- •1. Спортивна фізіологія – навчальна і наукова дисципліна.
- •2. Методи дослідження працездатності спортсменів
- •1.Роль та функції спортивного фізіолога в системі підготовки спортсменів.
- •2. Нормативні рівні фізіологічних функцій серцево-судинної системи в тренованому та нетренованому організмі.
- •3. Які методи і показники потрібно використовувати при визначені фізичного розвитку спортсменів?
- •1.Адаптація як загально-біологічна властивість організму людини
- •2.Нормативні рівні фізіологічних функцій системи дихання в тренованому та нетренованому організмі.
- •3.Обґрунтуйте необхідність визначення біологічного віку у юних спортсменів та напрямки використання цього критерію у практиці спорту
- •3 . Визначте основні фізіологічні зміни в діяльності системи дихання:
- •3.Визначте особливості адаптації серця до фізичних навантажень.
- •1. Фізіологічна характеристика впливу занять фізичними вправами на здоров’я
- •2. Адаптація кардіо-респіраторної системи при розвитку витривалості
- •3.З чим пов'язаний розвиток спортивної брадикардії та гіпотонії при розвитку витривалості?
- •1.Фізіологічна характеристика фізичних вправ, як основного засобу тренування організму спортсменів.
- •2 .Фізіологічні механізми прояву м’язової сили.
- •3 . Дайте характеристику адаптаційних змін крові при спортивному тренуванні
- •2. Етапи формування рухових навичок.
- •3. Порівняльна характеристика адаптаційних змін нервово-м’язового апарату
- •1. Проблема гіпокінезії в сучасному суспільстві.
- •2. Механізми адаптації кістяка та кістякових м'язів до фізичних навантажень.
- •3. Охарактеризуйте механізми адаптації серцево-судинної системи до фізичних навантажень що потребують прояву витривалості.
- •1. Епохальна та індивідуальна акселерація. Значущість врахування біологічного віку в системі спортивного тренування.
- •2. Гіпертрофія м'язів. Види гіпертрофії м'язів та умови їх формування. Поняття про м’язову композицію.
- •1.Фізіологічні основи формування рухових навичок – основа технічної підготовки
- •2.Зміни композиційного складу м'язів в умовах фізичного тренування
- •1. Физиологичные компоненты и свойства двигательных навыков
- •1)Фізіологічне обгрунтування рухових якостей організму спортсменів
- •2.Роль серцево-судинної системи для прояву функціональних можливостей…
- •1.Физиологическая характеристика мышечной силы
- •2.Механизмы адаптации сердечно-сосудистой системы к физ.Нагрузкам
- •1.Фізіологічні особливості прояву швидкості спортсменів
- •1.Фізіологічні основи витривалості.
- •2..Максимальное потребление кислорода
- •3. Визначте особливості адаптації :
- •1.Аеробні можливості як основа прояву витривалості спортсменів
- •2. Фізіологічні механізми прояву швидкісних можливостей та методи їх визначення
- •В якості основних видів швидкісних здібностей розрізняють: - Швидкість простої та складної реакції; - Швидкість виконання окремих рухових актів; - Швидкість, проявляємо в темпі (частоті) рухів.
- •3. Дайте загальну х-ку ациклічним вибуховим вправам.
- •1. Гнучкість та фактори що її визначають.
- •2.Композиційний склад кістякових мязів…
- •2. Морфо-функціональні особливості організму дітей грудного віку:
- •3. Ппорівняльна характеристика стандартно-змінних та нестандартно-змінних ациклічних вправ.
- •1.Праездатніть спортсменів, та фактори, що її лімітують.
- •2. Методи визначення максимального споживання кисню у спортсменів.
- •3.Охарактеризуйте сенситивні періоди розвитку швидкості та гнучкості. Які особливості індивідуального розвитку людини є визначальним для тренування цих рухових якостей.
- •1.Аеробні можливості спортсменів та фактори, що їх визначають.
- •2.Контроль і нормування фізичних навантажень за даними пульсометрії при спортивному і оздоровчому тренуванні.
- •1.Анаеробні можливості спортсменів:
- •2.Морфо-функціональні особливості організму дітей періоду першого і другого дитинства та їх урахування в процесі занять фізичними вправами.
- •3.Охарактеризуйте основні фізіологічні закономірності онтогенезу людини:
- •1.Фізіологічні фактори, що лімітують працездатність спортсменів.
- •3.Дайте визначення поняттю «структурно-функціональний слід».
- •1. Провідні фактори, що лімітують спеціальну працездатність
- •1.Провідні фактори, що лімітують спеціальну працездатність в умовах максимального гліколітичного навантаження.
- •2. Використання біохімічних показників
- •3.Визначте нормативні рівні частоти серцевих скорочень (чсс), хвилинного обсягу крові (хок)
- •1.Старіння як фізіологічний процес. Теорії старіння.
- •2)Анаэробные упражнения.
- •3.Визначте нормативні рівні гемоглобіну крові у нетренованих осіб
1. Гнучкість та фактори що її визначають.
гнучкість - 1) це абсолютний діапазон рухів у суглобі чи декількох суглобах, що досягається в динамічних чи статичних умовах під дією зусиль м'язів чи зовнішніх силових впливів. Гнучкість є однією з п’яти основних фізичних якостей людини; 2) це здатність людини виконувати рухи в суглобах з можливо більшою амплітудою.
