
- •“Фізіологія вищої нервової діяльності” (курс лекцій)
- •Суми - 2009 Роль кори головного мозку в системній організації діяльності організму.
- •У людини кора великих півкуль забезпечує такі функції:
- •Методи вивчення функцій кори великих півкуль:
- •Електроенцефалографія. Електроенцефалографія.
- •Електроенцефалограма
- •Умовні рефлекси.
- •Класифікація умовних рефлексів.
- •Умови виробки умовних рефлексів.
- •Методика виробки умовних рефлексів.
- •Механізм формування тимчасового зв’язку.
- •Біологічне значення умовних рефлексів.
- •На дзвоник по Павлову:
- •Значення гальмування в вищій нервовій діяльності.
- •Особливості зовнішнього гальмування:
- •Дотик Світло Дзвоник Біль
- •3 Крап., 5 крап., 7 крап., --- виникає захисна
- •Організація первинної і вторинної пам’яті.
- •Коло Пейпетца включає слідуючі структури:
- •По тривалості зберігання інформації пам'ять ділиться:
- •Типи вищої нервової діяльності.
- •Оцінка сили збудження у тварин :
- •Теорії сну.
- •Функціональні основи поведінки.
- •Приклад виробки динамічного стереотипу у собаки.
- •Свідомість забезпечує:
- •Роль мислення:
- •Ліва півкуля забезпечує:
- •Права півкуля забезпечує:
- •Розвиток сигнальної системи у дітей.
- •Емоції.
- •Значення емоцій:
- •За знаком емоції бувають:
- •Для виникнення емоції необхідні:
Функціональні основи поведінки.
План лекції.
Аналітико-синтетична діяльність кори великих півкуль.
Динамічний стереотип.
Свідомість. Мислення. Мова.
Роль правої і лівої півкуль головного мозку.
Вчення І.П. Павлова про першу та другу сигнальні системи.
В процесі життя людина навчилась використовувати природу для задоволення своїх потреб і пристосовуватись до умов навколишнього середовища. На цій основі одночасно розвиваються у людини фізичні та розумові здібності. В результаті поєднання безпосередніх конкретних сигналів формуються тимчасові зв’язки, розвивається аналітико-синтетична діяльність.
Аналіз – це розподіл сигналів, виділення з їх маси сигналів найбільш необхідних, потрібних. В основі аналізу лежить диференцировка. Розпочинається аналіз в рецепторному відділі, вдосконалюється на рівні провідникового відділу і завершується в корі великих півкуль. В процесі життя тимчасові зв’язки нагромаджуються, зберігаються в пам’яті і слугують матеріалом для створення нових зв’язків і є механізмом для розвитку мислення.
Синтез – це об’єднання, узагальнення інформації, сполучення в одне ціле збуджень в різних ділянках кори півкуль. В основі синтезу лежить утворення тимчасових зв’язків. Аналіз і синтез тісно пов’язані між собою. Прикладом аналітико-синтетичної діяльності є утворення динамічного стереотипу. Це комплексна реакція організму на дію ряду умовних подразників, які йдуть в певній послідовності з різними інтервалами.
Приклад виробки динамічного стереотипу у собаки.
-
Подразники
Дотик + їжа + світло + їжа + дзвоник + їжа
Час дії подразн.
15 сек 30 сек 10 сек 20 сек 7 сек 15 сек
Ефект в краплях
2 краплі 4 краплі 8 крапель
Умовна реакція
Світло – інтервал 30сек світло –20сек, світло –15сек
2краплі 4краплі 8 крапель
Якщо сполучення робити багато разів, а потім дати лише 1 з умовних подразників, що застосовувались, через такі самі інтервали часу без їжі, то отримаємо таку саму реакцію. Тобто, тварина запам’ятовує послідовність дії та інтервали і дає таку саму реакцію. В житті людини динамічний стереотип проявляється в виді розпорядку дня (режиму дня). При цьому виникає ланцюгова реакція, бо створюється не один тимчасовий зв’язок, а система їх між центрами умовних та безумовних подразників, які діють не самостійно, ізольовано, а як складові цілої функціональної системи. Динамічний стереотип може змінюватись у людини протягом життя: одруження, переїзд на іншу квартиру, поява дітей, зміна роботи. У людей похилого віку важко переробити динамічний стереотип, бо нервові процеси у них ослаблені та малорухливі. Для чого стереотип потрібен?
Динамічний стереотип лежить в основі виробки навичок, автоматичних рухів, визначає характер поведінки в навколишньому середовищі.
Аналіко-синтетична діяльність мозку забезпечує вищі психічні функції: свідомість, мислення, мову
Свідомість – це специфічна форма відбиття (відображення) дійсності, яка визначає відношення людини до навколишнього середовища. Численні аналізатори відображають навколишній світ і формують емоції та різні відчуття. Свідомість узагальнює прості форми відображення і забезпечує поведінкову реакцію організму. Вона формується в процесі індивідуального життя людини, в процесі одержання нової інформації. Кожен сигнал навколишнього середовища є носієм інформації. Зміст її з віком збагачується і це вже не тільки сигнал, а формування безпосередньої реакції на отримання подразнення в вигляді певної поведінки. По поведінці людини судять, чи розуміє вона те, що відбувається і свою реакцію на це. Якщо розуміє, то кажуть, що вона зробила це свідомо.