Розвиток сигнальної системи у дітей.
Перші умовні рефлекси уже появляються у дітей на сьомий день. Це смоктальні рухи губ дитини перед кормлінням, виділення шлункового соку під час кормління. На п’ятнадцятий день з’являється рефлекс Бєхтєрева-Щелованова : при наданні певної пози дитині під час кормління у неї виникають пошукові рухи ротиком. Умовні рефлекси перших двох місяців нестійкі. Раніше інших формуються смакові, нюхові, вестибулярні умовні рефлекси, пізніше – звукові, зорові, дотикові. Гальмівні рефлекси формуються ще пізніше. Так, згасання та диференцировка утворюються на третьому місяці життя, умовне гальмо та запізнення формуються на 4-5 місяці.
Першим етапом розвитку сигнальних систем є безпосередня реакція на безпосередній подразник. Наприклад , посуд з молоком і соскою є сигналом до їжі.
Другим етапом є безпосередній подразник що вступає в зв’язок з словесним подразником , наприклад у дитини запитують: «Де мама?». Дитина повертає голову в сторону мами. Це безпосередня реакція на словесний подразник. На цьому етапі дитина розуміє окремі слова, але ще не розмовляє. Третім етапом формується словесна реакція на дію безпосереднього подразника. При цьому дитина спочатку бачить предмет або людину, потім його називає. Так виникає моторна мова. Наприклад: побачивши маму дитина кричить «Мама!». Моторна мова формується починаючи з першого року життя. В один рік дитина має говорити до 50 слів. Четвертим етапом йде формування словесної відповіді на словесний подразник. Наприклад , у дитини питають: «Як тебе звати ?» Вона відповідає – «Таня». Але це ще не та друга сигнальна система, якою володіють дорослі. Перетворення слова в сигнал по Павлову відбувається наприкінці другого року життя, при умові багаточисленного сполучення конкретного слова з різними ситуаціями. Між 3-4 роками появляється початковий ступінь узагальнення. Дитина починає розуміти такі слова, як іграшки, тварини, дерева. Пізніше появляється більш високий ступінь узагальнення: меблі, посуд, сусіди. З розвитком мови та формування узагальнюючої дії слів у дитини зростає інтегративна роль слова. Вона починає розуміти поняття “величина і відстань” (5-6 років). Первинна переробка сигналів мови спочатку здійснюється обома півкулями. Домінантність лівої півкулі у хлопчиків формується у 10 років, у дівчаток в 8 років. Мовна спеціалізація закінчується в 10 років. Письмова мова розвивається на базі усної. Розуміння письмової мови має звукову основу (центр – кутова звивина). При цьому утворюється зв’язок цього центру з центрами Брока і Верніке. У формуванні мови приймають участь асоціативні зони тім’яних, скроневих та лобних ділянок кори.
Схема взаємодії сигналів від підкоркових структур до нейронів кори великих півкуль.
Емоції.
ься гідроліз білків, зо значно
План лекції.
Компоненти емоцій.
Поняття про потребу.
Біологічні мотивації, їх роль у формуванні емоцій.
Класифікація емоцій. Роль негативних і позитивних емоцій.
Механізм формування емоцій (інформаційна теорія П. К. Анохіна).
Стан емоційної напруги.
Людина сприймає навколишній світ, спілкується і в неї формується певне ставлення до оточуючих предметів, людей, явищ. Інформація з навколишнього світу і внутрішнього середовища потрапляє в кору головного мозку через лімбічну систему, яка зумовлює поведінкову реакцію, впливає на вегетативну та ендокринну системи, створює настрій. Відомо ,що настрій людини може пригнічувати або посилювати ту чи іншу функцію. Численні факти свідчать про те , що почуття з перманентним негативним характером можуть приводити до значних змін функцій організму. Тривале домінування смутку, тривоги у песимістів, в яких кожна дрібниця викликає незадоволення, люба вимога – страх, можуть призвести до порушення кровообігу, роботи серця, викликати зрушення діяльності травного тракту. Тому важливо знати природу і механізми формування настрою та емоцій. Одним з проявів ВНД являються емоції.
