Профілактика рсс при впу синдромі

Поширеність синдрому Вольфа-Паркінсона-Уайта (ВПУ) складає 0,1-0,2%. ВПУ може приводити до раптової кардіальної смерті (РСС). Це трапляється, коли пароксизм фібриляції передсердь призводить до дуже швидкої активації шлуночків через додатковий АВ шлях з коротким антероградним періодом рефрактерності та провокує фібриляцію шлуночків. РСС при синдромі ВПУ – рідкий, але драматичний випадок у практично здорової людини. У пацієнтів з клінічними проявами, з виявленими третинними водіями ритму, поширеність РСС із вдалою реанімацією – 2-11%. Популяційні дослідження вказують на набагато нижчу частоту РСС (0,15% у рік).

Декілька досліджень хворих, які вижили після РСС, показали високу частоту наступних маркерів: анамнез симптоматичної тахікардії, короткі інтервали RR між передзбудженими скороченнями у період фібриляції передсердь; множинні додаткові шляхи; шляхи, які розташовані задньо-септально; сімейний характер захворювання та збільшена частота аномалії Ебштейна. Нестійкий характер преекзитації та різка втрата феномену преекзитації при навантажувальному тестуванні вказують на низький ризик РСС. Втрата преекзитації після внутрішньовенної інфузії медикаментів, наприклад, аймаліну або прокаінаміду, також є свідченням низького ризику РСС. Однак, додаткові впливи (навантаження, стрес, алкоголь) можуть скорочувати рефрактерний період додаткового шляху. Часте проведення через додатковий шлях при фібриляції передсердь розглядається, як чутливий маркер ризику, але його специфічність та прогностична цінність є низькими. Однак, передзбуджений інтервал RR<250 мсек має негативну прогностичну цінність РСС>95%.

Приблизно 50% хворих з ЕКГ-синдромом ВПУ не мають аритмій в анамнезі. Більшість таких хворих мають добрий прогноз. Втрата свідомості не має прогностичної цінності для РСС. Але ж у той самий час РСС може бути першим проявом хвороби. При ВЕФД біля 20% хворих без клініки мали прискорений шлуночковий ритм при індукованій фібриляції передсердь. Однак, специфічність та позитивна прогностична цінність цього інвазійного предиктора занадто низькі для скрінінгового застосування при безсимптомному ВПУ. Таким чином, застосування ВЕФД для стратифікації ризику повинно застосовуватись у визначених хворих з анамнезом РСС у родині або у людей, чий спосіб життя або професійні дії потребують оцінки ризику. Детальне ВЕФД доцільне, коли планується абляція додаткових шляхів у хворих з клінічними проявами.

Вдала реанімація хворого з документованою фібриляцією шлуночків або фібриляцією передсердь з клінічними проявами та швидкою відповіддю шлуночків через додатковий шлях – беззаперечне показання для абляції додаткового шляху проведення. З клінічно значимими аритміями лікувальна тактика залежить від їх особливостей. Пацієнтам з безсимптомним синдромом ВПУ можна рекомендувати катетерну абляцію тільки при особливих обставинах, таких як анамнез РСС у родині, високий професійний ризик (у пілотів, шахтарів, операторів важкого індустріального обладнання, тощо) та у спортсменів.

Показання для терапії засновані на консенсусі експертів та клінічному досвіді. Рекомендації наведені в таблиці 20.

Таблиця 20