53.Ефективність у виробничій сфері.

Будь-яке рішення, яке приймає виробник щодо вибору своєї діяльності, обсягів виробництва тощо, має свою ціну. Прийняття того чи іншого рішення і використання наявних ресурсів для його виконання означають неможливість здійснення іншого рі­шення за тих самих виробничих витрат. При цьому під економічними витратами розуміють використання ресурсів за найраціональ­нішим з усіх можливих варіантів їх використання.Парето-оптимальний розподіл ресурсів може не давати соціального оптимуму, допускаючи крайню нерівномірність розподілу наявних благ у суспільстві. Неефективний розподіл ресурсів іноді може бути більш справедливим, ніж ефективний. Оптимальне розміщення ресурсів у галузі між окремими фірмами досягається, коли галузь випускає максимально можливий обсяг продукції і неможливо перерозподілити ресурси так, щоб збільшити випуск і знизити витрати. Ефективність у сфері виробництва вкл внутрішньгалузеву та міжгалузеву ефективність розподілу ресурсів. Внутрішньогалузева-використання і розподіл ресурсів всередині галузі. Оптимальне розміщ ресурсів у галузі між фірмами досяг тоді,коли галузь випускає мах можливий обсяг продукції і неможливо перерозпод.ресурси так,щоб збільш. випуск і знизити витрати. Міжгалузева-оптим розподіл ресурсів між галузями встановлюються,коли всі фірми в усіх галузях досягають ефективності у виробництві. Крива контрактів,крива потимальних угод-це безліч можливих ефективних варіантів розподілу двох економ благ між двома споживачами. Якщо ресурси землі, робочої сили і капіталу обмежені, то це означає, що в усякій даний момент існує межа виробничих можливостей, виробничого потенціалу суспільства. Ефективність виробництва-випуск даного обсягу продукції з мін середн витратами або випуск мах обсягу продукції за даного обсягу виробницих ресурсів.

54.Теорія загальної рівноваги та політика у галузі економіки добробуту.

Суспільний добробут- досягається в тому випадку,коли виробництво і розподіл благ неможливо змінити таким чином, щоб добробут будь-якого збільшився без зменшення добробуту інших. Теореми теорії добробуту: 1.теорема „невидимої руки”: справедлива за умов, коли наявна досконала конкуренція, з неї випливае висновок: для забезпечення мах добробуту суспільства треба вилучити вплив усіх факторів, що порушують її досконалість. 2 теорема: Суспільство може перерозподіляти початкові запаси ресурсів відповідно до прийнятих принципів справедливого розподілу і використовувати ринки для забезпечення ефективного використання цих ресурсів; Функція суспільного добробуту ранжирує індивідуальні розподіли залежно від індивідуальних уподобань, а рівень суспільного добробуту виступає деякою функцією від індивідуальних функцій корисності і зростаючою функцією корисності кожного індивіда: 1.функція суспільного добробуту Бентама– представляє рівень суспільного добробуту як суму індивідуальних функцій корисності членів суспільства; 2.функція добробуту як сума зважених корисностей,де є вагами, за допомогою яких суспільство зважує корисності окремих індивідів з огляду на їх важливість для суспільного добробуту; 3.функція добробуту Роулза– показує, що зростання суспільного добробуту залежить від зростання добробуту індивіда з найнижчим його рівнем. 4.функція суспільного добробуту Бергсона –Семюелсона; Критерій Парето виходить із субьективних оцінок, вважаючи, що кожна людина здатна краще за всіх оцінити своє власне благополуччя. Інший критерій висунули Н.Калдор і Дж.Хікс: добробут підвищується, якщо ті, хто виграють, оцінюють свої прибутки вище за збитки потерпілих; Егалітарний підхід вимагає рівномірного розподілу за якого всі блага поділені порівну між усіма індивідами. Утилітарний підхід розгляд. сусп. добробут як суму добробуту всіх членів суспільства, передбачає суттєву різн. між найбільш і найм. забезпеченими членами суспільства. Роулзівський підхід .найбільш справедливий розподіл максимізує корисність найменш забезпечених членів суспільства. Ліберальний-полягає в тому, що результ. конкурентних ринкових процесів справедливі.