45. Організаційно-тактичні основи пред’явлення для впізнання.

Тактичні прийоми пред'явлення для впізнання живих людей (ст. 174 КПК України) та предметів (ст. 175 КПК України) достатньо повно визначена в законі. Разом з тим існують тактичні особливості, що розроблені в криміналістиці, а саме: а) запросити всіх учасників (крім упізнаючого), пояснити їм мету та суть упізнання, ознайомити з нормами КПК; б) запропонувати особі, що пізнається, зайняти будь-яке місце серед інших осіб, разом з якими вона буде пред'явлена. Щодо предмета впізнання, то операцію з його розміщенням роблять поняті; в) розміщені предмети впізнання занумерувати бирками (крім осіб), зафіксувати загальну картину людей або предметів; г) пізніше запросити впізнаючого, якого попередити про кримінальну відповідальність за неправдиві свідчення, після чого запропонувати оглянути об'єкти та дати відповідь на запитання: «Чи впізнаєте Ви серед пред'явлених той предмет (особу), який спостерігали раніше у зв'язку з подією злочину?». Пізнаючий може брати пред'явлені предмети до рук, оглядати, а особам запропонувати встати, повернутися, підняти руки тощо; д) після впізнання об'єкта останній фотографують (предмети - масштабним, а особи - пізнавальним способом). Тактика впізнання ділянок місцевості, окремих будівель у криміналістичній літературі не висвітлена, хоча ці предмети називають в числі предметів упізнання. Будівлі та ділянки місцевості пред'являються в одному екземплярі, оскільки неможливо підібрати схожі об'єкти. Автори цього виду впізнання міркують, що сусідні будівлі та ділянки місцевості можуть бути об'єктами, серед яких пред'являється об'єкт упізнання. Подібні висновки спірні, а тактика проведення суперечить процесуальним вимогам ст. 174 КПК України. У цих випадках упізнання не відбувається, а проводиться звичайна перевірка події на місці. За логікою, коли впізнаючий - свідок проголошує, що може впізнати якусь будівлю або показати місце, то необхідно проводити перевірку свідчень на місці та відповідно оформляти її.

Тактика пред'явлення для впізнання трупів відрізняється від упізнання інших об'єктів такими особливостями: а) труп пред'являється один; б) якщо на трупі є ушкодження, то проводиться його «туалет», надається вигляд, який особа мала за життя; в) спочатку труп пред'являється особам, які заявили, що людина пропала безвісно, а пізніше - іншим особам, яких попередньо треба допитати; г) під час упізнання відкритим, як правило, залишається тільки обличчя трупа, інші частини закриваються простиралом. Упізнаючий під час упізнання 338 може оглянути інші частини тіла трупа, на яких можуть знаходитися індивідуальні ознаки (родимки, шрами тощо). Тварини пред'являються серед інших одного роду, віку, масті. Місцем упізнання може бути скотний двір, поле, вигін, де знаходиться стадо тварин. Упізнаючий оглядає всіх тварин та проводить упізнання тієї тварини, яку він запам'ятав під час сприйняття її в зв'язку з подією злочину. Допускається кликати тварину, називаючи її на прізвисько. Пред'явлення предметів для упізнання в деяких ситуаціях неможливе, а інколи і недоцільне. Тому проводиться упізнання за відображеннями (фотознімками), із дотриманням таких вимог: а) фотографія пред'являється серед не менше трьох інших зображень схожих об'єктів, виконаних у схожому ракурсі, приблизно однаковому масштабі, в одному кольорі (чррно-білий знімок не можна пред'являти серед кольорових). Знімки для впізнання нумеруються, подальший порядок пред'явлення для упізнання такий самий, як і при пред'явленні предметів. Якщо упізнання проводиться не за місцем провадження слідства, то слідчий складає окреме доручення, до якого додає таблицю, на якій наклеює знімки об'єктів та позначає цифрами, під яким номером значиться об'єкт, що пізнається. Окреме доручення направляється до прокуратури за місцем проживання впізнаючого (свідка, потерпілого), який змінив місце мешкання.