Фактори, що впливають на розвиток гнучкості
До основних факторів, що впливає на розвиток гнучкості, відносяться морфофункціональні особливості працюючих м'язів; зміна ритму рухової дії; психоемоційний стан; температура м'язів; температура навколишнього середовища; час доби, вид попередньої м'язової діяльності.
2.Композиційний склад кістякових мязів…
Кісткова і м'язова тканина. Точне індивідуальне визначення значення складу маси тіла по формулах неможливо через умовність методів, але вони цілком придатні для групової характеристики. Для визначення абсолютної маси кісткової і м'язової тканини користуються формулами Матейки :
1.Маса кісткової тканини.
О = L · d ^ 2 · K,
де О – абсолютна маса кісткової тканини (кг), L – довжина тіла (см), d ^ 2 – квадрат середньої величини діаметрів дистальних частин плеча, передпліччя, стегна і гомілки, К – константа, рівна 1,2.
2.Кількість м'язової тканини.
М = L · r ^ 2 · К,
де М – абсолютна маса м'язової тканини (кг), L – довжина тіла (см), r ^2 – середнє значення радіусів плеча, передпліччя, стегна, гомілки без підшкірного жиру і шкіри (см), К – константа, рівна 6,5.
Розвиток жирової, м'язової і кісткової тканин так само можна визначити на підставі вимірів ширини тіні від цих компонентів на рентгенограме гомілки, по діаметру стінок стегнової кісти на середини її довжини.
3. Дайте х-ку елементарним формам прояву швидкісних якостей.
Швидкісні якості людини виявляються в його здатності виконувати рухи в мінімально короткий відрізок часу. Існують так звані елементарні і комплексні форми вияву швидкісних якостей. Елементарні форми включають в себе: а)час реакції б) час одиночного руху; в) частоту (темп) рухів. г) швидкий початок рухів, що у спортивній практиці називають різкістю.
Комплексні форми прояву швидкісних якостей представлені у всіх спортивних рухах. Це швидкість бігу спринтера, удару боксера, випаду фехтувальника, ривка футболіста і хокеїста і т. п.
а) Руховою реакцією прийнято називати здатність людини відповідати | окремими рухами або руховими діями на різноманітні подразники. Рухова реакція включає: • сприйняття подразника певними рецепторами; • передачу одержаної інформації від рецепторів до ЦНС; • аналіз отриманого сигналу в ЦНС і формування сигналу-відповіді; • передачу сигналу-відповіді до необхідних м'язів; • збудження м'язових волокон і відповідь на подразник певним рухом чи руховою дією. Таким чином, рухова реакція визначається часом від початку сприйняття подразника до початку відповіді на нього (так званий латентний час). Розрізняють різні реакції (Рис. 1). Проста рухова реакція людини — це її здатність якомога швидше відповісти заздалегідь відомою руховою дією на заздалегідь відомий подразник (сигнал). Класичним прикладом простої реакції є старт у бігу, плаванні тощо.
б) Швидкість поодиноких рухів. Прості необтяжені рухи (одиночний удар у боксі, укол у фехтуванні, метання, стрибки) вимагають максимального прояву швидкості. У складніших за координацією рухах швидкість їх виконання залежить від удосконалення міжм'язової координації. Чим складніша за координацією та зовнішнім опором рухова дія, тим більше час її виконання обумовлений координаційними та силовими можливостями людини.
В) Частота (темп) не обтяжених рухів виключно важливе занчення має у циклічних рухових діях (спринт) та при швидкому повторенні ациклічних рухів (серія ударів у боксі). Кожна рухова дія такого типу є упорядкованим чергуванням напруження та розслаблення м'язів-синергістів з одночасним розслабленням та напруженням антагоністів. При цьому варто пам'ятати, що процеси розслаблення протікають значно повільніше, ніж напруження. При невисокому темпі це чергування протікає чітко і безпомилково. При збільшенні темпу наступає такий момент, коли збудження м'язів-синергістів та антагоністів частково співпадає, що призводить до виникнення швидкісної напруженості, яка не дозволяє збільшувати і навіть підтримувати частоту рухів.
Г) Швидкий початок руху (різкість) залежить від прояву вибухової сили і має значення для ефективності швидкісно-силових вправ, зростання швидкості початку рухів.
20
1.Фізіологічна характеристика координаційних здібностей спортсменів.
2.Морфо-функціональні особливості організму дітей грудного віку та в ранньому дитинстві, їх урахування в процесі занять фізичними вправами
3.Дайте порівняльну характеристику стандартно-змінним та нестандартно-змінним ациклічним вправам. Які особливості прояву координаційних здібностей є визначальним для досягнення спортивного результату в таких вправах? Обґрунтуйте відповідь.
1. Координация — процессы согласования активности мышц тела, направленные на успешное выполнение двигательной задачи. Термин «координация» происходит от латинского coordinatio — взаимоупорядочение. При формировании двигательного навыка происходит видоизменение координации движений, в том числе овладение инерционными характеристиками двигающихся органов. Для спортсеменов это возможность быстро и с наименьшими затратами выполнить движение. Для того чтобы выполнить любое движение, например написать букву, необходима определенная сила и точность, т. е. требуется согласование движений — координация. Каждая поза, кроме спокойного лежания, тоже требует координации. При этом необходимо одни группы мышц напрягать, а другие расслаблять, сокращать мышцы с определенной скоростью и силой, переходить от одного элемента движения к другому и т. д.