
- •2Виникнення і розвиток криміналістики
- •4 Поняття криміналістичної інформації, її різновиди та відмінність від інформації, одержаної шляхом проведення оперативно-розшукових заходів.
- •6 Поняття, наукові засади та значення криміналістичної ідентифікації для практики боротьби зі злочинністю.
- •7. Поняття криміналістичної діагностики та її відмінність від ідентифікації та групофікації.
- •8. Поняття і завдання криміналістичної техніки як розділу криміналістики. Галузі криміналістичної техніки та їх роль у збиранні і дослідженні інформації щодо злочину та його учасників.
- •13. Криміналістична габітологія: поняття, зміст і значення в практиці розкриття та розслідування злочинів.
- •14. Криміналістична трасологія: поняття, система, завдання.
- •15. Види слідів, що вивчаються криміналістикою. Класифікація слідів.
- •16. Сліди рук людини.
- •18. Сліди засобів учинення злочину.
- •19. Мікрооб’єкти та їхнє значення в розкритті та розслідуванні злочинів.
- •21. Криміналістичне почеркознавство й авторознавство. Класифікація ідентифікаційних ознак письма і почерку.
- •22. Поняття документу в криміналістиці. Характеристика основних способів підроблення документів та ознаки, що вказують на них.
- •23. Виявлення, фіксація, вилучення та використання комп’ютерної інформації.
- •24. Поняття і класифікація холодної зброї та слідів її застосування.
- •25. Поняття і класифікація балістичних об'єктів і загальна характеристика їх криміналістичного дослідження.
- •26. Механізм пострілу і сліди, що при цьому виникають.
- •28. Судова фоноскопія: поняття, завдання і можливості.
- •29. Характеристика окремих видів криміналістичних обліків та інформаційно-довідкових систем (колекцій), здійснюваних науково-дослідними експертно-криміналістичними центрами мвс України.
- •30. Проблема допустимості використання в кримінальному судочинстві нетрадиційних криміналістичних знань і методів.
- •31. Поняття криміналістичної тактики, її предмет, система, завдання та взаємозв'язок з іншими розділами криміналістики
- •33. Поняття і значення планування розслідування. Принципи, види і технологія планування розслідування.
- •34. Класифікація слідчих дій. Структура слідчої дії. Фіксація ходу та результатів слідчої дії
- •37. Організаційно-тактичні основи освідування.
- •38. Організаційно-тактичні основи огляду трупу
- •39. Організаційно-тактичні основи розшуку підозрюваних (обвинувачених).
- •40. Організаційно-тактичні основи затримання підозрюваних (обвинувачених).
- •41. Організаційно-тактичні основи обшуку.
- •45. Організаційно-тактичні основи пред’явлення для впізнання.
- •46. Особливості пред’явлення для впізнання трупа.
- •49. Організаційно-тактичні основи залучення спеціалістів до участі у проведенні слідчих дій.
- •50. Організаційно-тактичні основи підготовки і призначення судових експертиз.
- •Експертні методи дослідження
- •53. Види висновків експерта. Оцінка висновку експерта слідчим і судом.
- •57. Профілактична діяльність слідчого за матеріалами розслідування.
- •58. Теоретичні положення криміналістичної методики.
- •Завдання криміналістичної методики:
- •59. Криміналістична характеристика злочинів
- •63. Розслідування заподіяння тілесних ушкоджень.
- •64. Розслідування згвалтувань
- •65. Розслідування злочинів, пов’язаних із виготовленням або збутом підроблених грошей або цінних паперів.
- •66. Розслідування контрабанди.
- •67. Розслідування крадіжок.
- •68. Розслідування крадіжок з квартир.
- •69. Розслідування грабежів. 70. Розслідування розбійних нападів.
- •71. Розслідування вимагання.
- •72. Розслідування шахрайства.
- •74. Розслідування ухилення від сплати податків.
- •75. Розслідування хабарництва.
- •76. Розслідування злочинів, пов’язаних із забрудненням довкілля
- •77. Розслідування злочинів проти довкілля: незаконного полювання і незаконного зайняття рибним, звіриним або іншим добувним промислом.
- •78. Розслідування хуліганства
- •79. Розслідування злочинних порушень правил безпеки дорожнього руху.
- •82. Розслідування незаконних дій, пов’язаних із наркотичними засобами, психотропними речовинами і прекурсорами.
- •84. Розслідування злочинів, вчинених неповнолітніми.
- •85. Розслідування злочинів, вчинених організованим кримінальним угрупованням.
- •86. Розслідування злочинів по "гарячих слідах".
39. Організаційно-тактичні основи розшуку підозрюваних (обвинувачених).
Ст. 137 Коли місце перебування обвинуваченого невідоме або він ухиляється від слідства, слідчий до закінчення строку, встановленого для провадження досудового слідства, зобов'язаний вжити всіх необхідних заходів до встановлення місця перебування обвинуваченого. Ст. 138 Коли місце перебування обвинуваченого не встановлене, слідчий оголошує її розшук. Розшук може бути оголошений як під час досудового слідства, так і одночасно з його зупиненням.
