- •Історія України як наука: предмет, методологія, джерела, основні концепції.
- •Завдання вивчення історії України у внз та специфіка її соціально-політичного аспекту.
- •Історичні джерела про найдавніше населення на території сучасної України: археологія, антропологія, лінгвістика, міфологія, писемність.
- •Речові джерела (археологія – наука про старожитності, яка вивчає минуле за допомогою археологічних розкопок, дослідів науковців та археологічних знахідок);
- •Письмове джерело
- •Етноніми "Русь" і "Україна"
- •Роль християнства в соціально-політичній еволюції Русі.
- •Проблеми походження, суспільного устрою і розпаду Русі в історичній науці.
- •Проблема руської народності. Русь в етнополітичній історії України та інших східнослов'янських народів.
- •9.Литовсько-Руське князівство в історії України.
- •10.Польсько-католицький фактор в українській соціально-політичній історії хvі–xvіі ст.
- •11.Козацтво й Запорізька Січ – осередки формування українського народу, його державності.
- •13.Проблема походження козацтва і Запорізької Січі в історичній науці.
- •14.Політика полонізації в xvі – першій половині xvіі ст. Братства і сеймова боротьба проти неї.
- •15.Політика п.Сагайдачного та її історичне значення.
- •16. Велика Руїна і поділ України в другій половині xvіі ст.
- •17.Гетьман і.Мазепа в історії України.
- •18.Козацько-старшинська і дворянська інтелігенція іі половини xvііі – і чверті хіх ст. У формуванні української національної самосвідомості.
- •25.Національні та соціальні завдання визвольної боротьби українського народу в програмах і діяльності політичних партій 1905–1916 рр. Розкол в українському національно-визвольному русі.
- •38. Більшовицька політика в Україні 1919–1920 рр. Та перемога радянської влади в Україні.
- •47 Форми антифашистського опору народу України в 1941–1944 рр.
- •48 Партизанський рух і підпілля під керівництвом кп(б)у в боротьбі проти фашизму (1941–1944 рр.) .( вопросы похожи)
- •51 .Україна та оун в агресивних планах фашистського керівництва Німеччини. Ідеологія й політика оун 1939–1941 рр.
- •52 Характер війни 1941–1945 рр. Для українського народу. Евакуація й оборонні бої Червоної Армії в 1941–1942 рр. В Україні та їх значення в ході війни.
- •54 Закінчення Великої Вітчизняної війни в 1945 р. Та остаточне возз'єднання України. Джерела перемоги срср у війні і внесок у перемогу українського народу. Ціна перемоги.
- •55. "Холодна війна" як фактор післявоєнного розвитку України в складі срср.
- •56. Післявоєнна відбудова України. Оун-упа в боротьбі проти радянської влади на Західній Україні. Ліквідація греко-католицької церкви та її наслідки.
- •57. Радянізація західних областей України в 40-50-х рр. Ліквідація греко-католицької церкви та її наслідки.
- •58. Посилення сталінської політичної реакції на рубежі 40–50-их рр. Роль й.Сталіна в історії України.
- •59. Початок реформування сталінського тоталітаризму. Розвиток України в період хрущовських реформ. Історична роль м.Хрущова.
- •60.Косигінські реформи другої половини 60-их рр. В історії України.
- •61. Україна в умовах суспільно-політичного застою в срср. Дисидентський рух. Роль л.Брежнєва в історії України.
- •63. М.Горбачов і концепція перебудови в срср.
- •64. Політика перебудови та її криза у 1990–1991 рр. Державний суверенітет України й суспільно-політична боротьба з проблеми збереження срср.
- •65. Формування багатопартійності в Україні (кін. Хх- поч.. Ххі ст.Ст.).
- •66. Історичні обставини розпаду срср і здобуття Україною державної незалежності в 1991 p.
- •67. Незалежна Україна в міжнародних відносинах.
- •68. Поглиблення суспільної кризи в Україні в 1990-их рр. Причини і політична боротьба з проблем подолання.