Емоції – це фізіологічний стан, що виникає на дію різних подразників, має суб’єктивне забарвлення, характеризує особисте відношення людини до тих процесів, що відбуваються. Емоції завжди відображають реальність. По змісту існує 10 фундаментальних емоцій: горе, гнів, інтерес, почуття вини, подив, страх, сором, презирство, радість, огида. Фундаментальні емоції породжують інші емоції: смуток, жах, лють, тривогу, захоплення, натхнення. Ще в епоху Гіпократа було відомо, що надмірна радість може викликати зрушення в діяльності серцево-судинної системи, гнів і лють викликають ураження печінки, постійний смуток порушує дихання, переляк викликає дисфункцію жовчного міхура. Кожна емоція змінює роботу внутрішніх органів, впливає на фізичний стан організму, змінює рівень інтелектуальної сфери, рівень обміну речовин.
Встановлено, що емоції мають такі компоненти:
Сенсорний – зміна настрою, активація пам’яті, підвищення чи зниження інтелектуального рівня, певні відчуття.
Моторний – міміка, жестикуляція, інтонація мови змінюється, появляється крик, шепіт, підвищується активність скелетних м’язів.
Вегетативний – зміна роботи внутрішніх органів (збільшення частоти дихання, ЧСС, АТ, посилення газообміну, прискорення окисно-відновних реакцій).
Ендокринний – зміна рівня гормонів в крові.
Емоції сформувались в процесі еволюції, як спосіб пристосування до змін навколишнього середовища. Емоції виникають на основі потреби і супроводжують певну поведінкову реакцію.
Потреба – це необхідність для розвитку організму, його збереження і забезпечення зв’язку з зовнішнім середовищем. Потреби по суті бувають:
- нижчі:
а) вітальні або життєво-необхідні (потреба в їжі, одежі, втамування спраги );
б) потреба самозбереження;
- вищі:
а) соціальні – потреба в здобутті знань, умінь, навичок та потреба в спілкуванні;
б) творчі – вдосконалення себе, досягнення мети, вдосконалення якогось механізму;
в) рольові потреби виникають при взаємодії з іншими особами (потреба господарювати, потреба співчуття, потреба території).
На базі нижчих потреб з’являються нижчі по рівню розвитку емоції – бажання поїсти, втамувати спрагу. Вищі емоції виникають на базі соціальних і творчих потреб - прагнення навчатись, бажання вдосконалити якийсь процес, пізнання законів розвитку природи і людства. Емоції, що виникають на базі соціальних і творчих потреб називають почуттями. Потреби є основою мотивацій для виникнення поведінкових реакцій.
Біологічні мотивації – це драйв-рефлекси. Мотивацію трактують як активний стан мозкових структур, які спонукають людину до певних поведінкових реакцій. Вони направлені на пошук спеціальних подразників, які задовольнять потребу або викликатимуть зникнення потреби, при цьому з’являється відповідна поведінкова реакція (пошук їжі, статева поведінка, захисна реакція при небезпеці). Мотивація пов’язана зі зміною різних показників стану організму (зміна рівня поживних речовин в плазмі крові, осмотичного тиску плазми, рівня гормонів).
Нижчі потреби мають певну мету (задоволення чи насичення), і якщо її досягнуто, то вони перестають бути джерелом задоволення і радості, виникає перенасичення. Насправді перенасичення виникає рідко, бо мотивація до діяльності не зникає і людський рід не вироджується. В процесі еволюції організм навчився керуватись не тільки нижчими потребами, в нашому організмі сформувалось відчуття постійного інформаційного голоду, появилось прагнення аналізувати інформацію, шукати оптимальні варіанти рішення, а добуває йому інформацію соціальне життя. Пошук є стимулом для творчості та прогнозування. Людина народжується з певними емоціями. Це первинні емоції: а) страх, тривога, втеча, як прояв потреби у самозбереженні; б) радість – реакція задоволення внаслідок реалізації потреби; в) гнів – як наслідок обмеження потреби. Вторинні емоції формуються в процесі усвідомлення себе протягом індивідуального життя. Вони не пов’язані з життєво-важливими потребами. Наприклад: заздрість, сором, пихатість, образа, провина.