Ст. 139 Про його оголошення слідчий складає постанову, в якій зазначає потрібні відомості про особу розшукуваного. Постанова направляється до відповідних органів розшуку. Після оголошення розшуку слідчий продовжує вживати всіх необхідних заходів для встановлення місця перебування обвинуваченого. При затриманні обвинуваченого, якого розшукували і щодо якого обрано як запобіжний захід тримання під вартою, орган розшуку негайно доповідає про це прокуророві за місцем затримання.
Прокурор протягом 24 годин зобов'язаний перевірити особу,яка розшукується, і, за наявності законних підстав для арешту, дає санкцію на відправлення заарештованого за етапом.
40. Організаційно-тактичні основи затримання підозрюваних (обвинувачених).
Згідно зі ст. 106 КПК України орган дізнання, а також слідчий (ст. 115 КПК України) та прокурор (ст. 227 КПК України) мають право затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі. Затримання є кримінально-процесуальною дією та здійснюється в передбаченому законом порядку. Особа, яку підозрюють у вчиненні злочину, відповідно до ч 1 ст. 106 КПК України може бути затримана за наявності однієї з названих в ст. 106 КПК України підстав: 1) коли цю особу застали при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення; 2) коли очевидці, в тому числі й потерпілі, прямо вкажуть на дану особу, що саме вона вчинила злочин; 3) коли на підозрюваному або на його одязі, при ньому або в його житлі буде виявлено явні сліди злочину. 4) за наявності інших даних, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні злочину Для прийняття рішення про затримання підозрюваного поряд із вказаними в законі підставами необхідна наявність відповідного мотиву. Затримані за підозрою у вчиненні злочину беруться під варту й утримуються в ізоляторах тимчасового утримання на таких самих правах, як і заарештовані. В таких випадках для затримання санкція прокурора чи дозвіл суду не потрібні. Також особа може бути затрима на підставі постанови про розшук і затримання, винесеної органом дізнання або слідчим Підготовка до затриманяння включає: - вивчення особи затримуваного; вивчення міся затримання; визначення часу затриманя; підбір учасників, розподіл обовязків; складання плану затримання; онащення учасників затримання, підготовка технічних засобів. Порядлок дій при затриманні такий: - прибуття до місця затримання; прогникнення у приміщення, блокування місця затримання; захват особи, його обезброювання; обшук особи; доставка затриманого в ОВС; особистий обшук затриманого; складання протоколу затримання; повідомлення прокурору; повідомлення родичам; утримання затриманого в СІЗО.
Успіх при затриманні обумовлений конспіративністю підготовки до нього, чіткою організацією й раптовістю. Учасники затримки потай, наближаючись до затримуваного, вступають у безпосередній контакт під видом перехожих, що звертаються з яким-небудь питанням, пропозицією, проханням і т.п. Потім слідує раптове й рішуче захоплення, обмежується свобода дій, блокуються спроби вчинити опір, бігти, позбутися від яких-небудь предметів або документів. Судячи з обставин, можуть знадобитися міри, що попереджають замах на самогубство. Забезпечується надійна ізоляція затриманого від навколишнє й негайне запровадження його в спецтранспорт. Дії оперативної групи повинні бути так сплановані й здійснені, щоб не постраждали сторонні особи, щоб затримуваний не зміг захопити заручника. При одночасній затримці декількох осіб, що перебувають у різних місцях, важлива чітка координація дій груп захоплення. Інформація про зроблену затримку або про зненацька виниклі перешкоди (відсутність затримуваного, втеча, узяття затримуваним заручника й ін.) невідкладно передається в чергову частину органа внутрішніх справ, що координує захоплення для того, щоб вчасно внести, корективи в дії інших груп. Як правило, особа піддається особистому обшуку на місці затримки. Якщо ретельний обшук у даній ситуації неможливий, у кожному разі повинні бути вилучені зброя й інші кошти нападу, особисті документи й предмети, що перебувають в одязі затриманого. В органі дізнання (ізоляторі тимчасового уримування) складається протокол затримки. У протоколі відображаються відомості про особистість затриманого, його психічному й фізичному стані, ознаках алкогольного або наркотичного сп'яніння, його одягу, взуттю, предметах, що були при ньому або в його одязі, ушкодженнях тіла й одяги.
У протоколі описуються обставини затримки, поводження затриманого в ході цієї операції, відзначаються його спроби позбутися від тих або інших об'єктів (викинути, проковтнути, знищити), зробити втечу й т.п. Як правило, перед запровадженням затриманого в камеру він повинен бути допитаний. Його повідомляють про підстави затримки, роз'ясняють його права. Затриманий може бути підданий освідуванню, його одяг - огляду; про ці слідчі дії складаються окремі протоколи. Про кожний випадок затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, орган дізнання зобов'язаний скласти протокол із зазначенням підстав, мотивів, дня, години, року, місяця, місця затримання, пояснень затриманого, часу складання протоколу про роз'яснення підозрюваному в порядку, передбаченому ч.2 ст. 21 КПК, права мати захисника та побачення з ним до першого допиту. Протягом сімдесяти двох годин після затримання орган дізнання, слідчий або прокурор: 1) звільняють затриманого - якщо не підтвердилась підозра у вчиненні злочину, вичерпався встановлений законом строк затримання або затримання було здійснено з порушенням вимог закону; 2) звільняють затриманого й обирають йому запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою; 3) доставляють затриманого до судді з поданням про обрання йому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.