- •69. Історичне значення прийняття Конституції України в 1996 p.
- •70. Проблеми формування державної української нації і її самовизначення в суперечностях світової глобалізації та антиглобалізму.
17.Гетьман і.Мазепа в історії України.
І. Мазепа увійшов у політичне життя України в тяжку для неї годину. Яскравим свідченням цього є укладення ним з Росією “Коломацьких Статей” (1687 р.). Вони значно обмежували і навіть де в чому ліквідовували самостійну економічну, соціальну та зовнішню політику Гетьманщини. Так, заборонялося вести торгівлю з Кримом та торгувати в Московській державі. Вимагалось карати смертю за відмову приймати гроші без золотого забезпечення, які виплачувались царським гарнізонам в Україні. Абсолютно заборонялись міжнародні відносини України.
І все таки в цих несприятливих умовах І. Мазепі вдалося вивести Україну із стану “Руїни”, політичного безладдя, громадянської війни. Він зумів підняти престиж девальвованого значення гетьманської влади, ставши непохитним володарем України (цілих 22 роки, з 1687 по 1709 рр.), згуртувати навколо себе старшину. І. Мазепа мріяв про створення станової держави західноєвропейського зразка. Намагаючись створити для реалізації своїх планів надійну опору, гетьман сприяв формуванню із козацької старшини аристократичної верхівки так званих “бунчукових товаришів”, щедро обдаровуючи їх землею (гетьман роздав старшині понад тисячу дарчих грамот на землю).
Не зупиняючись детально на характеристиці перебігу історичних подій, зазначимо, що 1700 р. розпочалася Північна війна між Швецією і Росією, яка принесла збільшення податків, примусові фортифікаційні роботи, реквізиції харчів, жертви серед козацтва тощо. Серед населення шириться невдоволення політикою Москви та І. Мазепи. Ситуація вимагала радикальних дій. У 1705 р. І. Мазепа розпочинає таємні переговори із союзником Швеції польським королем С. Лещинським, а 1708 р. укладає угоду з Карлом ХІІ (до нас дійшло шість статей цього договору, зафіксованих у документі, складеному П. Орликом у 1712 р. – “Вивід прав України”).
Восени 1708 р. шведські війська вступили в Україну, щоб тут перезимувати. Це не входило в плани Мазепи, адже робило територію України театром воєнниих операцій. І. Мазепа був поставлений перед необхідністю прийняття негайного рішення. З 5-тисячним загоном він переправляється через р. Десну в табір Карла ХІІ. Петро І надзвичайно жорстоким терором повністю деморалізував населення на Лівобережжі (після знищення гетьманської столиці Батурина тіла замордованих оборонців, прив’язавши до колод, пускали по течії ріки, наганяючи жах на населення України). Те, що Мазепа не отримав належної підтримки, пояснюється ще й тим, що гетьман більше покладався на зовнішньополітичний фактор, фактично ігноруючи значущість народних мас у боротьбі за незалежність (попередня підготовча робота серед козацтва і народу не проводилась).
Відомі трагічні наслідки Полтавської битви (червень-липень 1709 р.), в якій, до речі, українці безпосередньої участі не брали (охороняли шведську армію від можливого обходу російського війська). Перемога Петра І ознаменувала остаточний крах намірів патріотично настроєної старшини, очолюваної Мазепою, домогтися суверенітету козацької України. 22 серпня 1709 р. гетьман Мазепа помер неподалік Бендер.
Отже, незважаючи на всю складність і суперечливість постаті І. Мазепи, однозначно можна зробити висновок, що він не був зрадником українського народу (як це майже 200 років стверджувала великодержавна історіографія). Його намагання вивести Україну із складної ситуації, відновити державний суверенітет зробило ім’я Мазепи гаслом і програмою борців за незалежність України протягом наступних століть. "Мазепа був передовсім патріотом, перед яким стояла ідея одноцільної України, ... він ішов до неї... все своє життя"