку однини iменники твердої групи закiнчуються на -ою: водою, росою; у м'якiй та мiшанiй групi - на -ею (-єю): пiснею, мрiєю, душею.

Iменники II вiдмiни твердої групи в орудному вiдмiнку закiнчуються на -ом: директором, вiкном, батьком; iменники м'якої та мiшаної групи закiнчуються -ем (-єм): лiкарем, товаришем, краєм.

Закінчення іменників чоловічого роду у родовому відмінку однини

-а (-я)		-у (-ю)
Назви осіб, власні імена та прізвища, персоніфіковані предмети та явища: учителя, Андрія, Вітра		Назви суспільних явищ і абстрактних понять: космосу, закону, конфлікту, інтересу, комунізму
Назви населених пунктів: Києва, Харкова, але: Кривого Рогу, Червоного Яру		Назви островів, гір, країн, областей: Донбасу, Уралу, Сахаліну, Афганістану, Кавказу, Сибіру
Географічні назви з наголосом на закінченні або з суфіксами -ов-, -ев-,-єв-, -ин-, -їн-: Дністра, Псла, Тетерева, Пирятина		Назви річок, озер, крім тих, що мають наголос на закінченні: Бугу, Світязу, Амуру
Назви тварин і дерев: ведмедя, дуба, ясеня		Назви речовини, матерілу: азоту, меду, напою, граніту, але: хліба
Назви предметів, машин і їх деталей: автомобіля, дизеля, мотора, поршня, трактора		Назви збірних понять, будівель, споруд та їх частин: заводу, каналу, магазину, коридору, поверху, кабінету, лісу, але гаража́, млина́, блиндажа́
Назви мір, днів, місяців: метра, грама, четверга, тижня, січня, літра		Назви установ, закладів, організацій та їх структурних підрозділів: університету, факультету, деканату
Назви грошових знаків, числові назви: карбованця, долара, фунта, мільйона		Назви явищ природи, місця, простору: морозу, інею, граду, краю
Терміни українського та іншомовного походження: трикутника, відмінка, суфікса, радіуса, синуса, кута, куба		Назви почуттів, процесів, станів, властивостей: страху, грипу, болю, процесу
Назви частин цілого: атома, електрона, відсотка		Назви ігор, танців: футболу, вальсу, тенісу, хокею, але: гопака, козака
Назви рослин, крім трав’янистих, кущових і в’юнких: огірка, помідора, гладіолуса, але: плющу, барвінку		Складні безсуфіксні слова (крім назв істот), префіксальні іменники із різними значеннями, крім назв істот: світогляду, рукопису, родоводу, заробітку, побуту

У деяких іменниках зміна закінчення впливає на лексичне значення слова: акта (документ) – акту (дія), апарата (прилад) – апарату (установа), блока (частина споруди, машина) – блоку (об’єднання партій, держав) та ін.