Висновок
Історія
боротьби за державне відродження України
свідчить, що успіх міг бути досягнутий
у важкий період 1917—1920 pp. тільки за умов
згуртованості народу, його солідарності.
На жаль, цього не трапилося.
Приходу
Директорії до влади сприяли народна
підтримка, швидке формування численної
армії, авторитетні та впливові лідери,
вдало обраний момент для повстання.
Суть
політики Директорії полягала в
затвердженні в Україні національного
варіанту радянської влади без крайностей
більшовицького максималізму.
Недалекоглядна,
суперечлива внутрішня політика;
відсутність моделі державотворення,
яка б відповідала тогочасним реаліям;
протистояння політичних лідерів;
катастрофічно слабіюча армія; міжнародна
ізоляція; втрата
контролю за розвитком подій були тими
слабкими сторонами Директорії, які не
дали змоги їй надовго втриматися при
владі та утвердити незалежну УНР.
Література
Енциклопедія
Українознавства. – В 4-х книгах. –
1994-1996.
Полянська Н.
Історія України. – К., 2001.
Субтельний О.
Історія України. – К., 2000.
